Постанова № 57347741, 21.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 490/8624/15-а

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Подзігун Г.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про скасування постанови,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (далі - УДАБІ у Миколаївській області), в якому просила скасувати постанову № 46 від 10 березня 2015 року, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.188-42 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6 800,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що УДАБІ у Миколаївській області порушено, встановлені КУпАП строки для притягнення особи до адміністративної відповідальності, а тому, у зв'язку з закінченням законодавчо встановлених термінів, накладення адміністративного стягнення є протиправним.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 листопада 2015 року позов задоволено.

Суд скасував постанову УДАБІ у Миколаївській області по справі про адміністративне правопорушення № 46 від 10 березня 2015 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 188-42 КУпАП.

В апеляційній скарзі УДАБІ у Миколаївській області ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції у зв'язку з тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та прийняття нової постанови, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

У зв'язку з неявкою сторін, належним чином сповіщених про день, час та місце розгляду справи, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження відповідно до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України,

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15 січня 2014 року Інспекцією Держархбудконтролю у Миколаївської області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами перевірки було оформлено відповідний акт, яким встановлено, що в період із 2012 по 2013 роки, за відсутності документів на право використання земельної ділянки, виконано будівельні роботи із будівництва прибудови у вигляді парапету розмірами в плані 3 х 8 метрів та висотою 1,2 метри до житлового будинку, яка не зазначена в технічному паспорті від 19 січня 2007 року, реєстр. № 16787, інв. Справа № 1732 (а.с.6).

Зазначені роботи виконувались без дозвільних документів, що дають право на їх виконання, що є порушенням вимог ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: виконання будівельних робіт з будівництва прибудови до квартири в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 без декларації про початок виконання зазначених робіт.

За результатами виявлених порушень, 15 січня 2014 року інспектором було також винесено припис № 9 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким вимагалося в строк до 17 липня 2014 року усунути перелічені порушення містобудівного законодавства шляхом оформлення документів, які надають право на виконання будівельних робіт, а також повідомити до 18 липня 2014 року УДАБІ у Миколаївській області про виконання припису (а.с.8).

25 лютого 2015 року УДАБІ у Миколаївській області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а саме щодо виконання вимог припису Інспекції ДАБК у Миколаївській області від 15 січня 2014 року № 9 (а.с.10).

У ході перевірки було встановлено, що станом на 25 лютого 2015 року позивачем, у вказаний термін, вимоги припису № 9 від 15 січня 2014 року виконані не були, порушення не усунуті, про що було складено акт від 25 лютого 2015 року.

За результатами перевірки інспектором було складено протокол від 25 лютого 2015 року про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП України, а саме: невиконання вимог припису № 9 від 15 січня 2014 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та виконуються без декларації про початок виконання будівельних робіт (а.с.11).

Постановою УДАБІ у Миколаївській області від 10 березня 2015 року № 46 за вчинення вищезазначеного адміністративного правопорушення, а саме невиконання вимог припису №9 від 15 січня 2014 року, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 6 800,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з правовою позицією позивача та вважав, що двомісячний строк притягнення особи до адміністративної відповідальності має обчислюватися з дня виявлення відповідачем адміністративного правопорушення.

Внаслідок того, що строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності сплив 17 вересня 2014 року, а постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності було винесено лише 10 березня 2015 року, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність прийнятого рішення.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що при ухваленні рішення, судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, виходячи з наступного.

Підставами для скасування рішення суб'єкта владних повноважень, позивач зазначає порушення відповідачем ч.1 ст. 38 КУпАП, тобто порушення строків притягнення до її до відповідальності, з чого слідує, що встановлені суб'єктом владних повноважень порушення містобудівного законодавства, позивач не оскаржує.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції вважає, що дана позиція є помилковою, оскільки не відповідає вимогам діючого законодавства.

Так, відповідно до пункту 3 частини 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, видавши обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, перевіряти їх виконання.

Згідно із частиною 1 статті 188-42 КУпАП, невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 1 статті 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.

Колегія суддів вважає, що правопорушення у вигляді невиконання вимог припису відноситься до триваючого правопорушення, а тому, накладення адміністративного стягнення за триваюче правопорушення помилково ставити в залежність від дати його вчинення, а не виявлення, як того вимагає стаття 38 КУпАП.

Оскільки строк виконання припису № 9 від 15 січня 2014 року закінчився 17 липня 2014 року, порушення позивачкою було вчинено вже з 18 липня 2014 року та є триваючим, проте виявлено воно лише 25 лютого 2015 року, отже, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності 10 березня 2015 року є правомірним та вчиненим у строк визначений процесуальним законодавством.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що невиконання законних вимог посадових осіб органу держархбудконтролю є триваючим правопорушенням, оскільки пов'язане з невиконанням покладених на особу обов'язків усунути виявлені правопорушення.

Також слід звернути увагу на те, що п.7 Порядку здійснення державного архітектурно - будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, не встановлено для посадових осіб інспекції будь-яких обмежень щодо строків перевірки виконання суб'єктом містобудування приписів про усунення порушень.

Одним із доводів апеляційної скарги було те, що позивач пропустила строк звернення до суду, встановлений ст.289 КУпАП.

Так, апелянт наголошує на тому, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності від 10 березня 2015 року отримана нею 12 березня 2015 року, що підтверджується копією поштового повідомлення (а.с.56).

Позивачу, за ствердженням апелянта, було роз'яснено строки оскарження, які складають 10 - днів з моменту отримання рішення, але позивач звернулася до суду лише у вересні 2015 року, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Колегія суддів, проаналізувавши наведені доводи, погоджується з апелянтом про те, що позивач пропустила строк звернення до суду щодо оскарження спірної постанови, зате вважає, що зазначений строк апелянтом був пропущений з поважних причин.

У матеріалах справи міститься медична документація, яка свідчить про те, що позивач з 13 березня 2015 року проходила лікування з приводу онкологічного захворювання (а.с.13-23).

На думку суду апеляційної інстанції, це є поважною причиною для пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав, тому суд першої інстанції обґрунтовано поновив позивачу даний строк та забезпечив її право на судовий розгляд справи.

Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду, на підставі п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову в задоволенні позову.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд бере до уваги, що сплату судового збору за подання апеляційної скарги відповідачу було відстрочено до винесення судового рішення, тому на підставі ст.88 КАС України, він підлягає стягненню з УДАБІ у Миколаївській області у розмірі 606,32 грн.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області - задовольнити.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 листопада 2015 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про скасування постанови - відмовити.

Стягнути з управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області судовий збір у розмірі 606 (шістсот шість) грн. 32 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК в Одеській області / Приморський р-н./ 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923, банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області, код банку отримувача (МФО) - 828011, рахунок отримувача - 31212206781008, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова