Рішення № 57400083, 23.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа №22-ц/796/3582/2016 Головуючий у 1-й інстанції: Макаренко В.В.

Доповідач: Барановська Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Барановської Л.В.

суддів: Котули Л.Г., Побірченко Т.І.

при секретарі: Шалапуда Н.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа: Орган опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Заслухавши доповідь судді Барановської Л.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2013 року ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернулося до Святошинського районного суду м. Києва із вищезазначеним позовом, в якому просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 16.11.2007 року в розмірі 626 275 грн. 98 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу банком з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з внесенням даних про правочин купівлі-продажу предмету іпотеки у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості її перепланування та перебудови, з проведення дій щодо оформлення та з отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, а також виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та їх малолітнього сига ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органів державної міграційної служби України.

В обґрунтування своїх вимог вказав, що 16.11.2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 305 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.11.2032 року.

З метою забезпечення повернення кредиту між позивачем та позичальником було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого останній передав в іпотеку банку вищезазначену квартиру.

Вказав, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим в останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 626 275 грн. 98 коп.

Вимога банку про добровільне погашення заборгованості за кредитним договором відповідачем не задоволена. З огляду на що, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити відповідачів разом з малолітньою дитиною із спірної квартири.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2014 року позов задоволено частково.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 16.09.2014 року та додатковим рішенням Апеляційного суду м. Києва від 07.10.2014 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2014 року в частині виселення відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у АДРЕСА_1 змінено.

Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з вказаної квартири. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.03.2015 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 16.09.2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 04.06.2015 року рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на майно в рахунок погашення штрафу за кредитним договором від 16.11.2007 року у розмірі 56 934 грн. 18 коп. скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2014 року в частині визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки, загального розміру вимог та всіх його складових, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, а також кола осіб, щодо яких ухвалено рішення про виселення змінено.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором від 16.11.2007 року в розмірі 562 525 грн. 17 коп., з яких: 293 139 грн. 31 коп. - заборгованість за кредитом; 146 144 грн. 36 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 123 241 грн. 50 коп. - пеня, звернуто стягнення на квартиру загальною площею 40,70 кв.м., житловою площею 17,40 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом її продажу на підставі договору іпотеки від 16.11.2007 року ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» із наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» права: отримання витягу з Державного реєстру прав власності, з внесенням даних про правочин купівлі-продажу предмету іпотеки у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно: проведення дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови; проведенням дій щодо оформлення та отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування; проведення всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Встановити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні не нижчому за звичайні ціни на нерухоме майно на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на час реалізацій майна.

Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_3 та їх малолітнього сина ОСОБА_4 з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

У задоволенні решти позову відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.12.2015 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 04.06.2015 року в частині позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа: Орган опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про виселення скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що між ЗАТ «КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит від 16.11.2007 року, згідно якого банк надав останньому грошові кошти у розмірі 305 000 грн. на умовах визначених кредитним договором, процентна ставка - 15%річних, кінцевий термін повернення основної заборгованості 16.11.2032 року.

З метою забезпечення виконання умов кредитного договору, 16.11.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого останній передав, а банк прийняв в іпотеку квартиру АДРЕСА_2, яка належить іпотекодавцю на праві власності.

Станом на 22.02.2013 року відповідач має заборгованість перед банком у розмірі 626 275,98 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 299 955,94 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 146 144,36 грн.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, а також штрафи відповідно до договору - 123 241,50 грн. штраф (процентна складова) - 56 934,18 грн.

У відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст.33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки є порушення зобов'язань з боку боржника.

Згідно ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України « Про іпотеку» застосовуються як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК України.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 2 вересня 2015р. № 6-1049цс15, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов»язковою для судів.

Колегією суддів встановлено, що квартира, передана в іпотеку, не була придбана за рахунок кредиту від 16 листопада 2007р., а належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 21 листопада 2000р.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції в частині виселення та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2014 року в частині виселення скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові Публічного акціонерного товариства КомерційнийБанк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа: Орган опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про виселення з квартири АДРЕСА_3 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді