Ухвала суду № 57312141, 14.04.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

14 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Панталієнка П.В., Терлецького О.О., -

розглянувши заяву ОСОБА_2, який є представником ОСОБА_3, про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за її позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про визнання дій неправомірними, скасування наказів, поновлення на посаді, зобов'язання нарахувати і виплатити середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 27 жовтня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 січня 2016 року ці судові рішення залишив без змін.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач через свого представника 17 березня 2016 року звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до частини другої статті 239-2 КАС ухвалою судді Верховного Суду України від 21 березня 2016 року заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків заяви.

На виконання цієї ухвали 12 квітня 2016 року до Верховного Суду України надійшла уточнююча заява із необхідними документами.

У заяві представник позивача посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV.

На обґрунтування підстав до заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 16 липня 2008 року, 17 вересня 2015 року та 10 лютого 2016 року, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено відмінністю фактичних обставин, які були встановлені під час розгляду цих справ і з яких виходив Вищий адміністративний суд України при касаційному розгляді цих справ.

Як убачається із самої заяви, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків касаційного суду у цій справі фактично зводяться до неповноти встановлення обставин справи та дослідження доказів.

Відповідно до статті 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом, і перевірка правильності встановлення фактичних даних не входить до компетенції Верховного Суду України.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої заяви.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про визнання дій неправомірними, скасування наказів, поновлення на посаді, зобов'язання нарахувати і виплатити середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. КривендаСудді: П.В. Панталієнко О.О. Терлецький