Ухвала суду № 57344801, 18.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" квітня 2016 р. м. Київ К/800/9419/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника відповідача Стеценко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Загадка сходу»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013

у справі №2а-13543/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Загадка сходу»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.2012 позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 12.09.2012 № 000480227 та № 000479227.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Загадка сходу» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суд апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права: п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 238/97-ВР та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні судом касаційної інстанції допущено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби правонаступником - Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість щодо взаємовідносин з ТОВ «Укртехномас-Сервіс» за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт від 23.08.2012 № 5550/22-7/34047125, про порушення вимог абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 238/97-ВР та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Вчинення позивачем вказаних порушень податковий орган пов'язує з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту та валових витрат податку на додану вартість та витрат відповідно за операціями з придбання у ТОВ «Укртехномас Сервіс» холодильних машин з повітряним охолодженням конденсатора за договором поставки від 20.09.2010 № 200901 та припливних установок за договором від 26.10.2010 № 261010.

Свою позицію податковий орган обґрунтовує тим, що валові витрати та податковий кредит позивача підтверджено первинними документами, виписаними ТОВ «Укртехномас Сервіс», що є фіктивним підприємством. Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2012 у справі № 1 167/12 звільнено ОСОБА_3 (директор ТОВ «Укртехномас Сервіс») від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, у зв'язку із застосуванням до нього положень п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 № 3680-VI. Відповідач наголошує на тому, що вказаним судовим рішенням встановлено обставини щодо здійснення ОСОБА_3 реєстрації юридичної особи - ТОВ «Укртехномас Сервіс» за грошову винагороду без мети здійснення господарської діяльності.

На підставі вказаного акту від 23.08.2012 № 5550/22-7/34047125 податковим органом складено:

- податкове повідомлення-рішення від 12.09.2012 № 000480227 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 560849 грн., в т.ч.: 448679 грн. основного платежу та 112170 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- податкове повідомлення-рішення від 12.09.2012 № 000479227 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 448679 грн., в т.ч.: 358943 грн. основного платежу та 89736 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що визнання контрагента платника податку фіктивним не є підставою вважати, що усі операції вчинені з таким контрагентом мали нереальних характер. За відсутності факту встановлення обставин щодо узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на валові витрати та податковий кредит.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції погодився з позицією податкового органу.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Платник податку на прибуток при формуванні валових витрат повинен був діяти у відповідності до положень ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, а платник податку на додану вартість при формуванні податкового кредиту - у відповідності до положень п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товарів (послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні валових витрат та податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначені витрати та кредит відсутні.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови якщо податковий орган доведе, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності, в тому числі якщо господарські операції не мали реального характеру, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування.

Водночас висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів або про узгодженість дій платника податків (покупця) з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також допустимих доказах.

Так само і реальний характер господарських операцій має підтверджуватися доказами, які відповідають вищевказаним критеріям.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Тому суди повинні надавати належну оцінку усім таким доказам у їх сукупності, встановлювати їх реквізити, зміст.

Також доведенню у таких справах підлягають обставини щодо придбання платником податків товарів з метою використання у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим необхідно встановлювати мету здійснення господарських операцій (призначення товару) тощо.

З метою дослідження фактичного придбання товарів у межах господарської діяльності необхідно було встановити зміст господарських операцій, за якими позивачем нараховано (сплачено) витрати та податок на додану вартість, постачальника, договірні умови поставки, фактичний порядок поставки, мету придбання, належним чином досліджувати первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, з'ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій поставки, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

У п. 3.2 договорів поставки від 20.09.2010 № 20090 та від 26.10.2010 № 261010 вказано, що передача товару покупцю здійснюється при наявності всіх товаросупровідних документів (оригіналу рахунку-фактури, видаткової накладної, податкової накладної, гігієнічного сертифікату та гарантійного паспорту заводу виробника).

Судами попередніх інстанцій не досліджено первинних документів, які підтверджують фактичне здійснення операцій між позивачем та ТОВ «Укртехномас Сервіс» з урахуванням вказаних умов договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Укртехномас Сервіс» укладено договори поставки холодильних машин з повітряним охолодженням конденсатора від 20.09.2010 № 200901 та припливних установок за договором від 26.10.2010 № 261010.

Суд першої інстанції в обґрунтування факту підтвердження операцій з придбання товарів у ТОВ «Укртехномас Сервіс» за вказаними договорами посилався на наявність товарно-транспортних накладних від 16.12.2010 та від 05.01.2011 (а.с. 103-104).

У графі «Назва продукції товару (вантажу) або № контейнера» товарно-транспортної накладної від 16.12.2010 вказано інший товар, ніж згідно з умовами договорів поставки від 20.09.2010 № 200901 (холодильні машини з повітряним охолодженням конденсатора) та від 26.10.2010 № 261010 (припливні установки), а саме - «Чіллер №МК10120012, №МК10120013».

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, суд касаційної інстанції вважає за правильне скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, а також з'ясувати факт набрання законної сили постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2012 у кримінальній справі № 1-167/12, а також чи стосується така справа обставин щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Укртехномас Сервіс», в т.ч. у межах поставок товару, реальність яких оспорена податковим органом.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Загадка сходу задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2012 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун