Постанова № 57309617, 19.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2016 р. Справа№ 910/3856/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі: Верьовкін С.С.

представники сторін у судове засідання не з'явились.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.03.2016р.

у справі № 910/25707/13 (суддя: Паламар П.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця",

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Металургійна компанія",

про стягнення штрафу в розмірі 60 615,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва № 910/3856/16 від 09.03.2016р. позовну заяву публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" повернуто без розгляду на підставі п. 4, п. 6, ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Мотивуючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що в описі відправлення цінних листів не зазначено номер та дату документів, що відправлено сторонам у справі. Також платіжне доручення №249773 від 29.02.2016 року не може вважатись належним доказом сплати судового збору за подання відповідної заяви, оскільки на платіжному дорученні відсутні підпис відповідальних осіб платника, печатка підприємства, тобто вказані реквізити не заповненні, як того вимагає інструкція.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив на те, що при винесенні ухвали від 09.03.2016 року про повернення позовної заяви суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду.

У судове засідання 19.04.2016 року представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін, за наявними у справі доказами.

Колегія суддів порадившись на місці, ухвалила, розглядати справу у відсутності уповноважених представників сторін, оскільки в матеріалах справи достатньо належних та допустимих доказів, для розгляду справи по суті .

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду м. Києва № 910/3856/16 від 09.03.2016р. позовну заяву публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" повернуто без розгляду у зв'язку з тим, що в описі відправлення цінних листів не зазначено номер та дату документів, що відправлено сторонам у справі. Також, платіжне доручення №249773 від 29.02.2016 року не може вважатись належним доказом сплати судового збору за подання відповідної заяви, оскільки на платіжному дорученні відсутні підпис відповідальних осіб платника, печатка підприємства, тобто вказані реквізити не заповненні, як того вимагає інструкція.

Проте, апеляційний господарський суд не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 57 ГПК України передбачений перелік документів, що додаються до позовної заяви: відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі; обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. До заяви про визнання акта недійсним додається також копія оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього. До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

У статті 56 ГПК України визначено, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Відповідно до п. 6 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсиланні відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення, бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.

Колегія суддів, дослідивши оригінал чеку та опису вкладення Дніпропетровського вузлу зв'язку вбачається, що на ім'я TOB «Українська Металургійна компанія» надсилався пакет документів, до якого увійшли: позовна заява - 2 аркуша, копія накладної - 1 арк., копія акту загальної форми - 1 арк., копія виписки з книги обліку контрольних зважувань - 1 арк., копія витягу з технічного паспорту вагів - 2 арк.; опис скріплений печаткою Дніпропетровського вузлу зв'язку з датою надсилання 18.02.2016р. та підписами осіб відправника та робітника зв'язку.

Таким чином, ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Придніпровська залізниця» в повному обсязі виконало приписи ст.56 ГПК України, тому колегія суддів дійшла висновку, що оригінал касового чеку та опис вкладення (зразок якого чинними Правилами надання послуг поштового зв'язку не передбачений) є належним доказом, що підтверджує здійснення позивачем відправлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідачів.

Відповідно до п. 3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»: «У разі коли до позовної заяви додано докази надсилання відповідачеві копії лише самої заяви, але відсутні докази надсилання йому копій доданих до неї документів, така заява підлягає поверненню на загальних підставах згідно з пунктом 6 частини першої статті 63 ГПК.»

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що поверненню підлягають позовні матеріали за умови відсутності доказів надсилання відповідачеві копій доданих до позовної заяви матеріалів, тоді як в даному випадку такі докази наявні. Крім того, у разі сумнівів у суду, стосовно отримання позову з додатками відповідачем - не позбавлений права зобов'язати позивача у разі наявної можливості додатково направити вищевказані матеріали.

Стосовно доводів суду першої інстанції, щодо не зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 2.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 передбачено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ч.2 ст. 9). При цьому господарський суд може усунути відповідну обставину, використовуючи способи, передбачені ГПК, зокрема у разі необхідності отримувати таку інформацію від територіальних органів казначейства, яким судовий збір перераховано від позивача або особи, що подала апеляційну (касаційну) скаргу чи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Отже, суд не був позбавлений можливості перевірити зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України і це не є обов'язком позивача доводити подібне зарахування на стадії пред'явлення позову.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем при подані позовної заяви було надано описи вкладення, в яких було зазначено про відправлення позовної заяви з додатками за кількістю сторінок, що підтверджує факт направлення доданих документів, та платіжне доручення №249773 від 29.02.2016 року з відміткою на зворотньому боці, щодо зарахування судового збору до державного бюджету з печаткою та підписом банку , тому суд першої інстанції помилково повернув позовну заяву з доданими до неї документами.

Згідно ч. 7 ст. 106 ГПК України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали про залишення позовної заяви без розгляду, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва від 09.03.2016 року скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити, ухвалу господарського суду міста Києва № 910/3856/16 від 09.03.2016 скасувати.

Матеріали справи № 910/3856/16 повернути господарському суду м. Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко