Постанова № 57343939, 20.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 квітня 2016 року № 826/16823/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва – Шулежко В.П., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Полімет Технопак» про стягнення коштів за податковим боргом з рахунків платника,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі – позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Полімет Технопак» (далі - відповідач) про стягнення коштів з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю «Полімет Технопак» за податковим боргом з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та авансових внесків у розмірі 752025,44 грн.

26 листопада 2015 року позивачем подано через канцелярію суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить прийняти рішення про стягнення з рахунків відповідача податкового боргу у розмірі 585696,14грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та авансових внесків, який ним вчасно погашено не було, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення проти позову, в яких відповідачем зазначено про часткове погашення суми податкового боргу.

Згідно зі статтею 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України дана адміністративна справа за предметом позову може бути розглянута у порядку скороченого провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімер Технопак» перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків.

З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом із сплати податків у розмірі 585696,14грн. з яких податок на прибуток та авансові внески з податку на прибуток – 27214,39грн., податок на додану вартість – 558 481,75грн., яка виникла внаслідок несплати узгоджених сум податкових зобов'язань, визначених платником податків самостійно та не сплачених у встановлений законодавством термін, а також визначених контролюючим органом.

Так, з наданих позивачем розрахунків вбачається, що відповідачем частково погашалася заборгованість. Проте, у зв'язку з тим, що декларувались нові податкові зобов'язання, які також не сплачено відповідачем у повному обсязі та у встановлений законодавством термін, заборгованість по сплаті податків не переривалась.

Щодо виникнення податкового зобов'язання з ПДВ, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі зворотного боку облікової картки особового рахунку ТОВ «Полімер Технопак» за 2015 рік, підприємством самостійно задекларовано зобов'язання із сплати ПДВ згідно податкових декларацій №9175885793 від 20.08.2015 у сумі 122,00грн. та №9194657101 від 21.09.2015р. у сумі 832,00грн. Також 20.10.2015р. відповідачем подано декларацію з ПДВ №9215679186 за 01.09.2015, якою зараховано суму від'ємного значення у зменшення боргу з ПДВ у розмірі 80000,00грн.

У відповідності до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем сплачено до бюджету 492836,36грн., з яких на виконання рішення суду по справі №826/19404/15 податковим органом стягнуто 64204,92грн, залишок суми сплачено підприємством самостійно в рахунок погашення податкового боргу (копії платіжних доручень додаються).

Проте, у зв'язку із наявністю у TOB «Полімер Технопак» заборгованості, яка не переривалась, кошти, що ним сплачувались, зараховувались в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ згідно з черговістю його виникнення, внаслідок чого заборгованість відповідача з ПДВ зменшилась і станом на 23.11.2015р. становить 558481,75грн., що підтверджується даними картки облікового рахунку з ПДВ.

Щодо виникнення узгоджених сум податкових зобов'язань у відповідача із податку на прибуток, суд зазначає наступне.

ТОВ «Полімер Технопак» 02.03.2015р. подано до позивача податкову декларацію із податку на прибуток №9081400145, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 3699,00грн.

Проте, як вбачається із картки особового рахунку відповідача сплата самостійно задекларованого зобов'язання у встановлений законодавством термін не відбулась, у зв'язку з чим станом на момент звернення до суду з адміністративним позовом у відповідача обліковувався податковий борг із сплати податку на прибуток у сумі 3699,00грн.

Щодо виникнення узгоджених сум податкових зобов'язань у відповідача із сплати авансових внесків з податку на прибуток, суд зазначає наступне.

03 березня 2014 року відповідачем подано податкову декларацію №9091165283, якою розраховано щомісячну плату по авансовим внескам з податку на прибуток у березні-грудні 2014 та січні-лютому 2015 у розмірі 96,00грн.

Враховуючи наявність рішення Окружного адміністративного суду м. Києва в адміністративній справі № 826/16823/15, яким з відповідача стягнуто податкову заборгованість зі сплати авансових внесків з податку на прибуток до жовтня 2014 року включно, позивачем взято до уваги несплачені щомісячні зобов'язання з даного виду податку, визначені декларацією №9091165283 від 03.03.2015, починаючи з 30.11.2014року, тобто ті, які не охоплені стягненням по справі №826/19404/14, а саме: за листопад 2014 -96,00грн., грудень 2014 - 96,00грн., січень 2015 - 96,00грн., лютий 2015 - 96,00грн.

Також, 02.03.2015 відповідачем подано декларацію №9081400145, якою самостійно визначено щомісячні зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток на 2015 рік у розмірі 308,00грн.

Станом на момент звернення до суду, відповідачем систематично не сплачувались задекларовані податкові зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток та, як наслідок, обліковувалась заборгованість із сплати даного виду податку у розмірі 1616,00грн.

Проте, у зв'язку із внесенням змін до бюджетної класифікації Наказом міністерства фінансів України від 20.07.2015 №651 «Про затвердження змін до бюджетної класифікації» у частині виключення кодів, передбачених для обліку надходжень авансових внесків з податку на прибуток підприємств, Державною казначейською службою України 06.10.2015р. здійснено закриття рахунків з обліку надходжень до бюджетів авансових внесків з податку на прибуток підприємств.

Враховуючи вищевикладене, податковий облік та перерахування сум авансових внесків з податку на прибуток підприємств здійснюється платниками на бюджетні рахунки за кодами бюджетної класифікації, передбаченими для обліку податку на прибуток підприємств.

Таким чином, заборгованість TOB «Полімер Технопак» із сплати авансових внесків з податку на прибуток обліковується за кодом бюджетної класифікації з податку на прибуток приватних підприємств та відповідно її автоматично перенесено до картки особового рахунку з податку на прибуток, у зв'язку з чим загальна сума податкового боргу з податку на прибуток збільшився та становить 27214,39грн.

Отже, станом на 23.11.2015р. загальна сума податкового боргу відповідача складає 585696,14грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків за 2015 рік та довідкою про грошові зобов'язання та податковий борг від 23.11.2015 № 12776/26-50-23-07-07.

Оскільки ці зобов'язання не було сплачено платником у встановлений Законом строк, то вони перетворилися на податковий борг платника у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами щодо сплати податків і зборів на момент їх виникнення та розгляду справи регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010р. за № 2755- VI.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як передбачено статтею 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п.54.1 ст. 57 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Враховуючи те, що податкові зобов'язання, самостійно визначені відповідачем в поданих деклараціях є узгодженими з моменту їх подання, але не сплачені в повному обсязі у строк, визначений податковим законодавством, суд приходить до висновку про визнання таких податкових зобов'язань податковим боргом.

Статтею 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Однак, відповідно до п. 59.5. ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, однак процедура стягнення вважається дотриманою.

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Статтею 95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Станом на час розгляду справи та прийняття рішення по суті, відповідачем доказів про сплату зазначеної суми заборгованості не надано, як і не надано доказів щодо оскарження податкової вимоги.

Крім того, з наданих через канцелярію суду заперечень вбачається, що відповідач не згоден із заявленими позовними вимогами саме з причин невідповідності заявленої до стягнення суми податкового боргу, у відповідь на що позивачем надано уточнення, якими по суті зменшено розмір позовних вимог.

У відповідності до пп. 14.1.137 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до частини першої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведених приписів законодавства, поданих позивачем документів і матеріалів, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та враховуючи те, що відповідач у встановлений судом строк не спростував твердження позивача, доказів погашення зазначеної заборгованості на день винесення рішення не надав, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5, 6 частини першої статті 183--2 цього Кодексу.

Оскільки спір вирішено на користь сторони, звільненої від сплати судового збору, а також за відсутності витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-162, 183-2, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Технопак» (код ЄДРПОУ 31598181) кошти в розмірі 585 696,14 грн. з його рахунків у банках, що будуть наявні станом на момент виконання судового рішення.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко