Ухвала суду № 57400278, 20.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Пікуль А.А., Соколової В.В.

секретар: Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 січня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення без надання іншого жилого приміщення,

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/4387/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Великохацька В.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О. в с т а н о в и л а :

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 січня 2016 року задоволено частково позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі по тексту - ПАТ «Альфа-Банк») до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення без надання іншого жилого приміщення.

В рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «Альфа-Банк» за договором про іпотечний кредит від 27 вересня 2006 року № 10689-к у сумі 1 751 889,19 грн., що складається з заборгованості зі сплати кредиту (основного боргу) у сумі 1 628 879,80 грн., заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 114 936,54 грн., заборгованості зі сплати пені за прострочення термінів сплати кредиту та процентів за користування кредитом у сумі 8 072,85 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» судовий збір у сумі 3 441,00 грн.

Не погодившись із таким рішенням суду ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки на момент розгляду справи існував виконавчий напис нотаріуса від 13 травня 2014 року про звернення стягнення на той самий предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1. Звертає увагу на те, що за вказаним виконавчим написом нотаріуса постановою державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві від 21 липня 2014 року було відкрито виконавче провадження. Також звертає увагу на те, що в порушення вимог Закону України «Про іпотеку» судом першої інстанції не було зазначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з наведених в ній підстав.

В судове засідання представник ПАТ «Альфа-Банк» та особисто ОСОБА_2 не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень, ОСОБА_2 забезпечила явку в судове засідання свого уповноваженого представника, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 27 вересня 2006 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», було укладено договір про іпотечний кредитний № 10689-к, за умовами якого ОСОБА_2 отримала кредит у сумі 330 000,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5% річних та кінцевим терміном його повернення до 26 вересня 2016 року (т.1, а.с.26-27).

Відповідно до п.2.5. вказаного договору кредит надавався позичальнику для придбання ним нерухомості у власність, а саме: нежилого приміщення № 182 загальною площею 68,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та нежитлового приміщення загальною площею 72,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Згідно з п.п. 6.1.,6.2. договору про іпотечний за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно умов цього договору зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні суму неустойки та збитків, передбачених цим договором. За несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом та/чи процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно.

Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 39,80 кв.м., житловою площею - 18,90 кв.м., яка належить ОСОБА_2 на праві власності (т.1, а.с.37-39).

Відповідно до п.3.1.8. вказаногодоговору іпотекодержатель має право вимагати від іпотекодавця незалежно від настання строку погашення кредиту дострокового виконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит, а при незадоволенні його вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки у відповідності до закону та цього договору у разі невиконання іпотекодавцем зобов'язань за договором про іпотечний кредит.

Згідно з п.3.1.9. іпотечного договору іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому законом та розділом 5 цього договору.

Договором про внесення змін та доповнень № 339 від 20квітня 2012 року та договором про внесення змін № 12736-к від 12 січня 2011 року було внесено зміни та доповнення до договору про іпотечний кредит №10689-к від 27 вересня 2006 року (т.1, а.с.28-32).

17 грудня 2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило ПАТ «Альфа-Банк» права вимоги за кредитними договорами, укладеними між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичними особами. Згідно вказаного договору відбулося відступлення на користь ПАТ «Альфа-Банк» права вимоги і за договором про іпотечний кредит від 27 вересня 2006 року №10689-к, укладеного між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», та ОСОБА_2 (т.1, а.с.9-25).

ОСОБА_2 прострочила сплату чергових платежів за кредитом, в зв'язку з чим станом на 31 травня 2013 року, відповідно до наданих позивачем розрахунків загальна сума заборгованості ОСОБА_2 за договором про іпотечний кредит №10689-к від 27 вересня 2006 року складає 1 751889,19 грн., в тому числі заборгованість зі сплати кредиту у сумі 1 628 879,80 грн., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 114 936,54 грн., заборгованість зі сплати пені за прострочення термінів сплати кредиту та процентів за користування кредитом у сумі8 072,85 грн. (т.1, а.с.43).

У липні 2013 року ПАТ «Альфа-Банк» порушило перед судом питання про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення без надання іншого жилого приміщення. Просило в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором про іпотечний кредит №10689-к від 27 вересня 2006 року звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій. Також, позивач ставив питання про виселення ОСОБА_2 зі зняттям з реєстраційного обліку зі спірної квартири.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк», звернувши стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів та відмовив у задоволенні позову в частині виселення ОСОБА_2 зі спірної квартири.

При цьому, ухвалюючи рішення, суд виходив із того, що на спірні правовідносини, які склалися між сторонами у справі, розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», в зв'язку з чим рішення суду не підлягає виконанню на період дії вказаного Закону.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання − звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою статті 33 та статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Встановивши, що ОСОБА_2 належним чином не виконує свої зобов'язання за договором про іпотечний кредит №10689-к від 27 вересня 2006 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому, судом було враховано, що 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії вказаного Закону не підлягає виконанню.

Доводи апеляційної скарги про те, що 13 травня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвеєвим В.А. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №11107, на звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки за іпотечним договором від 27 вересня 2006 року, та 21 липня 2014 року постановою державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим написом нотаріуса, є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання.

У разі звернення кредитодавця до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має з'ясувати питання про виконання виконавчого напису і з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору.

Разом з тим, ОСОБА_2 не було надано належних та допустимих доказів щодо виконання виконавчого напису, вчиненого 13 травня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвеєвим В.А.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що в порушення вимог Закону України «Про іпотеку» судом першої інстанції не було зазначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Положеннями частини першої статті 39 Закону «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та його складові, що підлягають сплаті іпотеко держателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотеко держателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 січня 2016 року в частині відмови в задоволенні позову в частині виселення ОСОБА_2 зі спірної квартири сторонами оскаржене не було, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 303 ЦПК України у суду апеляційної інстанції відсутні підстави переглядати рішення суду в цій частині.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: А.А. Пікуль

В.В. Соколова