Рішення № 57334031, 05.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 22-ц/796/3347/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Вовк Є.І.

Доповідач - Кабанченко О.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Рубан С.М.,

Желепи О.В.

при секретарі - Перетятько А.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2015 року

в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Дарницький районний відділ Державної міграційної служби України в м. Києві, про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,-

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2015 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення.

Усунуто перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_3 щодо квартири АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1.

Стягнуто судовий збір з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в розмірі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, не відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Зазначає, що відсутні докази на підтвердження того, що відповідач перешкоджає позивачу вільно користуватися квартирою, а також щодо відсутності у відповідача права користування спірною квартирою.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

Позивач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру, виданим Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 02 березня 1998 року (а.с. 14).

Відповідно до довідки-форми №3 у зазначеній квартирі зареєстровано три особи: позивач, як власник квартири, з 1998 року, відповідач ОСОБА_2, як чоловік власника, з 2011 року, дочка сторін ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 2013 року. (а.с. 15).

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 жовтня 2013 року був розірваний шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 16).

Відповідач ОСОБА_2 проживає в спірній квартирі після розірвання шлюбу між сторонами всупереч волевиявленню позивача.

У серпні 2015 року позивач звернулась до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що з 1998 року вона є власником спірної квартири, з 2001 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, подружжя проживало в квартирі позивача, а в листопаді 2011 року відповідач був зареєстрований за адресою спірної квартири, в 2013 році в квартирі була зареєстрована також дочка сторін, ІНФОРМАЦІЯ_1. У жовтні 2013 року шлюб сторін був розірваний, проте відповідач продовжує проживати в квартирі позивача, при цьому відмовляється сплачувати за житлово-комунальні послуги, утримувати жиле приміщення, здійснювати поточні ремонти, чинить перешкоди позивачу у вільному користуванні та розпорядженні власністю. На підставі ст. ст. 150, ч. 3 ст. 116 ч. 3, 98, 99 ЖК України, ст. ст. 317, 321, 391 ЦК України просила ухвалити рішення, яким усунути їй перешкоди у здійсненні права власності щодо квартири АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 з цієї квартири.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності для цього підстав.

Мотивуючи такий висновок суд навів у рішенні зміст ч. І ст. 319, ч. І ст. 321, ст. 391 ЦК України щодо права власності та прав власника, ст. 72 ЖК України про порядок визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду, вважає, що він не відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Так, відповідно до обставин справи, відповідач вселився та проживає у спірній квартирі як член сім'ї власника квартири - позивача.

Відповідно до ст. ст. 64, 156 ЖК України, ст. 405 ч. 1 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом, і це право не припиняється у разі припинення сімейних відносин між ними.

За ст. 157 ЖК України члени сім'ї власника житла можуть бути виселені за рішенням суду у випадках, передбачених ст. 116 ч. 1 ЖК України, а за ст. 405 ч. 2 ЦК України ці особи втрачають право на користування житлом у разі їх відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

Позивач у позовній заяві просила виселити відповідача з належної їй квартири не з підстав, передбачених ст. 116 ч. 1 ЖК України, а з підстав порушення відповідачем прав власника на користування чи розпорядження квартирою, а саме у зв'язку з тим, що на даний час, після розірвання шлюбу з відповідачем, вона не бажає, щоб відповідач продовжував проживати в спірній квартирі, оскільки це перешкоджає їй у здійсненні прав власника розпоряджатись та користуватись власністю.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи, відповідно до яких відповідач вселився до спірної квартири за згодою позивача як член сім'ї власника, постійно проживає в квартирі, на вчинення відповідачем дій, зазначених у ст. 116 ч. 1 ЖК України, позивач не посилалась і доказів на підтвердження таких дій не подавала, підстави для виселення відповідача відсутні.

Посилання позивача на те, що відповідач не сплачує за житлово-комунальні послуги та за утримання квартири, не здійснює поточні ремонти не є підставою для його виселення, і позивач не позбавлена права звернутись до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача зазначених витрат.

З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2015 року скасувати.

Ухвалити в справі нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Дарницький районний відділ Державної міграційної служби України в м. Києві, про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення відмовити.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: