Ухвала суду № 57344403, 20.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 року м. Київ К/800/31134/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Міщенка М.В.,

відповідача - Баталової О.-М.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Управління)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2015

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015

у справі № 805/794/15-а

за позовом публічного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (далі - Товариство)

до Управління

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Товариство звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.12.2014 № 0000323710, згідно з яким платникові визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2014 року в розмірі 3 739 811 грн. із застосуванням 1 869 905,50 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2015, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015, позов задоволено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджується реальність виконання операцій із задекларованими постачальниками, тоді як невиконання контрагентами платника обов'язку з декларування податкових зобов'язань (тим більш, що це було зумовлено обставинами форс-мажорного характеру, засвідченими сертифікатами торгово-промислової палати) не впливає на обсяг податкових прав позивача у справі.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій відповідач просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що невиконання постачальниками обов'язку з декларування та сплати ПДВ до бюджету виключає наявність джерела для проведення видатків у вигляді бюджетного відшкодування ПДВ покупцеві; за відсутності декларування постачальником податкового зобов'язання з ПДВ за податковою накладною така накладна не має сили підтверджувального документами для цілей формування податкового кредиту з ПДВ.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Як встановили попередні судові інстанції, оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності Товариства з ПДВ щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку та у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів за вересень 2014 року.

Результати цієї перевірки відображені в акті від 19.11.2014 № 1327/28-10-37-10/00191075. Перевіркою виключено з податкового кредиту платника суми ПДВ за податковими накладними, виписаними контрагентами (публічним акціонерним товариством «Донецькоблгаз», комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу», ЯВУВКГ Ясинуватський водоканал), які не задекларували та не сплатили відповідні суми ПДВ до бюджету.

Проведення перевірок є однією з форм податкового контролю (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України, далі - ПК). Пунктом 75.1 статті 75 ПК передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

В силу вимог пункту 76.1 статті 76 ПК камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Аналізовані законодавчі приписи свідчать на користь висновку про те, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання фіскально зобов'язаною особою податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності поданні платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Законодавчо установлені обмеження щодо повноважень податкового органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині третій статті 2 КАС наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

А відтак з'ясування податковим органом під час податкової перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки, не можна визнати діями суб'єкта владних повноважень, що відповідають наведеним ознакам. Відповідно, інформація, що зібрана Інспекцією відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для податкового повідомлення-рішення.

У справі, що переглядається, мотивом для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки Інспекції, зроблені за результатами аналізу первинних документів (податкових накладних), на підставі яких були сформовані показники податкової звітності Товариства, а також податкових інформаційних баз, що не відповідає законодавчо визначеному змісту цієї перевірки.

Наведене виключає законність оспорюваного повідомлення-рішення та не вимагає здійснення податкового аналізу операцій, на підставі яких формувалися відповідні дані податкового обліку.

З урахуванням викладеного оскаржувані судові акти зі спору про задоволення даного позову підлягають залишенню без змін безвідносно до мотивів, якими вони обґрунтовані.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2015 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 у справі № 805/794/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько