Ухвала суду № 57400279, 20.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-6525 Головуючий у 1-й інстанції - Арапіна Н.Є.

Доповідач - Пікуль А.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Гаращенка Д.Р.

НевідомоїТ.О.

секретар Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10 березня 2016 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 "СК "Нова" про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Суд стягнув с ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 129 002 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та судовий збір у сумі 1290 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 "СК "Нова" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 15 467 грн.78 коп., пені у розмірі 3 508 грн. 86 коп., інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 4 753 грн. 90 коп. суд відмовив.

Не погодившись з рішенням суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4 (а.с.209-215).

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 "СК "Нова" стононами не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не перевіряється.

В суд апеляційної інстанції представник ОСОБА_6 "СК "Нова" не з'явився, про місце та час апеляційного розгляду сторона повідомлена належним чином, про що свідчить завірене штемпелем поштового відділення та підписом начальника відділення зв'язку зворотне повідомлення про вручення судової повістки 8 квітня 2016 року (а.с.239).

Суд ухвалив розглядати справу у відсутність представника ОСОБА_6 "СК "Нова", оскільки відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду: представника ОСОБА_4, ОСОБА_3, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, представника позивача, ОСОБА_7, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.

17 жовтня 2014 року між відповідачем ОСОБА_4 та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "НОВА" був укладений поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АІ/0543581, згідно якого був застрахований автомобіль НОМЕР_1 (а.с.84).

26 листопада 2014 року постановою Дніпровського районного суду м. Києва відповідача ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України (а.с. 15).

Згідно страхового акту №705 від 22 травня 2015 року заявлена подія є страховим випадком за страховим полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АІ/0543581 від 21 травня 2015 року, виплата страхового відшкодування підлягає у розмірі 34 532,22 грн. (а.с.46-47).

Згідно звіту оцінки транспортного засобу вартістю відновлювального ремонту складає 65 074 грн. 54 коп., вартість матеріального збитку складає 41 438 грн. 66 коп. з урахуванням фізичного зносу автомобіля (а.с.48-52,53-54,55-60,61-68,69-76).

Згідно платіжного доручення №23979 від 25 травня 2015 року та платіжного доручення №23978 від 25 травня 2015 року ОСОБА_6 "СК "НОВА" сплачено позивачу страхове відшкодування в сумі 34532 грн. 22 коп. за страховим полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АІ/0543581 від 21 травня 2015 року без ПДВ, пеня в сумі 2 843 грн. 94 коп. (а.с.85, 87,88).

Відповідно до звіту №08/11/14 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу від 5 листопада 2014 року вартість матеріального збитку, нанесеного власнику внаслідок пошкодження КТЗ "Mitsubishi" державний номерний знак НОМЕР_2 складає у сумі 91 260 грн. 17 коп. (а.с.154,155-160,161-162,163-166,167,168,169-171).

Згідно з калькуляцією замовлення на виконання відновлювальних робіт №35 від 24 лютого 2015 року, складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8, вартість матеріального збитку складає у сумі 179 002 грн. (а.с.132-133,134,135).

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №35/2 від 15 квітня 2015 року та ордеру №35/1 від 24 лютого 2015 року про прийняття фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 від позивача платежів на загальну суму 179 002 грн.(а.с.131, 128-129,130).

За встановлених обставин, ураховуючи проведення позивачем відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля на суму 179 002 грн. та наявність ліміту відповідальності страховика у розмірі 50000 грн., районний суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 129002 грн. на відшкодування заподіяної позивачу матеріальної шкоди унаслідок пошкодження автомобіля в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталась з вини відповідача.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_4, доведені.

Висновки суду щодо підстав для задоволення цих позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин у цій частині застосовані правильно.

Всі висновки суду першої інстанції, мотиви, з яких суд вважав встановленою наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_4, нормативно-правові акти, якими керувався суд при ухваленні рішення у цій частині, повно та послідовно викладені у мотивувальні частині оскаржуваного рішення (а.с.184-186).

Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга представника ОСОБА_4 не містить, в ході апеляційного розгляду представник відповідача, ОСОБА_3, також не навів таких обставин.

Апеляційний суд відхиляє аргументи позивача про те, що у позові слід відмовити, оскільки розмір матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_5 внаслідок пошкодження її автомобіля НОМЕР_3, визначений саме висновком експерта відповідно до звіту №96/12 від 24 листопада 2014 року, а відновлювальні роботи здійснені особою, яка не зареєстрована як особа, що займається підприємницькою діяльністю.

За правилами ст. 1192 ЦК України, якою визначені способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як встановлено районним судом, згідно зі звітом оцінки транспортного засобу №96/12 від 24 листопада 2014 року, вартість відновлювального ремонту складає 65 074 грн. 54 коп., вартість матеріального збитку складає 41 438 грн. 66 коп. з урахуванням фізичного зносу автомобіля.

На момент проведення відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3, (з лютого по квітень 2015 року) вартість ремонту становила 179 002 грн. (а.с.132-133).

Калькуляція ремонтних робіт в частині визначення їх обсягу відповідає характеру та обсягу пошкоджень автомобіля, зафіксованих у протоколі огляду транспортного засобу, проведеного відповідно до вимог ОСОБА_1 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів за результатами технічного огляду КТЗ та покладеного в основу автотоварознавчого дослідження, результати якого викладені у звіті №96/12 від 24 листопада 2014 року (а.с.48-54).

Ремонтні роботи виконані суб'єктом господарювання ОСОБА_8, який зареєстрований як фізична особа-підприємець 9 червня 2005 року Уманською РДА Черкаської області (а.с.130) та здійснює підприємницьку діяльність за напрямом 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

Посилання апеляційної скарги на несвоєчасність проведення страхових виплат як на вину ОСОБА_5 в світлі положення ст.1192 ЦК України у збільшенні вартості відновлювального ремонту є безпідставним оскільки, по-перше, відсутність умислу позивача у завданні їй шкоди встановлена постановою Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2014 року (набрала законної сили), по-друге, виплату страхового відшкодування відповідачем ОСОБА_6 "СК "Нова" здійснено 25 травня 2015 року на підставі Звіту №96/12 від 24 листопада 2014 року, в той час, як калькуляція вартості відновлювальних робіт проведена 24 лютого 2015 року.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності факту оплати ремонтних робіт, виконаних ФОП ОСОБА_9 відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки указаний факт підтверджується наявними в матеріалах справи доказами - квитанціями до прибуткового косового ордеру №35/1 від 24 лютого 2015 року та №35/2 від 15 квітня 2015 року, виданими за фактом приймання готівки ФОП ОСОБА_9 за Рахунком №35 від 24 лютого 2015 року (а.с.131, 135).

Указані розрахункові документи відповідають вимогам п.3.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №637 від 15 грудня 2004 року.

Відповідно до положень ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У даному конкретному випадку фактичний розмір збитків - вартість виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, склав 179002 грн. Ліміт відповідальності страховика складає 50000 грн.

З огляду на положення ст. ст. 1192, 1194 ЦК України у контексті обставин даної справи районний суд обґрунтовано поклав на відповідача обов'язок сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди та лімітом відповідальності страховика, яка складає 129 002 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 заявляв клопотання про призначення судової експертизи, однак суд відхилив указане клопотання та зазначив у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, що таке клопотання не подавалось, частково відповідають обставинам справи, однак не можуть бути прийняті у якості підстави для скасування оскаржуваної частини рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до змісту журналу судового засідання від 23 лютого 2016 року та технічного запису судового засідання, представник ОСОБА_4, ОСОБА_3, у судовому засіданні дійсно заявив клопотання про призначення експертизі у справі. Указане клопотання вирішене судом не було, оскільки суд зобов'язав ОСОБА_3 підготувати клопотання в письмовому вигляді з викладом обґрунтування та переліком поставлених на вирішення експертизи питань, у зв'язку з чим у судовому засіданні оголошена перерва до 10 березня 2016 року (а.с.146, 147).

У судове засідання 10 березня 2016 року ОСОБА_3 не з'явився, як на поважність причин неявки зазначає, що здійснював догляд за рідним братом ОСОБА_10, який у тяжкому стані перебував у лікарні. За наведених обставин не зміг подати підготовлене клопотання про призначення судової експертизи.

З огляду на наведене, ОСОБА_3 просив в апеляційній скарзі визнати причину неявку в судове засідання 10 березня 2016 року поважною. При цьому клопотання про призначення судової експертизи у справі в суді апеляційної інстанції стороною відповідача ОСОБА_4 не заявлено.

Як убачається з доданої до апеляційної скарги Виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 23 березня 2016 року, хворий ОСОБА_10 надійшов до стаціонару 7 березня 2016 року.

Оскільки ОСОБА_10, догляд за яким здійснював ОСОБА_3, госпіталізований 7 березня 2016 року (понеділок), а судове засідання було призначене на 10 березня 2016 року (четвер), представник відповідача мав реальну можливість подати до районного суду клопотання про призначення судової експертизи та/або вмотивоване клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до встановленого в ст.11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З огляду на наведене, суд першої інстанції, закінчуючи розгляд справи ухваленням рішення по суті у відсутність належним чином повідомленого представника ОСОБА_11, діяв в межах вимог ч.2 ст.169 ЦПК України.

Крім того, оскільки на час звернення до суду роботи, необхідні для відновлення пошкодженої речі, вже проведені позивачем і їх вартість підтверджена письмовими доказами, потреби у експертному дослідженні для вирішення питання вартості робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, немає.

Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга відповідача не містить.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підставдля скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст.303, 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 березня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: А.А. Пікуль

Судді: Д.Р. Гаращенко

Т.О. Невідома