Ухвала суду № 57369526, 12.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2016 р. м. Київ К/800/63386/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряТитенко М.П.та представників сторін: від позивача не з'явивсявід відповідачаПіонтковська А.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «ВСБУД»на постановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.2014та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014у справі№ 826/10386/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВСБУД»доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВСБУД» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002632208, №002642208 від 28.03.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.2014, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції представником відповідача заявлено клопотання про заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «БК «Стандарт С», за результатом якої складено акт № 1277/26-58-22-08-11/37593791 від 14.03.2014;

- названим актом встановлено порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 81 499 грн., та п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 85 573 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення № 0002632208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 106 966 грн. (з яких: 85 573 грн. - за основним платежем та 21 393 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями);

2) податкове повідомлення-рішення № 0002642208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 101 874 грн. (з яких: 81 499 грн. - за основним платежем та 20 375 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Підставою для нарахування позивачу спірних сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток слугував висновок відповідача про відсутність реальності здійснення операцій по ланцюгу постачання ТОВ «Річ Альянс» - ТОВ «БК «Стандарт С» - ТОВ «ВСБУД», який обґрунтовано актом №38/22-8/37884426 від 09.01.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Стандарт С» та наявністю кримінальної справи №69-116, порушеної за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами, вчиненого повторно шляхом створення ряду підприємств, за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, в матеріалах якої містяться пояснення ОСОБА_6 (який був засновником та директором ТОВ «Річ Альянс») про те, що він за грошову винагороду в розмірі 100 доларів США погодився зареєструвати на своє ім'я дане товариство без мети займатися фінансово-господарською діяльністю та без мети отримання прибутку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що наданими позивачем документами не доведена реальність спірних господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін постанову суду першої інстанції, дійшов висновку, що надані позивачем документи складені з порушенням вимог чинного законодавства, що не може бути взято до уваги як доказ проведення господарської операції.

Суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, з огляду на таке.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, наявність у платника податків належно оформлених документів, необхідних для віднесення сплачених сум до податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, не є безумовною підставою формування даних податкового обліку у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (як підрядником) та ТОВ «БК «Стандарт С» (як субпідрядником) укладено договір субпідряду № 03-04/12 від 03.04.2012, за умовами якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується виконати роботи по влаштуванню стяжки підлог машинним способом (роботи) на будівництві житлово-офісного комплексу з об'єктами соціально-побутового, торговельного призначення та підземним паркінгом по вул. Кондратюка, 1 в Оболонському районі м. Києва.

Також, між позивачем (як підрядником) та ТОВ «БК «Стандарт С» (як субпідрядником) укладено договір субпідряду №05-07/12 від 05.07.2012 на виконання будівельних робіт на об'єкті: «Індивідуальна котеджна забудова і головний сервісний селекційно-технологічний центр по конярству та кінному спорту в урочищі «Оболонь» по вул. Богатирській на північ від затоки Верблюд в Оболонському районі м. Києва.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, зокрема, виходили з того, що на підтвердження реальності здійснення спірних операцій з ТОВ «БК «Стандарт С», позивачем не надано робочу документацію для встановлення складу та обсягу робіт за даним договором, акти здавання-приймання об'єкту та доказів щодо призначення уповноваженої особи, яка слідкувала за роботами субпідрядника.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає таку позицію судів передчасною, оскільки відсутність окремих первинних документів та/або помилки у їх оформленні не є безумовною підставою вважати господарську операцію такою, що не відбулася та/або є безтоварною, якщо з інших доказів вбачається щодо фактичних рух товарів та зміни в майновому становищі платника податку мали місце.

А відтак, під час здійснення кваліфікації юридичних фактів, які породжують податкову вигоду платника, суди не повинні обмежуватися виключно формальними умовами, а мають оцінити усю сукупність обставин щодо фактичного виконання спірних операцій з поставки робіт позивачеві з урахуванням їх змісту та надати оцінку дійсним правовідносинам учасників спірних угод. Так, судам необхідно було витребувати та дослідити докази подальшого використання платником придбаних робіт у власній господарській діяльності

Проте, при розгляді даної справи вказані фактичні обставини не досліджувались.

Дослідивши наявні докази, в тому числі первинні документи (довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В, підсумкові відомості ресурсів (витрати за прийнятими нормами), копії платіжних доручень, копії податкових накладних з реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 за 01.01.2010-17.12.2013, картки рахунку 631 по розрахункам з ТОВ «БК «Стандарт С» та розшифровку валових витрат за період 01.01.2010 - 17.12.2013), що надані позивачем суду на підтвердження правомірності декларування спірних сум податкового обліку, суд апеляційної інстанції зазначив, що судами не ставиться під сумнів здійснення переліку робіт на об'єкті будівництва ТОВ «ВСБУД», але позивачем не надано суду фактичних даних, на підставі яких можливо встановити наявність обставин, які обґрунтовують позовні вимоги, що саме ТОВ «БК «Стандарт С» виконано зазначені роботи на об'єкті будівництва.

Отже, під час нового розгляду справи, судам необхідно витребувати та дослідити усі надані позивачем докази та встановити зв'язок між фактом придбання робіт (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку, та зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками спірних операцій, зміни у їх майновому стані як обов'язкова ознака господарської операції.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову, зокрема, враховуючи матеріали кримінальної справи №69-116, порушеної за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України, в межах якої засновником та директором ТОВ «Річ Альянс» (контрагент ТОВ «БК «Стандарт С») ОСОБА_6 надано пояснення про те, що він за грошову винагороду в розмірі 100 доларів США погодився зареєструвати на своє ім'я дане товариство без мети займатися господарською діяльністю.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що приймаючи до уваги вказані доводи податкового органу на підтвердження порушення позивачем вимог податкового законодавства, суди попередніх інстанцій не надали їм належної правової оцінки, а саме, - не встановили наявність зв'язку між фактом порушення даної кримінальної справи та наявністю свідчень ОСОБА_6 (засновника та директора ТОВ «Річ Альянс» - контрагент контрагента позивача ТОВ «БК «Стандарт С») зі спірними операціями позивача з ТОВ «БК «Стандарт С».

При цьому, судами не враховано, що платник податків не може нести відповідальність за невиконання контрагентами його контрагентів далі по ланцюгу постачання своїх зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом відповідних обставин, в тому числі, наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесено з дотриманням принципів законності та обґрунтованості у відповідності до приписів ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСБУД» задовольнити частково.

3. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний