Рішення № 57400084, 06.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Борисової О.В., Ратнікової В.М.

при секретарях Лознян О.С., Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу та зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання правочинів недійсними та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Справа №759/17987/15-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3152/2016Головуючий у суді першої інстанції: Кириленко Т.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.У листопаді 2013 року представник ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу, в якому, з уточненнями, просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по кредиту станом на 27.05.2015р. у розмірі 7 811,45 доларів США, заборгованість по процентах в розмірі 5 302,24 доларів США, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 40 002,12 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості про процентам в розмірі 31 871,27грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 17.04.2007 р. між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є позивач та відповідачем ОСОБА_1 був укладені договір про надання споживчого кредиту та заставу майна, згідно якого відповідачу надано кредит в сумі 15 550 доларів США строком до 17.04.2014 р. зі сплатою 13% річних за користування кредитом.

30.01.2009 р. між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода, відповідно до якої були перенесені строки виконання зобов'язань та встановлено повернення кредиту шляхом сплати щомісячних ануїтетних платежів. Однак відповідач свої зобов'язання виконав не в повному обсязі, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість.

Також посилався на те, що 17.04.2007 р. був укладений Договір поруки, згідно якого відповідач ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання солідарно відповідати за зобов'язаннями відповідача ОСОБА_1 по договору про надання споживчого кредиту.

Не погоджуючись із заявленим позовом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися із зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк», в якому просили визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту та заставу майна та договір поруки від 17.04.2007 р. в частині визначення суми кредиту у розмірі 6 057,92 доларів США., застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з ПАТ «УкрСиббанк» грошові кошти в розмірі 472,22 доларів США, а також моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування зустрічного позову посилалися на те, що кредитний договір та договір поруки були укладені внаслідок вчинення з боку окремих посадових осіб банку протиправних шахрайських дій, що спричинило укладення договорів на суму значно більшу, ніж було узгоджено сторонами, оскільки вартість придбаного за кредитні кошти автомобіля становила 47 935грн., а не 78 532грн., як зазначено в договорі.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року у задоволенні первинного та зустрічного позовів було відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ПАТ «УкрСиббанк» подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову та ухвалити в цій частині нове про задоволення позову. В решті просив залишити рішення без змін.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги та взагалі не надано оцінки наявним в матеріалам справи доказам, які в своїй сукупності підтверджують виконані належним чином умови договору банком.

На думку апелянта, підтвердження того, що кредитний договір був укладений та виконаний саме на суму в 15 550 доларів США, є те, що сторони погодили такі умови договору, відповідач тривалий час виконував умови договору належним чином та не заявляв жодних претензій до банку, а заявив позов тільки після звернення банка з позовом до нього.

Також, не погоджуючись з рішенням суду, апеляційну скаргу подав ОСОБА_1 у якій, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, неповноту з'ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права, просив рішення скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове про задоволення позову.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог послався на те, що судом першої інстанції не правильно було визначено предмет та підстави позову, оскільки підставою недійсності договору є не вчинення відносно нього кримінального правопорушення, а вчинення договору під впливом обману зі сторони банку, тобто з підстав, передбачених ст. 230 ЦК України.

Суд допущено неповноту та однобічність судового розгляду, оскільки не проаналізовано в рішенні жодного доводу та не оцінено жодного доказу з приводу зустрічного позову.

Представник ПАТ «УкрСиббанк» у судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував проти апеляційної скарги ОСОБА_1

ОСОБА_1 та його представник підтримали свою апеляційну скаргу, та заперечували проти апеляційної скарги банку. Просили рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні його позову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1, в частині відмови у задоволенні позову банку залишити без змін.

ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, повідомлялась належним чином про час та місце судового засідання, причини неявки суду не повідомила.

Згідно з ч. 2 ст. 305 колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності осіб які не з'явились.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 17.04.2007 р. між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є позивач та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір №11141989000 про надання споживчого кредиту та заставу майна, згідно якого банк зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит в сумі 15 550 доларів США строком до 17.04.2014 р. зі сплатою 13% річних за користування кредитом. 30.01.2009 р. та 17.04.2009 р. сторони укладали додаткові угоди до Договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, якими змінювались строки повернення кредиту.

Також 17.04.2007 р. був укладений Договір поруки № 108987, а також додаткові договори до нього, згідно якого відповідачка ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання відповідати за зобов'язаннями відповідача ОСОБА_1 по договору № 11141989000 про надання споживчого кредиту.

11.04.2007 р. між ОСОБА_1 та ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» через Директора філії «Автоцентр на Столичному» був укладений договір купівлі-продажу автомобіля марки DAEWOO LANOS.

ОСОБА_1 отримав рахунок фактуру для оплати вартості автомобіля ( т. 1 а.с. 84)

Згідно з актом приймання-передачі від 11 квітня 2007 р. ОСОБА_1 отримав автомобіль марки DAEWOO LANOS.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання договору від 17.04.2007р. щодо надання відповідачу ОСОБА_1 грошових коштів саме в розмірі 15 550 доларів США.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що, позивачі не надали доказів вчинення з боку окремих посадових осіб Банку протиправних шахрайських дій, внаслідок яких був укладений договір на більшу суму.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 та ч.ч.1,4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 59 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч.4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. встановлено, що відповідно до положень ст. 10-11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Згідно ч. 1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Колегією суддів було встановлено, що 17.04.2007 р. між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є позивач та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір №11141989000 про надання споживчого кредиту та заставу майна транспортного засобу марки Daewoo Lanos , згідно якого банк зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит в сумі 15 550 доларів США строком до 17.04.2014 р. зі сплатою 13% річних за користування кредитом. 30.01.2009р. та 17.04.2009 р. сторони укладали додаткові угоди до Договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, якими змінювались строки повернення кредиту.

Згідно з умовами кредитного договору умовами забезпечення кредиту кредит забезпечується заставою якою і є придбаний ОСОБА_1 автомобіль заставною вартістю 78 532 грн. 00 коп.

Також 17.04.2007 р. був укладений Договір поруки № 108987, а також додаткові договори до нього, згідно якого відповідачка ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання відповідати за зобов'язаннями відповідача ОСОБА_1 по договору № 11141989000 про надання споживчого кредиту.

11.04.2007 р. на підставі між укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» через Директора філії «Автоцентр на Столичному» договору купівлі-продажу автомобіля марки DAEWOO LANOS ОСОБА_1 отримав придбаний ним автомобіль на підставі акту приймання-передачі від 11 квітня 2007 р.

17.04.2007 р. ОСОБА_1 застрахував придбаний ним за кредитні кошти автомобіль, дійсна вартість якого була заявлена у розмірі 78 532 грн. 00 коп. (т.2 а.с. 27) , що відповідає заставної вартості автомобіля відповідно до умов договору.

Таким чином колегія суддів прийшла до висновку, що ОСОБА_1 уклав кредитний договір для отримання коштів у сумі 15 550 доларів США, які зобов'язався повернути у встановлений кредитним договором строк.

На вказані кошти він придбав автомобіль марки DAEWOO LANOS.

Посилання ОСОБА_1 на те, що вартість автомобіля фактично становить 47 935.00 грн. та він не брав у банка суму ту про яку заявляє банк у розмірі 78 532 грн. колегія суддів не може прийняти до уваги оскільки кредит який отримував ОСОБА_1 є валютним, та за умовами кредитного договору йому надавалась у кредит сума 15 550 доларів США, та на неї нараховувались проценти.

Відсутність заяви ОСОБА_1 на отримання готівки в оригіналі позбавляє суд можливості встановити тотожність його підпису на отримання готівки, оскільки згідно з актом від 27.09.2013 р. оригінал заяви № 49 від 17.04.2007 р. на видачу готівки був знищений.

Колегія суддів не може прийняти до уваги як належний доказ експертний висновок від 20.04.2015 р. за № 2951/2952/15-32, оскільки для проведення експертизи експерту були надані тільки фотокопії документів які підлягали дослідженню. У зв'язку з тим, що оригінали не були надані, експертом було прийнято рішення (т. 1 а.с.220) проводити експертизу за наявними матеріалами. Відповідно до п 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підковки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства Юстиції України від 08.10.1998 р. ;м 53/5 та зареєстрованих у Міністерстві Юстиції України 03.11.1998 р. за № 705/3145 - для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Крім того повідомленням № 11591/11592/14-32 від 12.12.2014 р. експерти повідомили суд про неможливість дати висновок з питань почеркознавчої експертизи у зв'язку з ненаданням оригіналів досліджуваних документів. ( т. а.с. 192-193).

Оскільки кредит ОСОБА_1 був отриманий, кошти він використав придбавши автомобіль, здійснював відповідні платежі по тілу кредиту та процентам по яким в нього спору не має, сам ОСОБА_1 заперечує факт придбання ним автомобіля вартістю 78 532 грн. і отримання цієї суми від банку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив банк у задоволенні позову, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Згідно з п. 3 ч. 1 статті 3 ЦК України, однією з засад цивільного законодавства є свобода договору.

Ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 7 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно ч.1 ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 Цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсним та відшкодування м оральної шкоди, оскільки ОСОБА_1 та його представником у судовому засіданні не доведено факт протиправних шахрайських дій з боку працівників банку. Оскільки досудове слідство з приводу звернення ОСОБА_1 щодо шахрайських дій з боку працівників банку ще триває, його перспективи не відомі, колегія суддів вважає, на час розгляду справи ОСОБА_1 та його представник не надали суду достовірних доказів на підтвердження доводів викладених у зустрічному позові.

При наявності судового вироку та визнанні будь яких осіб винними в протиправних діях та шахрайстві проти ОСОБА_1, це буде підставою для перегляду рішення суду в цій частині за новиявленими обставинами.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року належіть скасувати та ухвалити нове рішення яким стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користуванням кредитом та пені, за договором про надання споживчого кредиту №1114198900 від 17 квітня 2007р. у розмірі 13 113,69 доларів США, з яких 7 811,45 долари США - кредитна заборгованість, 5 302,24 долари США - заборгованість по процентам та 71 873,39 грн. пені, з яких 40 002,12 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та 31 871,27 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 В'ячеславовича відмовити.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користуванням кредитом та пені, за договором про надання споживчого кредиту №1114198900 від 17 квітня 2007р. у розмірі 13 113,69 доларів США, з яких 7 811,45 долари США - кредитна заборгованість, 5 302,24 долари США - заборгованість по процентам та 71 873,39 грн. пені, з яких 40 002,12 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та 31 871,27 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судовий збір у розмірі 887 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судовий збір у розмірі 887 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді