Ухвала суду № 57334062, 13.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2016 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Болотова Є.В.

ПоливачЛ.Д.

при секретарі Литвиненку Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення суми страхового відшкодування та інших сум, за апеляційною скаргою Павлюка Владислава Степановича в інтересах приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 листопада 2015 року, -

у с т а н о в и в :

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до АТ «УОСК» про стягнення суми страхового відшкодування та інших сум.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 13 листопада 2015 року позов задоволено: стягнуто з ПрАТ «УОСК» на користь ОСОБА_2 заборгованість в загальному розмірі 59104,92 грн., судові витрати в розмірі 591,05 грн.

Ухвалою від 1 березня 2016 року заяву АТ «УОСК» про перегляд заочного рішення суду від 13 листопада 2015 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник АТ «УОСК», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати в частині стягнення з АТ «УОСК» трьох відсотків річних та інфляційних витрат та ухвалити нове рішення, яким в цій частині відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача, зокрема, посилається на ту обставину, що положення ч. 2 ст. 625 ЦК України не поширюються на правовідносини, що виникають у зв'язку із відшкодування збитків та шкоди.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 у задоволенні апеляційної скарги просила відмовити, заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 листопада 2015 року залишити без змін.

Представник АТ «УОСК», належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у його відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 15 серпня 2014 року о 12-00 год. по вул. Димитрова в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області з вини ОСОБА_5, який керував автомобілем марки «DAF XF 95», державний номер

_____________

Справа № 760/18263/15-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/5583/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Лазаренко В.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

НОМЕР_2, з напівпричепом, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль «FORD FIESTA», державний номер НОМЕР_1, належний на праві власності ОСОБА_2

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 5 вересня 2014 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на строк 6 місяців (а. с. 11).

Встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія», поліс обов'язкового страхування серії АІ № 0041469.

16 вересня 2014 року позивач звернулася до АТ «УОСК» із заявою про виплату страхового відшкодування (а. с. 12).

Згідно положення ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Листом від 27 листопада 2014 року № 10793 відповідач АТ «УОСК» повідомив позивача, що за результатом розгляду її заяви прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 35749,15 грн. за вирахуванням суми ПДВ та франшизи (а. с. 16).

У зв'язку з порушенням строків виплати страхового відшкодування позивач оскаржила такі дії відповідача до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Листом від 28 липня 2015 року № 6209/13-12 позивача повідомлено, що Нацкомфінпослуг порушено провадження по справі, за результатами якого вирішуватиметься питання щодо застосування заходів впливу до страховика в установленому порядку (а. с. 17-18, 19).

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач порушив строки виплати страхового відшкодування, а тому вимоги позивача про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково сплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 7000,00 грн. (а. с. 20-21).

Судом вірно визначено, що АТ «УОСК» має заборгованість перед позивачем в розмірі 28749,15 грн.

Зобов'язання страховика про виплату страхувальнику страхових виплат у разі настання страхового випадку є грошовим зобов'язанням, у разі невиконання якого одночасно можуть застосовуватись наслідки, передбачені як нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, так і нормами ст. ст. 549 - 550 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі № 6-49цс12, яка в силу ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судами. Підстав для відступлення від такої правової позиції апеляційний суд не вбачає.

За правилом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача розмір пені за період з 15 грудня 2014 року по 1 жовтня 2015 року складає 13991,94 грн., 3 % річних - 820,42 грн., інфляційних втрат - 15543,41 грн.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінивши зібрані по справі докази у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, дійшов законних та обґрунтованих висновків про задоволення вимог ОСОБА_2 про стягнення з АТ «УОСК» заборгованості в загальному розмірі 59104,92 грн.

Посилання АТ «УОСК» в апеляційній скарзі, що положення ч. 2 ст. 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із відшкодування збитків та шкоди не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з АТ «УОСК» трьох відсотків річних та інфляційних витрат, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору та спростовуються наведеним вище.

Підстав до скасування рішення суду, передбачених статтею 309 ЦПК України, при апеляційному розгляді не встановлено.

Судом також вірно вирішено питання про розподіл судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України.

З огляду на викладене та у зв'язку з тим, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, апеляційна скарга має бути відхилена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Павлюка Владислава Степановича в інтересах приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» відхилити.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: Є.В. Болотов

Л.Д. Поливач