Ухвала суду № 57313550, 19.04.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/10790/15-ц Головуючий у 1-й інст. Маслак В. П.

Категорія 27 Доповідач Заполовський В. Й.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Заполовського В.Й.,

суддів: Талько О.Б., Шевчук А.М.,

за участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання незаконним підвищення відсоткової ставки за кредитним договором та визнання недійсними умов договору, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 09 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом та після уточнення позовних вимог просив:

- визнати незаконним підвищення з 17.04.2012року ПАТ "Ідея Банк" відсоткової ставки за користування кредитом за кредитним договором №910.77385 від 17.05.2011року;

- визнати процентну ставку, викладену в п.1 параграфу 2 кредитного договору №910.77385 від 17.05.2011року, як проценти річні в розмірі, що разом з маржею банку складає 16,10%, які є незмінними до повного виконання договору;

- зобов'язати відповідача здійснити коригуючі операції щодо зниження відсотків, починаючи з 17.05.2011року за користування кредитом з 20,38% річних до 16,10% річних, по кредитному договору №910.77385 від 17.05.2011року;

- визнати недійсною умову пункту 3 параграфа 2 кредитного договору №910.77385 від 17.05.2011року в частині щодо визначення актуального розміру процентної ставки та її впровадження без обґрунтування та повідомлення позичальника письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни та без внесення змін (доповнень) до договору;

- визнати недійсною умову пунктів 5 та 6 параграфу 2 кредитного договору №910.77385 від 17.05.2011року щодо застосування фіксованої ставки у розмірі 50% річних у випадку ліквідації НБУ Звіту ф350 або в разі, якщо зобов'язання про змінну частину ставки стає недійсним з інших передбачених законом підстав;

- визнати недійсною умову параграфу 6 кредитного договору №910.77385 від 17.05.2011р. щодо права банку ініціювати перед позичальником перегляд (зміну) фіксованої процентної ставки, передбаченої пунктом 6 параграфа 2 договору;

- визнати недійсною умову п.1 параграфа 7 кредитного договору №910.77385 від 17.05.2011р. щодо права банку згідно зі своїми тарифами стягувати оплати і комісії за надання таких послуг: зміна графіку, пов'язана із зміною строку кредиту, зміна графіку, пов'язана з достроковим частковим погашенням кредиту, зміна графіку, пов'язана із зміною порядку визначення розміру/структури щомісячних платежів, висилання позичальнику нагадування про сплату кредиту та інші послуги, передбачені тарифами банку.

Позовні вимоги мотивував тим, що 17.05.2011р. між ним та ПАТ «Ідея Банк» було укладено кредитний договір № 910.77385, за умовами якого він отримав кредит в сумі 114125 грн. на купівлю транспортного засобу строком на 84 місяці, зі сплатою 16,10 % річних.

З позовної заяви ПАТ «Ідея Банк» до нього про звернення стягнення на предмет застави йому стало відомо про зміну відповідачем відсоткової ставки з 16,10% на 20,38% річних. Проте ні лист-повідомлення про зміну відсоткової ставки, ні новий графік погашення заборгованості він не отримував.

Вважає, що оскільки Банк змінив в односторонньому порядку процентну ставку по кредитному договору без повідомлення його, як позичальника, то такі дії Банку є неправомірними.

Крім того, пунктами 1, 3, 5, 6 параграфу 2 кредитного договору Банк залишив за собою право в будь-який час підвищувати процентну ставку, а також передбачив своє право, в разі незгоди позичальника, чи взагалі без згоди, вимагати сплату процентів у розмірі 50% річних.

Разом з тим, пункт 1 параграфу 7 кредитного договору, яким Банк стягує плату за свої послуги, суперечить приписам п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою НБУ від 10.05.2007р. №168.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 09 лютого2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним підвищення з 17.04.2012року Публічним акціонерним товариством "Ідея Банк" відсоткової ставки за користування кредитом за кредитним договором №910.77385 від 17.05.2011року.

Визнано процентну ставку, викладену в п.1 параграфу 2 кредитного договору №910.77385 від 17.05.2011року, як проценти річні в розмірі, що разом з маржею банку складає 16,10%, які є незмінними до повного виконання договору.

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Ідея Банк" здійснити коригуючі операції щодо зниження відсотків по кредитному договору №910.77385 від 17.05.2011року, починаючи з 17.05.2011року за користування кредитом з 20,38% річних до 16,10% річних.

Визнано недійсною умову пункту 3 параграфа 2 кредитного договору №910.77385 від 17.05.2011року в частині щодо визначення актуального розміру процентної ставки та її впровадження без внесення змін (доповнень) до договору.

Визнано недійсною умову пунктів 5 та 6 параграфу 2 кредитного договору №910.77385 від 17.05.2011року щодо застосування фіксованої ставки у розмірі 50% річних у випадку ліквідації НБУ Звіту ф350 або в разі, якщо зобов'язання про змінну частину ставки стає недійсним з інших передбачених законом підстав.

Визнано недійсною умову параграфу 6 кредитного договору №910.77385 від 17.05.2011року щодо права банку ініціювати перед позичальником перегляд (зміну) фіксованої процентної ставки, передбаченої пунктом 6 параграфа 2 договору.

Визнано недійсним пункт 1 параграфа 7 кредитного договору №910.77385 від 17.05.2011року.

Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду ПАТ «Ідея Банк» подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що даним Кредитним договором передбачена річна змінювана (не фіксована) процентна ставка, що було погоджено сторонами при укладанні даного договору. Тому посилання суду про заборону Банкам в односторонньому порядку змінювати фіксовану проценту ставку взагалі не стосується предмета спору.

Також посилання суду, що позивач був неналежно повідомлений Банком про зміну відсоткової ставки з тієї підстави, що лист не містив дати та вихідного номера є необґрунтованим, оскільки там містилася інформація про всі істотні зміни положень Договору. Крім того позивач даний лист отримав і був з ним належно та вчасно ознайомлений, а факт його не погодження зі змістом листа не може слугувати підставою, що позичальник був неналежно повідомлений Банком про підвищення відсоткової ставки.

Щодо плати за обслуговування кредитної заборгованості зазначає, що така форма витрат визначається кожним банком індивідуально та затверджується внутрішніми актами, що і було зроблено їхнім Банком.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених ст. 303 ЦПК України колегія суддів визнає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Так, згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна пропустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Суд першої інстанції встановив та це підтверджено матеріалами справи, що 17.05.2011року між ПАТ «Плюс Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Ідея Банк» - банк) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір №910.77385, згідно п.1 параграфу 1 якого Банк надає позичальнику кредит в сумі 114125,00 грн. на строк 84 місяців (а.с.8).

Згідно розділу 2 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти річні в розмірі, що визначається як змінна частина ставки збільшена на 0,57% (маржу Банку). Станом на день укладення договору змінна частина ставки становить 15,53%, що разом з маржою Банку разом складає 16,10% (п.1). Банк повідомляє позичальника про актуальний розмір ставки, а також при впровадженні процентної ставки надає позичальнику новий графік рекомендованим листом без внесення змін (доповнень) до договору. Повідомлення про актуальний розмір процентної ставки стає невід'ємною частиною договору (п.3).

У випадку ліквідації НБУ Звіту ф350 або в разі, якщо зобов'язання про змінну частину ставки стає недійсним з інших передбачених законом підстав, Банк протягом 14 днів від дати ліквідації/недійсності визначає новий чинник, на підставі якого буде встановлюватися процентна ставка кредиту. Новий індекс вступатиме в силу за згодою позичальника з першого дня місяця, наступного після місяця, в якому настає одна з подій - Звіт ф350 буде ліквідований або зобов'язання про змінну частину ставки стане недійсним, шляхом укладення додаткового договору. При відсутності згоди позичальника (не підписання додаткового договору) - починаючи з дати нового індексу вважається діючою та застосовується фіксована ставка, передбачена п. 6 параграфу 2 договору; це ж правило застосовується для визначення процентної ставки за кредитом у період від дати, наступної за датою ліквідації/недійсності змінної частини ставки, до дати дії нового індексу (п.5). В передбачених договором випадках позичальник сплачує проценти за фіксованою процентною ставкою в розмірі 50% річних, але в будь-якому випадку не менше ніж максимальний розмір процентної ставки за строковими вкладами (депозитами) в гривні, збільшеної на 0,57%, що діють у Банку на дату дії нового індексу (п.6).

Відповідно до п.1 параграфу 6 кредитного договору Банк має право ініціювати перед позичальником перегляд (зміну) фіксованої процентної ставки, передбаченої п.6 §2 кредитного договору, в залежності від зміни будь-якого з факторів: грошово-кредитної політики або облікової ставки НБУ та/або зміни вартості ресурсів, що залучаються Банком, зміни кредитного ризику, зміни ринкової вартості ТЗ, попиту і пропозиції на кредитному ринку або інших факторів з відповідним повідомленням про це позичальника будь-яким із способів на вибір Банку: або шляхом надіслання листа на вказане позичальником у договорі його місце проживання, або при його явці в Банк, або через місцеві або регіональні друковані засоби масової інформації.

В разі мовчання (відсутності письмових заперечень) позичальника протягом 5 банківських днів з моменту повідомлення його в будь-який з вищевказаних способів про ініціювання Банком перегляду (зміни) фіксованої процентної ставки вважається, що позичальник погодився з правочином про перегляд (зміну) розміру фіксованої процентної ставки по кредиту, запропонованої Банком, без укладення додаткових договорів до договору, а змінений розмір фіксованої процентної ставки по кредиту набуває чинності після закінчення вищевказаного строку п'яти банківських днів (якщо більш пізня дата зміни фіксованої ставки не вказана банком у повідомленні) та відображається у виписці з позичкового рахунку позичальника, яка надається при найближчій його явці в Банк або надсилається позичальнику поштою (п.2 параграфу 6 кредитного договору).

Банк має право змінювати в односторонньому порядку свої тарифи (окрім процентної ставки), повідомивши про це позичальника у будь-який із способів, передбачених п.1 параграфу 6 договору, вказавши дату, з якої починають діяти зміни/нові тарифи (п.4 параграфу 6 кредитного договору).

Відповідно до п.1 параграфу 7 кредитного договору Банк, згідно зі своїми тарифами, стягує оплати і комісії за надання таких послуг: (1) зміна графіку, пов'язана із зміною строку кредиту, (2) зміна графіку, пов'язана з достроковим погашенням кредиту, (3) зміна графіку, пов'язана із зміною порядку визначення розміру/структури щомісячних платежів, (4) висилання позичальнику нагадування про сплату кредиту, (5) інші послуги, передбачені тарифами Банку.

Додатком №1 до договору сторони погодили графік щомісячних платежів (а.с.9).

З листа, що знаходиться в матеріалах справи вбачається, що відповідач даним листом, який не містить необхідних реквізитів - номеру та дати, повідомляє позичальника про зміну з 17.04.2012 року розміру відсоткової ставки по кредитному договору № 910.77385 від 17.05.2011 року з 16,1% на 20,38% та надає новий графік сплати кредитних платежів (а.с.12, 13).

Зокрема, зі змісту вказаного листа банку вбачається, що ПАТ «Ідея Банк» не лише в односторонньому порядку збільшує процентну ставку, а й жодним чином не аргументує таке збільшення, не надає детальних розрахунків, повної інформації про сукупну вартість кредиту, порушуючи, при цьому п.5 параграфу 10 кредитного договору, згідно з яким всі зміни і доповнення до договору оформляються додатковим договором сторін, що є невід'ємною частиною договору.

Проте, доказів направлення позивачу зазначеного листа про зміну відсоткової ставки і новий графік погашення кредитних платежів та їх отримання позивачем відповідач суду не надав, що суперечить ч.4 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів".

Встановивши наведені обставини та врахувавши правові норми, що регулюють спірні правовідносини, а саме вимоги ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», згідно якої банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом; Закон України №661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку»; ст.1056-1 ЦК України (в редакції від 21.01.2010р., чинній на момент укладення кредитного договору), ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції від 02.12.2010р., чинній на час укладення кредитного договору, пункт 3.5. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007р., а також умови кредитного договору, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про незаконність підвищення з 17.04.2012 року відсоткової ставки за користування кредитом з 16,10% до 20,38%, а також визнав недійсними умову пункту 3 параграфа 2 кредитного договору №910.77385 від 17.05.2011року в частині щодо визначення актуального розміру процентної ставки та її впровадження без внесення змін (доповнень) до договору; умову пунктів 5 та 6 параграфу 2 даного кредитного договору щодо застосування фіксованої ставки у розмірі 50% річних у випадку ліквідації НБУ Звіту ф350 або в разі, якщо зобов'язання про змінну частину ставки стає недійсним з інших передбачених законом підстав та умову параграфу 6 кредитного договору щодо права банку ініціювати перед позичальником перегляд (зміну) фіксованої процентної ставки, передбаченої пунктом 6 параграфа 2 договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач отримав направлений Банком лист про зміну відсоткової ставки та новий графік погашення кредитних платежів і був з ними належно та вчасно ознайомлений є безпідставними, оскільки будь-які відомості про їх отримання позивачем в матеріалах справи відсутні та такі не надані в ході апеляційного розгляду справи.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Оскільки з матеріалів справи та змісту апеляційної скарги не вбачається порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів відповідно до ст.308 ЦПК України вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 09 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді