Ухвала суду № 57305601, 14.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3106/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гайворонський С. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2016 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Кононенко Н.А.

ОСОБА_2

при секретарі Железнова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договоромза апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 (в інтересах ОСОБА_3) на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 січня 2016 року,

встановила:

02 червня 2015 року ПАТ АБ «Південний» звернувся до суду з позовною заявою про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4заборгованості за кредитним договором за № В 686 від 22 листопада 2007 року у розмірі 137683 доларів 81 центу США та 1146745 грн. 22 коп., посилаючись на невиконання відповідачами умов кредитного договору.

В судовому засіданні:

- відповідачі у судове засідання не зявились.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 січня 2016 року позовну заяву публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Південний» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії КК № 568888, виданий Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області 25 березня 2000 року, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії КЕ № 881579, виданий Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області 15 грудня 1997 року, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Південний», п/р за № НОМЕР_3 в акціонерному банку «Південний» у місті Одесі, МФО 328209, код за ЄДРПОУ 20953647, заборгованість за кредитним договором за № В 686 від 22 листопада 2007 року у розмірі 137683 (сто тридцять сім тисяч шістсот вісімдесят три) доларів 81 цент США та 1146745 (один мільйон сто сорок шість тисяч сімсот сорок пять) грн. 22 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3, на користь публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний», судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

Стягнуто з ОСОБА_4, на користь публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний», судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 (в інтересах ОСОБА_3) просить рішення суду скасувати частково в частині задоволення позовних вимог про стягнення 1146745 грн. 22 коп. штрафних санкцій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» розяснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обовязково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Рішення не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення в даній справі, а також незрозумілих словосполучень, занадто довгих речень, через які викладення фактичних обставин важко сприймається.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших, які беруть участь у справі.

Як вбачається з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи вищевказаний позов суд першої інстанції на підставі матеріалів даної справи, ст.ст. 526, 553, 554, 610, 611, 612, 625, 1046, 1047, 1050 1054 ЦК України, вірно виходив з наступного.

22 листопада 2007 року між АБ «Південний» (на цей час - публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний) та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір за № В 686, за яким кредитор надав позичальникові кредит у розмірі 147 000 доларів США, зі сплатою 12 відсотків річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення 21 листопада 2022 року.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

В подальшому, між ВАТ Акціонерний банк «Південний» (на цей час - публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Південний) та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду від 03 квітня 2008 року до кредитного договору за № В 686 від 22 листопада 2007 року, за умовами якої було змінено редакцію кредитного договору: у п. 2.1 кредитного договору змінено позичкові рахунки на 22333512380302, 22032512380302, 22033522380302; у п. 2.2 кредитного договору змінено рахунки для сплати відсотків за кредитом на нові: 22388512380302, 22087512380302, 22088522380302.

01 жовтня 2008 року між ВАТ Акціонерний банк «Південний» (на цей час - публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний) та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду до кредитного договору за № В 686 від 22 листопада 2007 року, за умовами якої сторони домовилися викласти кредитний договір у новій редакції, відповідно до якої: встановлено у позичковому рахунку № 22333512380302 ліміт кредиту у розмірі 130000 доларів 00 центів США, зі сплатою 13 % річних; у позичковому рахунку № 22032512380302 17000 доларів 00 центів США, зі сплатою 13 % річних; у позичковому рахунку № 220322033522380302 50000 доларів 00 центів США, зі сплатою 14 % річних.

01 грудня 2009 року між ПАТ Акціонерний банк «Південний» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду до кредитного договору за № В 686 від 22 листопада 2007 року, за умовами якої сторони домовилися викласти кредитний договір у новій редакції.

29 листопада 2009 року між ПАТ Акціонерний банк «Південний» та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду до кредитного договору за № В 686 від 22 листопада 2007 року, за умовами якої сторони домовилися про додатки 1а, 1б, 1в, 2а, 2б, 2в до договору.

17 лютого 2012 року між ПАТ Акціонерний банк «Південний» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду до кредитного договору за № В 686 від 22 листопада 2007 року за умовами якої сторони домовилися викласти кредитний договір у новій редакції.

14 березня 2013 року між ПАТ Акціонерний банк «Південний» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду до кредитного договору за № В 686 від 22 листопада 2007 року, за умовами якої сторони домовилися викласти кредитний договір у новій редакції, відповідно до якого банком надано кредит у розмірі 197 000 доларів центів США до 21 листопада 2022 року, зі сплатою процентів: 13 % річних за позичковими рахунками № 22333512380302, № 22032512380302; 14 % річних за позичковим рахунком № 22033522380302.

З метою забезпечення виконання зобовязань позичальника за кредитним договором, 03 квітня 2008 року між АБ «Південний» (на цей час - публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Південний) та ОСОБА_4 був укладений договір поруки, за яким поручитель зобовязався перед кредитором відповідати за невиконання боржником своїх зобовязань за кредитним договором за № В 686 від 22 листопада 2007 року.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку.

Зобовязання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо договором позики встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то, в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Банк виконав свої зобовязання щодо надання позичальникові кредитних коштів, однак ОСОБА_3 свої зобовязання з повернення кредиту не виконує, внаслідок чого, станом на 20 травня 2015 року, у неї виникла заборгованість у загальній сумі137683 доларів 81 центів США та 1146745 грн. 22 коп., в тому числі: заборгованість за овердрафтом у сумі 118459 доларів 40 центів США; простроченні відсотки у сумі 19224 доларів 41 центів США; штраф за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами у сумі 935736 грн. 65 коп.; пеня за прострочення поверненнязаборгованості за кредитом у сумі 211008 грн. 58 коп.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики . Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то, в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

На підставі вищевикладеного, районний суд дійшов до обгрунтованого висновку про необхідність та можливість задоволення вищевказаного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 57 - 60 ЦПК України.

Судова колегія вважає, що відповідачі не довели ті обставини, на які вони посилалась як на підставу своїх заперечень вимог щодо вищевказаного позову, що є обовязком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

Отже, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 ( в інтересах ОСОБА_3) - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 січня 2016 року по цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_2