Ухвала суду № 57301313, 20.04.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1138/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 59 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Маньківського районного управління юстиції на ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 11 березня 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_6 до Державного виконавця відділу державної виконавчої служби Маньківського районного управління юстиції ОСОБА_7 на дії державного виконавця , -

в с т а н о в и л а :

Заявник ОСОБА_6 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку ст. 383 ЦПК України та ст. 82 ЗУ «Про виконавче провадження».

Свої вимоги заявник обґрунтовував тим, що рішенням Маньківського районного суду від 25.06.2014 року по цивільній справі № 2312/1644/2012 частково задоволено позовні вимоги позивачки ОСОБА_8, до нього про поділ спільної сумісної власності подружжя. 13.07.2015 року Маньківським районним судом Черкаської області видано виконавчий лист про стягнення з скаржника боргу на користь позивачки в сумі 93910,50 грн., який надійшов до відділу ДВС Маньківського РУЮ 27.07.2015 року.

31.07.2015 року ОСОБА_6 подав заяву до відділу ДВС Маньківського РУЮ про зупинення виконавчого провадження, оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.07.2015 року зупинено виконання рішення Маньківського районного суду від 25.06.2014 року та рішення апеляційного суду Черкаської області віл 25.06.2015 року по даній справі.

26.11.2015 року ОСОБА_6 звернувся письмово до відділу ДВС Маньківського РУЮ із заявою, якою просив повідомити йому письмово депозитний рахунок виконавчої служби, куди йому необхідно перерахувати кошти на користь стягувача ОСОБА_8 Заявник не отримав від відділу державної виконавчої служби постанову про відновлення виконавчого провадження ВП № 48269788, про зупинення якого згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заявником було подано заяву, яку отримано відділом ДВС 31.07.2015 року.

02.12.2015 року ОСОБА_6 сплатив на рахунок відділу ДВС Маньківського РУЮ кошти в сумі 93910,50 грн., що підтверджується квитанцією ТВБВ 10023/186 Маньківського відділення, і при цьому, призначенням платежу ним вказано, що це кошти на користь ОСОБА_8 згідно рішення Маньківського районного суду від 25.06.2014 року по справі №2312/1644/2012.

07.12.2015 року ОСОБА_6 знову звернувся письмово до відділу державної виконавчої служби Маньківського РУЮ з письмовою заявою, якою повідомив, що 02.12.2015 року він заплатив борг в сумі 93910.50 грн. на користь ОСОБА_8 згідно рішення Маньківського районного суду від 25.06.2014 року по справі №2312/1644/2012 згідно квитанції №46 від 02.12.2015 року та приклав копію вказаної квитанції.

Заявник також повідомив, що 21.11.2015 року він отримав витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 17.11.2015 року № 48336347, який видано відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 48269788 від 17.11.2015 року відділу державної виконавчої служби Маньківського районного управління юстиції, державний виконавець Діденко М. М. Одночасно, заявник прохав терміново зняти арешт з рухомого майна та заборону на його відчуження, яке було накладено 17.11.2015 року та повідомити його письмово у найкоротший строк про вжиті заходи.

Лише 14 січня 2016 року ним по пошті отримано простий лист, адресований ОСОБА_6 відділом ДВС Маньківського РУЮ. В даному поштовому відправленні заявник виявив: лист відділу ДВС Маньківського РУЮ від 16.12.2015 року № 2363 на 2-х арк. (без підпису), постанову головного державного виконавця Діденко М.М. від 17.11.2015 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій на 1-му арк.; супровідний лист в.о. начальника відділу ДВС Маньківського РУЮ від 13.11.2015 року № 2101/1 на 1-му арк.; постанову про поновлення виконавчого провадження від 13.11.2015 року на 1-му арк.; супровідний лист в.о. начальника відділу ДВС Маньківського РУЮ від 17.11.2015 року № 21354 на 1-м арк. (номер листа нерозбірливо з виправленнями): постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.11.2015 року; супровідний лист в.о. начальника відділу ДВС Маньківського РУЮ від 17.11.2015 року № 21354 на 1-му арк. Як вбачається з отриманих паперів, державним виконавцем 13.11.2015 року поновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчою листа №2312/1644/2012 виданою 13.07.2015 року.

Вважаючи такі дії державного виконавця неправомірними, заявник звернувся до суду зі скаргою.

Ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 11 березня 2016 року скаргу ОСОБА_6 задоволено та визнано дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Маньківського районного управління юстиції в процесі виконання судового рішення згідно виконавчого листа Маньківського районного суду Черкаської області по справі №2312/1644/2012 від 13.07.2015 року неправомірними; зобов'язано державного виконавця відділу державної виконавчої служби Маньківського районного управління юстиції усунути порушення та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.11.2015 року ВП №48269788; зобов'язано державного виконавця відділу державної виконавчої служби Маньківського районного управління юстиції усунути порушення та скасувати постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 17.11.2015 року ВП № 48269788; зобов'язано державного виконавця відділу державної виконавчої служби Маньківського районного управління юстиції усунути порушення та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.11.2015 року ВП №48269788; зобов'язано державного виконавця відділу державної виконавчої служби Маньківського районного управління юстиції усунути порушення та скасувати три постанови про розшук майна боржника від 17.11.2015 року ВП № 48269788; зняти арешт та оголошення заборони на його відчуження на наступне майно: легковий автомобіль марки «Volkswagen Jetta» сірого кольору, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , мопед марки «Honda SK-50» червоного кольору, державний номер НОМЕР_2, причіп легкової марки «ПР ПВ 01Б» 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_3, накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Маньківського районного управління юстиції від 17.11.2015 року ВП № 48269788; стягнуло з відділу державної виконавчої служби Маньківського районного управління юстиції на користь ОСОБА_6 судові витрати в сумі 551 грн., 20 коп.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, Відділом державної виконавчої служби Маньківського районного управління юстиції подано апеляційну скаргу на ухвалу, в якій апелянт просить скасувати ухвалу, як незаконну та необґрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, судова колегія приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Розглядаючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює, та ухвалив правильне по суті судове рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Задовольняючи вимоги заявника, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Маньківського районного управління юстиції при виконанні рішення Маньківського районного суду від 25.06.2014 року по цивільній справі № 2312/1644/2012 було порушено вимоги ЗУ "Про виконавче провадження" та ЗУ "Про державну виконавчу службу", то вимоги заявника є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Так, за матеріалами справи колегією суддів установлено, що рішенням Маньківського районного суду від 25.06.2014 року по цивільній справі № 2312/1644/2012 частково задоволено позовні вимоги позивачки ОСОБА_8 до заявника про поділ спільної сумісної власності подружжя.

13.07.2015 року Маньківським районним судом Черкаської області видано виконавчий лист від 25 червня 2014 року про стягнення з ОСОБА_6 боргу на користь ОСОБА_8 в сумі 93910,50 грн., який надійшов до відділу ДВС Маньківського РУЮ 27.07.2015 року (а.с.85).

Постановою державного виконавця від 27.07.2015 року відкрито виконавче провадження, а боржнику ОСОБА_6 надано термін на добровільне виконання у строк до 7 днів з моменту винесення постанови (а.с.86).

Постановою державного виконавця від 28.07.2015 року накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження на все майно боржника ОСОБА_6 (а.с.87).

31.07.2015 року заявник ОСОБА_6 подав заяву до відділу ДВС Маньківського РУЮ про зупинення виконавчого провадження, оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.07.2015 року зупинено виконання рішення Маньківського районного суду від 25.06.2014 року та рішення апеляційного суду Черкаської області віл 25.06.2015 року по даній справі (а.с.5-6).

31.07.2015 року постановою державного виконавця було зупинено виконавче провадження до розгляду справи по суті (а.с.88).

Тобто, було зупинено і перервано строк на добровільне виконання рішення суду боржником ОСОБА_6, який не закінчився станом на 31.07.2015 року.

13.11.2015 року за заявою стягувача ОСОБА_8 (а.с.89) було поновлено виконавче провадження (а.с.90).

Проте, у постанові державного виконавця від 13.11.2015 року про поновлення виконавчого провадження боржнику ОСОБА_6 строк на добровільне виконання рішення суду не надавався, незважаючи на те, що він був перерваний зупиненням провадження.

26.11.2015 року заявник звернувся письмово до відділу ДВС Маньківського РУЮ із заявою, якою просив повідомити йому письмово депозитний рахунок виконавчої служби, куди йому необхідно перерахувати кошти на користь стягувача ОСОБА_8

Проте, заявник не отримав від відділу державної виконавчої служби постанову про відновлення виконавчого провадження ВП № 48269788, про зупинення якого згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заявником було подано заяву, яку отримано відділом ДВС 31.07.2015 року (а.с.5).

02.12.2015 року заявник ОСОБА_6 сплатив на рахунок відділу ДВС Маньківського РУЮ кошти в сумі 93910,50 грн., що підтверджується квитанцією ТВБВ 10023/186 Маньківського відділення.

При цьому, призначення платежу заявником вказано, що це кошти на користь ОСОБА_8, згідно рішення Маньківського районною суду від 25.06.2014 року по справі №2312/1644/2012 (а.с.11).

07.12.2015 року заявник ОСОБА_6 знову звернувся письмово до відділу державної виконавчої служби Маньківського РУЮ з письмовою заявою, якою повідомив, що 02.12.2015 року він сплатив борг в сумі 93910.50 грн. на користь ОСОБА_8, згідно рішення Маньківського районного суду від 25.06.2014 року по справі №2312/1644/2012 згідно квитанції №46 від 02.12.2015 року приклав копію вказаної квитанції (а.с.14).

ОСОБА_6, також, повідомив, що 21.11.2015 року отримав витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 17.11.2015 року № 48336347, який видано відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 48269788 від 17.11.2015 року відділу державної виконавчої служби Маньківського районного управління юстиції, державний виконавець Діденко М. М.

Одночасно, заявник прохав терміново зняти арешт з рухомого майна та заборону на його відчуження, яке було накладено 17.11.2015 року та повідомити його письмово у найкоротший строк про вжиті заходи.

Лише 14 січня 2016 року заявником по пошті отримано простий лист, адресований йому відділом ДВС Маньківського РУЮ .

В даному поштовому відправленні заявник отримав: лист відділу ДВС Маньківського РУЮ від 16.12.2015 року № 2363 на 2-х арк. (без підпису), постанову головного державного виконавця Діденко М.М. від 17.11.2015 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій на 1-му арк.; супровідний лист в.о. начальника відділу ДВС Маньківського РУЮ від 13.11.2015 року № 2101/1 на 1-му арк.; постанову про поновлення виконавчого провадження від 13.11.2015 року на 1-му арк.; супровідний лист в.о. начальника відділу ДВС Маньківського РУЮ від 17.11.2015 року № 21354 на 1-м арк. (номер листа нерозбірливо з виправленнями): постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.11.2015 року; супровідний лист в.о. начальника відділу ДВС Маньківського РУЮ від 17.11.2015 року № 21354 на 1-му арк.(а.с.21-22).

Як вбачається з отриманих документів, державним виконавцем 13.11.2015 року поновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2312/1644/2012, виданого 13.07.2015 року.

Постановою державного виконавця від 17.11.2015 року стягнуто з боржника ОСОБА_6 виконавчий збір у розмірі 93910,50 грн.(а.с.20), і тільки постановою державного виконавця від 16.03.2015 року було виправлено арифметичну помилку з суми «93910,50 грн.» на «9391,50 грн.» (а.с.97).

Постановою державного виконавця від 17.11.2015 року - стягнуто з боржника ОСОБА_6 витрати на проведення виконавчих дій у сумі 100,00 грн.(а.с.16).

В матеріалах справи знаходиться супровідний лист державного виконавця про направлення постанови про поновлення виконавчого провадження від 13.07.2015 року, супровідний лист про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 17.11.2015 року та постанова про стягнення виконавчого збору від 17.11.2015 року.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстра виконавчого провадження № 48269788 від 02.12.2015 року відсутні в Єдиному державному реєстрі виконавчого провадження № 48269788 від 02.12.2015 року, постанова про поновлення виконавчого провадження від 13.07.2015 року, постанова про стягнення виконавчого збору від 17.11.2015 року та постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 17.11.2015 року, а тому вбачається грубе порушення державним виконавцем норм законодавства.

Стаття 4 ЗУ «Про державну виконавчу службу» зобов'язує державних виконавців здійснювати примусове виконання судових рішень, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 7 вказаного Закону на працівників органів ДВС покладається обов'язок сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Закон України «Про державну службу» (ст. 3) серед принципів державної служби виокремлює такі як верховенство права, законність, професіоналізм, компетентність, персональна відповідальність державного службовця.

При цьому, одним з основних обов'язків державних службовців є додержання Конституції України та інших актів законодавства України.

Конституція України (ст. 19) встановлює імперативну норму найвищої юридичної сили, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Накладення арешту на майно не відповідає вимогам ст.ст. 50, 55, 56 ЗУ «Про виконавче провадження», відповідно до яких державний виконавець при виконанні постанови повинен встановити (зокрема, шляхом запиту до податкових органів) наявність банківських рахунків та сум на них, стягнути зазначені кошти з них, і тільки у випадку відсутності або недостатності грошових коштів має право звернути стягнення на інше майно боржника.

При цьому скаржник має право визначати, на яке майно стягнення звертається у першу чергу.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» з метою забезпечення електронного документообігу в органах державної виконавчої служби, ведення обліку виконавчих проваджень, контролю за дотриманням державними виконавцями вимог законодавства під час здійснення виконавчих дій, надання оперативного доступу сторонам виконавчого провадження до його матеріалів Міністерство юстиції України забезпечує функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Порядок ведення такого реєстру, умови доступу до нього та отримання інформації встановлюються Міністерством юстиції України.

У відповідності до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Закон України «Про інформацію» закріплює право громадян України на інформацію, закладає правові основи інформаційної діяльності. Закон встановлює загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплює право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації (стаття 2 Закону).

Порушення гарантованих законом прав, у тому числі шляхом не надання необхідної інформації, тягне за собою відповідальність посадових осіб.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про державну виконавчу службу» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 2 ст. 11 Закону державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом.

Завданням відділу ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне відмітити те, що правовою позицією Верховного Суду України у справі 6-785цс15 визначено, що положеннями статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Окрім того, положеннями частини третьої статті 27 зазначеного Закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

А оскільки судом першої інстанції було встановлено порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Маньківського районного управління юстиції при виконанні рішення Маньківського районного суду від 25.06.2014 року по цивільній справі № 2312/1644/2012, в частині, не направлення своєчасно постанов у виконавчому провадженні боржнику, не своєчасного направлення відповідей на звернення боржника ОСОБА_6, не надання терміну на добровільне виконання рішення суду після поновлення виконавчого провадження, оскільки такий термін не сплив до зупинення цього виконавчого провадження, та враховуючи добровільне виконання судового рішення заявником ОСОБА_6, то висновки суду про порушення його прав при проведенні виконавчого провадження є обґрунтованими, а ухвала суду винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

З врахуванням встановленого, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки порушення прав заявника ОСОБА_6 при проведенні виконавчих дій апелянтом не спростовані, а тому апеляційна скарга підлягає до відхилення, відповідно до положень ст.312 ЦПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Маньківського районного управління юстиції - відхилити.

Ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 11 березня 2016 року у справі за скаргою скаргою ОСОБА_6 до Державного виконавця відділу державної виконавчої служби Маньківського районного управління юстиції ОСОБА_7 на дії державного виконавця, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :