Ухвала суду № 57313555, 21.04.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/19393/14-ц Головуючий у 1-й інст. Слюсарчук Н. Ф.

Категорія 59 Доповідач Широкова Л. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Широкової Л.В.,

суддів Борисюка Р.М., Галацевич О.М.,

при секретарі судового

засідання Гайдамащук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 01 березня 2016 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області (далі - Відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області), Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (далі - ДП «Інформаційний центр»), третя особа - ОСОБА_4 про визнання проведення електронних торгів арештованого майна та протоколу проведення електронних торгів недійсними,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до відповідачів про визнання проведення електронних торгів арештованого майна та протоколу проведення електронних торгів від 24.10.2014 недійсними, обґрунтовуючи його тим, що її права як спадкоємця були порушені. Оскільки при підготовці, проведенні та оформленні результатів вищевказаних торгів допущені порушення норм чинного законодавства, просила задовольнити її позов.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 01 березня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю. Скасовано заходи забезпечення позову встановлені ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 15.12.2014 .

Ухвалою цього ж суду від 28 березня 2016 року виправлено описку у вищевказаному судовому рішенні щодо дати винесення ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 16.12.2014 про вжиття заходів забезпечення позову.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати оскаржуване рішення суду та постановити нове про задоволення позову.

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.

ОСОБА_3 вказує, що суд помилково вважав, що позивачем не доведено факту порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» і Тимчасового порядку реалізації арештованого майна та те, що у ОСОБА_2 відсутні права спадкоємця.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 16 ЦК України звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.

Обравши способом захисту визнання правочинів недійсними, позивач в силу ст. 10 ЦПК зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Оскільки відчуження майна з прилюдних торгів належить до договорів купівлі-продажу, такий договір може визнаватися недійсним на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст. ст. 203, 215 ЦК України).

Згідно правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-116 цс12, підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна (далі - Тимчасове положення).

При вирішенні справ про визнання прилюдних торгів недійсними, судам необхідно встановлювати такі факти: чи мало місце порушення Тимчасового положення та інших норм при проведенні прилюдних торгів; чи вплинули ці порушення на результати торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати торгів.

Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця-учасника торгів.

Враховуючи особливості щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах.

Прилюдні /електронні/ торги можуть визнаватися недійсними за правилами ЦК з підстав невідповідності вимогам ЦК та актам цивільного законодавства.

При цьому підставою для визнання прилюдних /електронних/ торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим порядком, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів; правил, які регулюють сам порядок проведення торгів; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів.

Порядок проведення електронних торгів регламентується Законом України «Про виконавче провадження» і Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №656/5 від 16 квітня 2014 року «Про проведення експерименту із запровадження порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів».

Вказаний порядок визначає не тільки процедуру безпосередньо самих торгів, але й процедуру передачі майна на реалізацію, підготовки до проведення торгів.

Так, зокрема п. 2 розділу ІІ «Передача майна на реалізацію» Тимчасового порядку передбачено направлення інших необхідних документів, передбачених Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5.

Із матеріалів справи вбачається, що 06.02.1999 між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 був зареєстрований шлюб (а. с. 21 т. 1). Останнім 14.08.1995 засновано юридичну особу - МП «Стандарт», 100 % корпоративних прав якої належать йому.

Судом встановлено, що вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08 червня 2012 року по справі № 1-81/11, який у подальшому був змінений ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 27 листопада 2012 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією належного їм майна (а. с. 102-124, 125-135 т. 1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 квітня 2013 року вищевказані судові рішення були залишені без змін (а. с. 136-138 т. 1).

26.02.2013 було відкрито провадження з виконання виконавчого листа № 1-81/11 виданого 25.12.2012 Коростенським міськрайонним судом Житомирської області про конфіскацію майна належного ОСОБА_5 (а. с. 13 т. 2).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (а. с. 22 т. 1).

У заявці щодо реалізації арештованого майна від 03.09.2014 зазначено, що 24.03.2014 державним виконавцем було описано та арештовано майно, а саме: 100 % корпоративних прав у МП «Стандарт» належних ОСОБА_5, після чого вищевказане майно передано на реалізацію (а. с. 16-17 т. 2).

22.10.2014 постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області виконавче провадження №36744145 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа виведено із зведеного виконавчого провадження №40074802 (а.с.23 т.2).

23.10.2014 згідно протоколу № 8211 про проведення електронних торгів, спірне майно було реалізовано.

Переможцем даних електронних торгів визнаний - ОСОБА_4, який згідно платіжного доручення № 2 від 03.11.2014 перерахував до державного бюджету суму 169955,08 грн. (а. с. 47- 49 т. 1).

23.01.2015 постановою державного виконавця згадане виконавче провадження було закінчено відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 20 т. 2).

Судом також було встановлено, що рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 серпня 2015 року у справі № 279/5994/15-ц, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 10 листопада 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Коростенської міської державної нотаріальної контори про скасування постанови № 162/02-32 від 02.03.2015 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_5, на спадкове майно - внесок 100 % до статутного капіталу МП «Стандарт», що становить 3000000,00 грн. та зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно ОСОБА_5 - на МП «Стандарт», як єдиний майновий комплекс. Зазначені рішення набрали законної сили.

Частиною 1 ст. 346 ЦК України, визначено виключний перелік підстав, за яких право власності припиняється, а саме: конфіскації.

Згідно ч. 1 ст. 354 ЦК України, до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно.

Виконання кримінального покарання пов'язане із особою засудженого. Покарання у вигляді конфіскації не допускає правонаступництва у разі смерті засудженого.

Відтак, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно виходив із того, що права позивача, який не є стороною виконавчого провадження, не є учасником прилюдних торгів та не є власником спірного майна, яке реалізувалось через прилюдні торги на виконання вироку суду, не є порушеними, а тому підстав для їх поновлення у спосіб зазначений позивачем немає.

Крім того, згідно із ст. 60 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте доказів, які б свідчили про порушення правил проведення електронних торгів, визначених Тимчасовим порядком, що призвело до порушення прав ОСОБА_2 останньою не було надано ні суду першої інстанції, ні апеляційної.

Крім того, не знайшли свого підтвердження доводи позивача про використання спільного майна подружжя, як внеску в МП «Стандарт».

Постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду у справі №806/5001/14 від 21.01.2015 за позовом ОСОБА_2 до управління ДВС ГУЮ у Житомирській області на законність оскаржуваного рішення не впливає. Крім того, вказаним судовим рішенням було лише зобов'язано відповідача вирішити питання про закінчення виконавчого провадження у відповідності до вимог п.3ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», при цьому питання законності проведення спірних торгів майна, як конфіскованого за вироком суду, не з'ясовувались.

Інші доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а відображують позицію позивача та його представника, висловлену в ході розгляду справи і полягають лише в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення останнім норм процесуального і матеріального права.

Із огляду на викладене підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції по даній справі немає.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 01 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: