Ухвала суду № 57400224, 20.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

20 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючий суддя: Качан В.Я.

Судді: Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.

Секретар: Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг», за участі третьої особи: Міністерства оборони України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням компенсації втрати частини доходів та відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням компенсації втрати частини доходів та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДП Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 07.06.2013 по 19.01.2015 в розмірі 49 151,18 грн., компенсації витрат частини заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати в розмірі - 1 135,54 грн., моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., а всього - 55 286,72 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ДП Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» в дохід бюджету судовий збір у розмірі 3 065,00 грн.

В апеляційній скарзі ДП Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» просить суд скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Справа № 760/2284/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/3863/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Демидовська А.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Качан В.Я. Заслухавши доповідь головуючого, пояснення представника відповідача ДП Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» - Семенаш А.В., який з'явився в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Наказом № 122/1-а від 20.08.2012 ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника відділу торгівлі та організації харчування Концерну «Військторгсервіс» у зв'язку із переведенням до ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України на посаду першого заступника директора ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг».

Наказом МОУ № 720 від 30.10.2012 на ОСОБА_1 покладено тимчасове виконання обов'язків директора ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.04.2013 ОСОБА_1 відсторонено від тимчасового виконання обов'язків директора ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» та покладено виконання вказаних обов'язків на розпорядника майна - арбітражного керуючого Буличова С.О.

Наказом № 20-к від 06.06.2013 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» за згодою сторін у відповідності до п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося сторонами, заробітна плата в період з 01.01.2013 по 06.06.2013 ОСОБА_1 була виплачена лише 19.01.2015, тобто з порушенням строків такої виплати.

Відповідно до ст. ст. 47, 116 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Із п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

ІзПорядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, вбачається, що обчислення середньої заробітної плати для оплати вимушеного прогулу проводиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до п. 8 Порядку після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Із правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові при розгляді справи № 6-1093цс15 від 23.12.2015, вбачається, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Таким чином, судом першої інстанції вірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку з відповідача на користь позивача, виходячи із того, що середньоденна заробітна плата становить 150,13 грн., заробітна плата за два останні місяці становить 3 140,20 грн., кількість робочих днів за вказані місяці становить 407 (розрахунок: 407 х 150,13 = 61 102,91), при цьому, судом вірно враховано утримання з податку з доходів фізичних осіб та інші обов'язкові платежі, у зв'язку із чим задоволено позовні вимоги в сумі 49 151,18 грн.

При цьому, відповідно до ст. 95 КЗпП Українизаробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Враховуючи вимоги зазначених положень законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позовної заяви щодо стягнення з відповідача на користь позивача компенсації втрати частини заробітної плати в сумі 1 135,54 грн., оскільки встановленим та доведеним належним чином є порушення відповідачем прав позивача щодо своєчасної виплати заробітної плати.

Разом з тим, колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. моральної шкоди з наступних підстав.

Згідно п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 2371 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Враховуючи те, що позивачу не було вчасно виплачено належні йому грошові суми відповідачем, що призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тому обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається саме на відповідача.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції проігноровані докази, надані відповідачем, а саме, ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2014 щодо кримінального провадження стосовно ОСОБА_1, є безпідставними, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції щодо несвоєчасної виплати заробітної плати позивача та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Крім того, зазначеною ухвалою позивача звільнено від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрито. Тому, вказана ухвала не може бути належним та допустимим доказом у даній справі.

Разом з тим, необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги докази, що підтверджують вжиті керівництвом підприємства заходи для повідомлення та виклику позивача ОСОБА_1 щодо отримання заробітної плати на початку 2014 року, посилаючись на Акт від 10.01.2014, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач був належним чином повідомлений про виклик для отримання заробітної плати, при цьому, надіслання таких повідомлень відповідачем, не свідчать про їх отримання позивачем, що не підтверджується і зазначеним актом.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до обставин справи, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг», за участі третьої особи: Міністерства оборони України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням компенсації втрати частини доходів та відшкодування моральної шкоди - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: