Ухвала суду № 57348282, 18.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2016 року Справа № 876/5279/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г.,Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стенятинське» до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Стенятинське» (надалі - ТзОВ «Стенятинське») звернулось з адміністративним позовом до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, в даний час ДФС у Львівській області (надалі - Сокальської ОДПІ ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009761720 від 16.12.2014 року, яким ТзОВ «Стенятинське» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб із доходів у вигляді заробітної плати на загальну суму 77477,27 грн., в т.ч. 60221,43 грн. за основним платежем, 17255,84 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що зазначене рішення прийнято, як вказано в акті перевірки, у зв'язку з несплатою ТзОВ «Стенятинське» самостійно нарахованого зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб. Тобто фактично підставою для збільшення суми грошового зобов'язання було виявлення податковим органом податкового боргу за названим видом платежу, що на думку позивача суперечить вимогам п.п. 54.1, 54.3, 58.1 ПК України. Також позивач стверджує, що у підприємства з початку 2011 року немає заборгованості за цим видом платежу, а поточні зобов'язання сплачено в повному обсязі, тому твердження відповідача про наявність податкового боргу позивач вважає безпідставним. З урахуванням наведеного просить скасувати оскаржені податкові повідомлення-рішення як протиправні.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року задоволено позовні вимоги. Суд виходив з того, що поточні зобов'язання, які сплачувало ТзОВ «Стенятинське» за охоплений податковою перевіркою період податковий орган зараховував в рахунок погашення податкового боргу, який виник до 2011 року і який лише в травні 2014 року було списано як безнадійний згідно з рішенням від 29.05.2014 року №12. В силу п.1 підрозділу 1 Перехідних положень Податкового кодексу України нарахований, але не сплачений станом на 01.01.2011 року на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом. Разом з тим, до податкового боргу, який виник до 01 січня 2011 року, норми Податкового кодексу України застосуванню не підлягають. Відтак, в даному випадку у податкового органу не було правових підстав змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків при сплаті поточних зобов'язань за 2012-2014 роки. Тобто, норми п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України застосовуються тільки щодо погашення податкового боргу, який виник після набрання чинності Податковим кодексом України (після 01 січня 2011 року).

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Покликання маються на те, що до 01.01.2011 року порядок нарахування, обліку та сплати податку на доходи фізичних осіб регулювався Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». До вказаної дати, податковий орган не міг вживати заходів, щодо стягнення несплаченого податку на доходи фізичних осіб (надалі - ПДФО), оскільки останній не мав статусу податкового боргу і тим більше не міг списатись як безнадійний. Статус податкового боргу ПДФО набув 31.01.2011 року, коли позивач подав податкову декларацію та задекларовано заборгованість із вказаного податку на 01.01.2011 року в сумі 353123,99 грн., і нарахований податок за січень 2011 року у сумі 2614,67 грн. Станом на квітень 2014 року за ТзОВ «Стенятинське» числилась заборгованість по сплаті ПДФО у розмірі 299295,52 грн. Згідно ст. 101 Податкового кодексу України на підставі рішення Сокальської ОДПІ, списано ПДФО в сумі 237421,75 грн., тому в позивача залишилось несплачено 60221,43 грн.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято за наслідками позапланової перевірки ТОВ «Стенятинське» на предмет дотримання вимог податкового законодавства за період з січня 2012 року по 30 вересня 2014 року. На підставі досліджених в судовому засіданні доказів суд встановив, що за період з січня 2012 року по вересень 2014 року загальна сума нарахованого податку на доходи фізичних осіб становить 95462,80 грн., сплачено за цей період 111079,50 грн., загалом за період 2012 - 2014 роки позивач нарахував 99231,20 грн. податку на доходи фізичних осіб, сплатив 116134,18 грн. податку на доходи фізичних осіб, що на 16902,98 грн. більше, аніж нараховано за цей період. Судячи з розрахунків, усі зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб протягом 2012-2014 років позивач сплачував в повному обсязі, та своєчасно, за винятком платежу за листопад 2012 року, де позивач дійсно допустив несвоєчасну сплату податку в сумі 8801,90 грн., у зв'язку з чим йому нараховано штрафні санкції в сумі 2200,48 грн. Разом з тим, як встановлено під час судового розгляду справи на підставі рішення податкового органу від 29.05.2014 року №12 про списання безнадійного податкового боргу позивачу списано податок на доходи фізичних осіб в сумі 237325,41 грн., що відображено в обліковій картці платника як «сплата» за травень 2014 року. Фактично, позивачу списано безнадійний борг на суму, яка значно перевищує суму, сплачену ним за 2012 рік - вересень 2014 року на 126245,95 грн. Таке списання було здійснено на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року по справі №2а-295/12/1370 (залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 року) за позовом ТзОВ «Стенятинське», якою суд визнав протиправною та скасував податкову вимогу №99 від 31.03.2011 року, сформовану державною податковою інспекцією в Сокальському районі Львівської області, якою визначено податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в сумі 356403,14 грн. У цій постанові серед іншого зазначено про відсутність в позивача будь яких узгоджених, проте не сплачених податкових зобов'язань станом на момент формування податкової вимоги, у зв'язку з чим, як зазначено в постанові суду від 20.03.2012 року, у податкового органу не було правових підстав для формування податкової вимоги №99 від 31.03.2011 року. Постанова суду від 20.03.2012 року по справі №2а-295/12/1370, якою встановлено відсутність у позивача податкового боргу станом на дату формування податкової вимоги від 31.03.2011 року, набрала законної сили, відтак встановлені нею обставини в силу положень ч. 1 ст. 72 КАС України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Податковим кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року (п. 87.9 ст. 87 цього Кодексу), на відміну від Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Таким чином, Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Податковий кодекс України по-різному визначають порядок погашення податкового боргу, наявного у платника податку.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, органи державної податкової служби вправі застосовувати положення п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України лише щодо погашення податкового боргу, який виник після набрання чинності цим Кодексом, тобто, з 01.01.2011, а на податковий борг, який виник до 01.01.2011 норми п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України розповсюджені бути не можуть. Відтак, у податкового органу не було жодних правових підстав для зміни призначення платежу.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року по справі № 813/8730/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

судді Н.Г. Левицька

В.П. Сапіга

Повний текст виготовлено 25.04.2016 року