Ухвала суду № 57344402, 20.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 року м. Київ К/800/27308/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Веденяпін О.А., Зайцев М.П.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Беженського А.В.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Інспекція)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2015

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015

у справі № 10794/11/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Скала" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року Товариство звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.04.2011 № 0000772330 та від 27.04.2011 № 0000782330.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.01.2015 прийняті у справі судові акти скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційний суд дійшов висновку про порушення судами правил оцінки доказів, зазначив, що суди не оцінили усіх доводів Інспекції про недоведеність Товариством виконання монтажних робіт контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р. Груп» (далі - ТОВ «С.Дж.Р.Груп»), не дослідили усіх обставин щодо фактичного переміщення активів з урахуванням доводів Інспекції про відсутність у постачальника трудових і матеріалів ресурсів для виконання задекларованих поставок.

За наслідками нового розгляду справи постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015, позов задоволено.

Судові рішення зі спору мотивовані тим, що Товариство належним чином підтвердило реальність виконання операції з поставки обладнання у рамках взаємовідносин з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»; монтажно-налагоджувальні роботи поставленого обладнання виконувалися позивачем самостійно за дорученням цього контрагента; Інспекцією не спростовано наявності ознак реального суб'єкта господарювання у діяльності ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Не погоджуючись з такими висновками судів, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові акти та повністю відмовити у позові Товариства. Сутність касаційної скарги зводиться до такого: на думку Інспекції, участь ТОВ «С.Дж.Р.Груп» в операціях з поставки позивачеві домкратного устаткування мала штучний характер та полягала лише в оформленні комплекту документів для створення видимості господарських операцій з позивачем у справі; засновник та директор ТОВ «С.Дж.Р.Груп» ОСОБА_2 заперечив свою причетність до реєстрації та діяльності очолюваної ним юридичної особи, що свідчить про нелегальний характер такої діяльності; правочини між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» мали фіктивний характер та не були спрямовані на настання відповідних ним правових наслідків.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань перевірки відомостей, отриманих від ТОВ "С.Дж.Р. Груп", яка мала правові відносини з платником податків за період з 01.01.2008 по 31.12.2009.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 06.04.2011 № 544/23-304/21265317 та прийнято: податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 № 0000772330, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2 074 350 грн. (у тому числі 1 659 400 грн. за основним платежем та 414 850 грн. за штрафними санкціями); податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 № 0000782330, за яким Товариство зобов'язано сплатити ПДВ у сумі 1 659 400 грн. (у тому числі 1 327 520 грн. за основним платежем та 331 880 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для цих донарахувань слугував висновок Інспекції про нікчемність правочинів та фіктивність господарських операцій між позивачем та розглядуваним контрагентом, що виключає добросовісність податкової вигоди платника (у формі права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат) за цими операціями.

В ухвалі від 14.08.2015 Вищий адміністративний суд України, керуючись положеннями пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сформував правову позицію відносно того, що податкові наслідки у вигляді формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ пов'язуються з реальним виконанням господарської операції, що характеризується дійсним переміщенням активів між її учасниками та фактичними змінами їх майнового стану, а також підтвердженістю відповідної операції належними первинними документами, які містять достатню і достовірну інформацію про юридичний факт.

На підставі цієї правової позиції з урахуванням доводів Інспекції, якими вона заперечує проти податкових наслідків операцій Товариства з перевіреним контрагентом, касаційний суд зазначив про необхідність ретельної перевірки дійсних взаємовідносин платника зі спірним постачальником, вичерпного дослідження переміщення активів між задекларованими учасниками поставок із перевіркою наявності цих активів, порядку їх руху, умов транспортування і подальшого використання тощо.

На виконання зазначених вказівок касаційного суду судами встановлено, що предметом оцінки і дослідження податкової перевірки слугували взаємовідносини Товариства (покупець) та ТОВ "С.Дж.Р. Груп" (продавець) за договорами поставки, укладеними протягом 2008-2009 років. За умовами цих договорів продавець зобов'язався передати у власність покупця домкратні установки ДТ-40 та інше обладнання; обов'язок з транспортування товару покладався на продавця; оскільки позивач придбавав зазначене устаткування для виконання своїх договірних зобов'язань перед третьою особою - Статутним територіально-галузевим об'єднанням Південна залізниця, то за вказівкою позивача ТОВ "С.Дж.Р. Груп" здійснювало доставку товару безпосередньо до об'єктів Південної залізниці (депо); монтажні та пусконалагоджувальні роботи щодо цього устаткування здійснювалися позивачем.

На підтвердження фактичного виконання зазначених операцій з ТОВ "С.Дж.Р. Груп" платником подано: договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення; оцінивши ці докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суди дійшли висновку, що вони відображають дійсні факти господарської діяльності та, відповідно, підтверджують дані податкового обліку Товариства, сформовані за наслідками цих операцій.

При цьому суди обґрунтовано відхилили посилання Інспекції на нікчемний характер правочинів між Товариством та розглядуваним контрагентом. Адже донарахування податків не може зумовлюватися здійсненою податковим органом перекваліфікацією правочинів. Фактично відповідач підміняє поняття перекваліфікації правочину з поняттям податкової реконструкції, тобто з визначенням обсягу податкових прав і обов'язків платника, виходячи з дійсної економічної сутності господарської операції.

У свою чергу, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків.

Оцінка діяльності ТОВ "С.Дж.Р. Груп" як технічної господарської структури з тих підстав, що директор цього товариства заперечив свою причетність до його реєстрації та діяльності, не може бути визнана обґрунтованою.

Суди об'єктивно виходили з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов'язку контролювати діяльність осіб, що поставляють йому товари (роботи, послуги). На момент укладення та виконання спірних операцій контрагент Товариства був зареєстрований в установленому порядку та його керівником значився ОСОБА_2, вказаний у первинних документах. У зв'язку з цим самі по собі заперечення цією особою своєї причетності до діяльності ТОВ "С.Дж.Р. Груп" за відсутності інших доказів на підтвердження цього факту не означає, що він не був учасником розглядуваних операцій та не підписував документацію, пов'язану з їх виконанням, та може свідчити лише про недобросовісність контрагента, а не позивача. Всупереч вимогам частини другої статті 71 КАС Інспекцією не представлено безумовних доказів того, що документи від імені ТОВ "С.Дж.Р. Груп" були підписані невстановленою особою. Також у матеріалах справи міститься нотаріально завірена заява ОСОБА_2 (т.1, а.с. 17-18), в якій він повідомляє про свідоме, добровільне, без будь-якого примусу укладення договорів з позивачем у рамках виконання своїх повноважень директора ТОВ "С.Дж.Р. Груп" з метою реального настання правових наслідків, що відповідають змісту цих договорів, та про власноручне підписання первинних документів від імені ТОВ "С.Дж.Р. Груп".

Інспекцією також не доведено зв'язку між відсутністю ТОВ "С.Дж.Р. Груп" за місцезнаходженням та недостатністю у нього ресурсів з неможливістю виконання розглядуваних поставок позивачеві з огляду на можливість провадження цим постачальником господарської діяльності за іншою адресою, у тому числі з використання орендованих, тимчасово залучених ресурсів.

Відсутність у платника товарно-транспортної документації, складеної під час перевезення спірного товару, у даному разі також не може розцінюватися як свідчення безтоварності спірних операцій, оскільки, як встановили суди, зумовлена тим, що позивачем не був учасником транспортного процесу; умови укладення та виконання розглядуваних договорів з ТОВ "С.Дж.Р. Груп" не передбачали ані здійснення позивачем контролю за перевезенням товару, ані проведення ним розрахунків за перевезення вантажу.

З урахуванням викладеного суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що у діяльності Товариства відсутні обставини на підтвердження необґрунтованості його податкової вигоди та правомірно задовольнили позов, скасувавши оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Норми матеріального права застосовані судами правильно, порушень процесуальних норм, що тягнуть зміну або скасування оскаржуваних рішень, касаційним судом не виявлено.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 у справі № 10794/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.А. Веденяпін М.П. Зайцев