Рішення № 5729936, 10.06.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.06.09 Справа № 18/125-08.

за позовом Малого приватного виробничо-торгівельного підприємства "ВМ"

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Суми

про стягнення 8 750 грн. 00 коп.

Суддя Гудим В.Д.

Представники:

Від позивача предст. Остра Н.Є. ( дов. б/н від 05.01.2009р)

Від відповідача предст. ОСОБА_3(дов. б/н від 22.01.2009р)

В судовому засіданні 4.06.09р. було оголошено перерву до 10.06.09р.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача 7750 грн. 00 коп., в тому числі 2250 грн. заборгованості по орендній платі, 5000 грн. неустойки за несвоєчасне повернення обєкта оренди, пені, 3 % річних та інфляційних витрат у сумі 500 грн. 00 коп. за порушення грошового зобовязання. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 8750 грн. 00 коп. , в тому числі 2750 грн. 00 коп. збитків, 6000 грн. неустойки за несвоєчасне повернення торгівельних місць. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У ході розгляду справи відповідачем було заявлене клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Сумську міську раду та про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 13/18-09, однак у судове засідання 16.02.09 року відповідачем була подана заява про залишення зазначених клопотань без розгляду.

Позивач подав додаткові пояснення в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач подав доповнення до відзиву на позовну заяву в якому проти позовних вимог заперечує повністю зазначаючи, що договір, укладений між сторонами, містить ознаки як договору оренди, так і договору про надання послуг. Крім того, відповідач зазначає, що за договором, укладеним між сторонами, будь яка річ, яка має індивідуальні ознаки йому не передавалася позивачем.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Як зазначає позивач, між сторонами склалися орендні відносини стосовно оренди торгівельного місця № 14, які припинили свою дію 26 грудня 2007 року. Крім того, набрало законної сили рішення господарського суду Сумської області по справі № 9/132-08, яким було зобовязано відповідача усунути перешкоди, що створені ним позивачу в користуванні торгівельним місцем № 14, яке розташоване на території торгівельної зони за адресою: м. Суми, вул. Леваневського, 2ж, шляхом його звільнення від майна, що належить відповідачу, та повернення вказаних торгівельних місць позивачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач всупереч вимогам закону не повертає торгівельне місце, чим завдає позивачу збитки майнового характеру, які полягають у тому, що протягом 12 місяців відповідач перешкоджає позивачу отримувати доходи від використання торгівельного місця, яке відповідач не повернув позивачу після закінчення строку дії орендних відносин.

Як зазначає позивач, розмір збитків становить 2750 грн. і розрахований, виходячи із суми розміру місячної орендної плати (250 грн.) за користування орендними місцями, яка була встановлена сторонами на час дії договірних відносин.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, згідно з якою якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, позивачем розрахована неустойка за прострочення строку повернення торгівельних місць, виходячи з розміру місячної орендної плати, кількості неповернутих торгівельних місць та місяців прострочення, яка становить 6000 грн. 00 коп.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що укладений між сторонами договір є договором про надання послуг, тому до правовідносин, які склались між сторонами повинні застосовуватись положення Глави 63 Цивільного кодексу України «Послуги. Загальні положення», в якій не передбачається обовязок повернення торгівельного місця. Виходячи з викладеного, відповідач вважає необґрунтованими вимоги позивача про сплату неустойки за невиконання обовязку щодо повернення обєкту оренди. Стосовно вимоги про стягнення збитків, відповідач вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки з рішення господарського суду Сумської області по справі № 9/132-08, яким було зобовязано відповідача усунути перешкоди, що створені ним позивачу в користуванні торгівельним місцем вбачається, що позивач не мав наміру отримувати доход від надання торгівельних місць будь-кому, оскільки ставив своєю метою реконструкцію ринку.

Позивач наполягає на тому, що до правовідносин, які склались між сторонами, повинні застосовуватись положення глави 58 Цивільного кодексу України «Найм (оренда)», посилаючись на те, що це випливає зі змісту договору. Крім того, позивач посилається на п. 16 Правил торгівлі на ринках, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, МВС України, ДПА України, Державним комітетом стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.02 р. № 57/188/84/105, відповідно до якого торгівельне місце може використовуватись на умовах оренди, про що сторони мають укласти відповідну угоду.

Предмет договору про надання послуг визначено в частині 1 статті 901 Цивільного кодексу України - за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 759 Цивільного кодексу України визначає предмет договору найму та встановлює, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а згідно частини 1 статті 760 названого кодексу, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно з статтею 179 Цивільного кодексу України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Поняття неспоживаної речі встановлено у частині 2 статті 185 Цивільного кодексу України - неспоживною є річ, призначена для неодноразового використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу.

Частиною 1 статті 184 Цивільного кодексу України встановлено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Згідно з частиною 1 статті 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Як вбачається з договору, укладеного між сторонами його предмет сторонами встановлений як платне користування не споживаною річчю - торгівельним місцем, яка визначена індивідуальними ознаками - номером, місцем розташування торгівельного місця, площею 5 кв.м., ціллю використання.

Про те, що між сторонами після підписання Договору виникли правовідносини найму свідчить наступне. Пунктом 3.1.4 Договору сторонами встановлений обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, пунктом 4.1.Договору встановлено розмір орендної плати за Договором. На додаток до вказаного, пунктом 7.1 Договору сторонами обумовлено, що договір оренди вважається втратившим чинність з 26.12.2007 року.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд дійшов до висновку про те, що договір, укладений між сторонами, за своєю суттю є саме договором найму (оренди), а не договором про надання послуг, в зв'язку з чим заперечення відповідача в цій частині не можуть бути прийняті судом до уваги.

Відповідно до п. 4.1. договору, укладеного між сторонами, орендна плата за використання торгівельного місця становить 250 грн. 00 коп. Згідно з розрахунком позивача розмір неустойки становить 6000 грн. 00 коп. за одне торгівельне місце виходячи з розміру подвійної орендної плати за користування торгівельним місцем за період - 12 місяців.

Враховуючи викладені обставини, а також те, що відповідач не подав доказів повернення позивачеві торгівельного місця, договірні відносини щодо торгівельного місця № 14 існували саме між позивачем та відповідачем, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6000 грн. 00 коп. неустойки обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення 2750 грн. збитків позивач посилається на те, що за період з дня припинення договірних відносин між сторонами позивач мав намір використовувати торгівельні місця більш ефективно, ніж передаючи їх в оренду, а сума завданого відповідачем позивачеві збитків (не отриманого доходу) розрахована виходячи з розрахунку розміру не отриманої позивачем орендної плати, як мінімальної суми доходу, яку б міг отримати позивач, використовуючи торгівельні місця на свій розсуд в разі належного виконання відповідачем обов'язків, покладених на нього законом по негайному поверненню торгівельного місця позивачу після припинення дії договірних відносин.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини. З наведеного вбачається, що обов'язок доказування вини на позивача законом не покладається; вина презумується в силу закону; доведення відсутності вини є процесуальним обов'язком відповідача.

Враховуючи зазначені обставини, а також те, що відповідач не подав доказів того, що збитки завдані відповідачеві не з його вини, договірні відносини щодо торгівельного місця № 14 існували саме між позивачем та відповідачем, господарський суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2750 грн. 00 коп. збитків обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Матеріалами справи, зокрема договором № 11 від 25.07.08р. про надання правової допомоги (а.с. 41-44, I том), свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №1311 (а.с. 45, I том), платіжним дорученням №330 від 5.08.08р. (а.с.6, I том), підтверджується факт отримання позивачем адвокатських послуг та їх оплати.

Витрати на послуги адвоката, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 48, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

СУД ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Малого приватного виробничо-торгівельного підприємства "ВМ" (40035, м. Суми, вул. Заливна, б. 15, ідентифікаційний код 14001718) 2750 грн. 00 коп. збитків, 6000 грн. 00 коп. неустойки за своєчасне неповернення торгівельного місця, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, 102 грн. 00 коп. державного мита, 3000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, видати наказ.

СУДДЯ В.Д. ГУДИМ

Повний текст судового рішення підписано 12.06.09р.