Постанова № 57309618, 20.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2016 р. Справа№ 910/1780/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів: Остапенка О.М.

Пантелієнка В.О.

за участю представників:

від приватного акціонерного товариства «Лекхім»: Кухар А.В. (довіреність №15 від 26.02.2016);

від публічного акціонерного товариства «Фармстандарт-Біолік»: Літвінов М.І. (довіреність №223 від 31.12.2015);

від Державної служби інтелектуальної власності України: Запорожець Л.Г. (довіреність №1-8/8566 від 21.11.2014);

від Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України»: Федоренко О.А. (довіреність №35/09-4 від 11.01.2016);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства «Фармстандарт-Біолік»

на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.02.2016

у справі №910/1780/16 (суддя Марченко О.В.)

за позовом приватного акціонерного товариства «Лекхім»

до публічного акціонерного товариства «Фармстандарт-Біолік»,

Державної служби інтелектуальної власності України,

Міністерства охорони здоров'я України,

Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України»

про визнання недійсними повністю свідоцтв України №№ 182084, 182085 на знаки для товарів і послуг, визнання недійсними висновку, реєстраційного посвідчення та наказу

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.02.2016 у справі №910/1780/16 за позовом приватного акціонерного товариства «Лекхім» до публічного акціонерного товариства «Фармстандарт-Біолік», Державної служби інтелектуальної власності України, Міністерства охорони здоров'я України, Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» про визнання недійсними повністю свідоцтв України №№ 182084, 182085 на знаки для товарів і послуг, визнання недійсними висновку, реєстраційного посвідчення та наказу,

заяву приватного акціонерного товариства «Лекхім» про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково;

вжито заходи до забезпечення позову шляхом:

- заборони публічному акціонерному товариству «Фармстандарт-Біолік» передавати у будь-який спосіб повністю чи частково право власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №182084 та №182085, а також відмовлятися повністю чи частково від свідоцтв України №182084 та №182085 на знаки для товарів і послуг;

- заборони Державній службі інтелектуальної власності України вносити зміни до Державного реєстру свідоцтв України стосовно власника знаків для товарів і послуг за названими свідоцтвами;

- заборонити Державному підприємству «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» вносити зміни до матеріалів реєстраційного досьє на лікарський засіб «РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК» (реєстраційне посвідчення № UA/12131/01/01), в тому числі такі, що мають наслідком зміну назви лікарського засобу та зміну номеру реєстраційного посвідчення;

- заборони публічному акціонерному товариству «Фармстандарт-Біолік» вносити зміни до матеріалів реєстраційного досьє на лікарський засіб «РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК» (реєстраційне посвідчення № UA/12131/01/01).

у вжитті решти заходів до забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, публічне акціонерне товариство «Фармстандарт-Біолік» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати.

Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі від 29.02.2016 не обґрунтовано необхідність забезпечення позову, а вжиті згідно цієї ухвали заходи суттєво обмежують права виробника лікарського засобу «РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК».

Від приватного акціонерного товариства «Лекхім» надійшов відзив, у якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники публічного акціонерного товариства «Фармстандарт-Біолік», Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» апеляційну скаргу підтримали, представники приватного акціонерного товариства «Лекхім», Державної служби інтелектуальної власності України висловилися за відхилення апеляційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального і процесуального права, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

З аналізу вищезазначених положень процесуального закону випливає, що засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акта.

У вирішенні питання про забезпечення позову визначальною є оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду у даній справі є спір між сторонами про:

- визнання недійсними свідоцтв України № 182084 та № 182085 на знаки для товарів і послуг "РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК" та "РЕНАЛЬГАН-БИОЛЕК" відповідно;

- здійснення публікації про це в офіційному бюлетені "Промислова власність";

- визнання недійсним висновку Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" про рекомендацію до реєстрації лікарського засобу "РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК";

- визнання недійсним наказу Міністерства охорони здоров'я України "Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін до реєстраційних матеріалів" від 02.08.2013 №684 в частині державної реєстрації лікарського засобу "РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК" у формі розчину для ін'єкцій по 2 мл або по 5 мл в ампулах №5, №10 у пачці;

- визнання недійсним реєстраційного посвідчення на лікарський засіб "РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК" № UA/12131/01/01;

- зобов'язання публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" (далі - Товариство) припинити використання позначень "РЕНАЛЬГАН" та/або "РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК", та/або "РЕНАЛЬГАН-БИОЛЕК" шляхом нанесення вказаних позначень та/або будь-якого з них на упаковку лікарського засобу "РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК", зареєстрованого згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України від 02.08.2013 №684 у формі розчину для ін'єкцій по 2 мл або по 5 мл в ампулах №5, №10 у пачці (реєстраційне посвідчення на лікарський засіб "РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК" № UA/12131/01/01), етикетку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеними позначеннями з метою пропонування для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення), застосування його в діловій документації, в тому числі у назві лікарського засобу, в мережі Інтернет та заборону використання вказаних позначень та/або будь-якого з них;

- зобов'язання Товариства вилучити з цивільного обігу зазначений лікарський засіб.

25.02.2016 позивач - приватне акціонерне товариство «Лекхім» звернулося з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом:

- заборони Державній службі інтелектуальної власності України вносити зміни до Реєстру щодо:

передання частково або повністю права власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №182084 та №182085 іншим особам;

припинення дії свідоцтв України №182084 та №182085 на знаки для товарів і послуг повністю або частково шляхом відмови власника від них; щодо реєстрації ліцензійних договорів на використання знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України №182084 та №182085 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі;

- заборони Товариству повністю або частково передавати у будь-який спосіб право власності на знаки для товарів і послуг за названими свідоцтвами іншим особам, відмовлятися від цих свідоцтв на знаки для товарів і послуг повністю або частково; видавати ліцензії на використання знаків для товарів і послуг за цими свідоцтвами до набрання законної сили рішенням суду у даній справі;

- заборони Центру вносити зміни до матеріалів реєстраційного досьє на лікарський засіб "РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК" (реєстраційне посвідчення № UA/12131/01/01), в тому числі і такі, що мають наслідком зміну назви лікарського засобу та зміну номеру реєстраційного посвідчення;

- заборони Товариству вносити зміни до матеріалів реєстраційного досьє на лікарський засіб "РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК" (реєстраційне посвідчення № UA/12131/01/01).

Місцевим господарським судом встановлено, що передача прав на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №182084 та №182085 чи відмова від вказаних знаків призведе до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору; неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв'язку із наявністю нових власників торговельної марки або відсутністю будь-якого власника; а також може зумовити необхідність звернення позивача з іншими позовами для захисту його порушених прав.

Частково задовольняючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття таких заходів унеможливить виконання рішення господарського суду внаслідок ймовірної передачі відповідачем прав на охорону спірних знаків для товарів і послуг.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 7 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору. Передача права власності на знак не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу.

Відповідно до пункту 2 статті 1114 Цивільного кодексу України факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.

Пунктом 2.3 Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10.10.2002 № 10, встановлено що у процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості, зокрема, щодо зміни, пов'язаної зі зміною особи власника (власників) свідоцтва.

Відповідно до пункту 1 статті 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи.

Статтею 22 названого Закону встановлено, що ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення дії свідоцтва згідно із пунктами 1 - 3 статті 18 цього Закону.

З огляду на викладені положення законодавства та встановлені обставини справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду доходить висновку про те, що обрані судом першої інстанції заходи до забезпечення позову відповідають заявленим позовним вимогам і забезпечують баланс інтересів сторін у спорі зі справи.

Приймаючи до уваги що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача і обставин, які б свідчили, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала, підстави для скасування оскарженої ухвали суду в частині вжиття заходів до забезпечення позову відсутні.

Ухвала суду від 29.02.2016 в частині відмови у задоволенні решти заяви про вжиття заходів до забезпечення позову місцевим господарським судом також прийнята в межах наданих йому повноважень та без порушення приписів чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду.

З огляду на викладене, аналізуючи положення чинного законодавства, колегія суддів доходить висновку про те, що порушення норм процесуального права, які могли призвести до скасування оскарженої ухвали відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Фармстандарт-Біолік» залишити без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 29.02.2016 у справі № 910/1780/16 залишити без змін.

Матеріали оскарження повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Л.Л. Гарник

Судді О.М. Остапенко

В.О. Пантелієнко