Ухвала суду № 57298255, 18.02.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 549/452/15-к Номер провадження 11-кп/786/171/16Головуючий у 1-й інстанції Крєпкий С. І. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Захожай О.І.

суддів: Корсун О.М., Бурди К.І.

при секретарі: Гнітько А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінального провадження № 12014170340000259 за апеляційними скаргами потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Чорнухинського районного суду м. Полтави від 10 грудня 2015 року, щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, приватного підприємця, ІНФОРМАЦІЯ_4, перебуваючого у фактичних шлюбних відносинах, в силу ст.. 89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Кримінальне провадження розглянуто:

За участю прокурора Пархоменко А.О.

потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілої ОСОБА_3 - ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ :

На вирок Чорнухинського районного суду м. Полтави від 10 грудня 2015 року, потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали фактично аналогічні апеляційні скарги, у яких прохали, вирок суду в частині призначеного ОСОБА_4 покарання скасувати та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 3 роки.

Свої апеляційні скарги мотивують тим, що ОСОБА_4 0.0. свою вину у вчиненому злочині не визнав повністю, вигадав якийсь автомобіль, що рухався попереду нього і який начебто він намагався обігнати, а коли розпочав маневр обгону, то водій того автомобіля почав набирати швидкість, тим самим не даючи змоги завершити ОСОБА_4 0.0. обгін. Також ОСОБА_4 0.0. заперечував перебування під дією наркотичних засобів. Слід відзначити, що крім їхнього автомобіля та автомобіля під керуванням ОСОБА_4 0.0.. інших транспортних засобів на дорозі не було, а виїзд автомобіля ВАЗ 211120 на смугу зустрічного руху пояснюється дією на ОСОБА_4 0.0. наркотичних засобів. У продовж 10 місяців, доки тривало досудове слідство по кримінальному провадженню. ОСОБА_4 0.0. неодноразово зустрічався з потерпілим ОСОБА_7. однак доки справа не почалася завершуватися слуханням навіть не вибачився, не говорячи про пропозиції моральної підтримки.

Критично слід оцінювати і вживання ОСОБА_4 0.0. заходів щодо відшкодування шкоди. Потерпіла сторона жодних позовних вимог до ОСОБА_4 0.0. з приводу отримання майнового та морального відшкодування не висувала. Загальна сума, яку намагався перерахувати обвинувачений потерпілим це 1500 гривень, тобто по 125 гривень на місяць на обох потерпілих. Потерпіла ОСОБА_3 продовжує лікування, у продовж року їй зробили понад 4 складних операції, ще по переду не менше трьох, далі в позитивному випадку її очікує курс відновлювальної терапії. За цей час ОСОБА_4, навіть не поцікавився у потерпілих про їх самопочуття.

Крім того, обвинувачений неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів в сфері незаконного обігу наркотичних засобів. але належних висновків для себе не зробив, продовжував вживати наркотичні засоби, що потягло за собою вчинення злочину під їх впливом.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 прохає вирок суду змінити виключити з вироку суду посилання про вчинення ДТП в стані наркотичного спяніння, помякшити йому призначене покарання врахувавши такі обставини, які помякшують покарання як щире каяття та сприяння розкриттю злочину, за місцем проживання характеризується позитивно в звязку з чим, просив призначити йому покарання із застосуванням ст.69, 75,76 КК України.

Крім того, прохає повторно дослідити висновок судово-медичної експертизи №15 від 19.01.2015 року, витяг з Журналу реєстрації відбору зразків біологічного матеріалу в травматологічному відділенні Лубенської КЦМЛ, історію хвороби №11831/769 з травматологічного відділення Лубенської КЦМЛ, висновок токсикологічного дослідження №1187 (довідка №5635 від 28.11.2014 року Полтавського обласного наркологічного диспансеру), характеризуючі документи стосовно особи обвинуваченого.

Доручити комісії експертів Полтавського обласного бюро СМЕ при Полтавській ОДА проведення по даному кримінальному провадженню повторної комісійної комплексної судово-медичної експертизи, із залученням до проведення даної експертизи за рішенням керівника цієї експертної установи і експертів з інших галузей знань (наркології, фармакології). Для проведення експертизи направити на дослідження комісії експертів всі матеріали кримінального провадження. На вирішення поставити ряд питань.

Вказав, що він погоджується із тим, що саме він є винуватцем ДТП, що саме його порушення ПДР викликали ДТП, повністю погоджується із тим, що саме він вчинив необережний злочин, який вірно судом кваліфікований за ст.286 ч.2 КК України, згоден із вирішенням судом питання судових витрат і долі речових доказів. В цій частині вирок не оскаржується.

Однак, вважає, що вказаний вирок суду в іншій частині має бути зміненим, оскільки, що суд безпідставно і незаконно вказує, що злочин вчинений , перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння, вважає, що суд безпідставно врахував цю обставину і враховує її такою, що обтяжує покарання. Також суд безпідставно не побачив у його діях та поясненнях щирого каяття, що є безумовною обставиною, яка пом'якшує покарання. Крім того, вбачає невідповідність призначеного судом занадто суворого покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Вказав, що в оскаржуваній частині вирок винесений внаслідок неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність.

Крім того, вказав, що суд невірно вирішив і подані прокурором цивільні позови та незаконно їх задовольнив. В даній частині суд допустив грубі порушення норм матеріального права, а також як цивільного, так і кримінального процесуального права.

Так, судом першої інстанції були безпідставно задоволені цивільні позови, так відповідно до ч.3 ст.128 КПКУ, цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором.

Втім, відповідно до Закону України №335-VІІІ від 21.10.2014 року (який набрав законної сили 15.07.2015 року і яким було введено в дію нову редакцію ЗУ «Про прокуратуру») частина З статті 128 КПКУ доповнена другим абзацом. Цей абзац вніс суттєві зміни у права прокурора подавати цивільні позови у кримінальному провадженні.

Згідно із абз.2 ч.З ст.128 КПКУ, прокурор, який пред'являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч.4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

З наведеного видно, що цивільні позови прокурором в інтересах лікувальних закладів подані особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПКУ, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У даному випадку суд зобов'язаний був залишити вказані позови без розгляду на підставі ст.207 ч.1 п.2 ЦПКУ, але не вчинив цього.

Крім того, судом при задоволені цих позовів не враховано ще одну важливу обставину, яка повністю унеможливлює їх задоволення. Так його цивільна відповідальність за шкоду, завдану в результаті ДТП третім особам, застрахована у ПрАТ СТ «Іллічівське» (страховий поліс №АС/6259693 від 20.01.2014 року). Про ДТП він через своїх батьків повідомив страхову компанію вчасно і належно шляхом подання письмового повідомлення.

Згідно із п.1.3 статті 1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу. Відповідно до п.22.1 статті 22 вказаного Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Згідно із п.23.1 статті 23 вказаного Закону, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого. Як визначено у п.24.1 статті 24 цього Закону, у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.

Отже, у зв'язку із лікуванням потерпілих від ДТП лікувальні заклади зазнали майнових втрат, а тому і самі є потерпілими в розумінні відносин відшкодування майнової шкоди від ДТП. Всі витрати лікувальних закладів на лікування потерпілих, замість нього, їм має відшкодувати страхова компанія. Але для цього лікувальні заклади мають звернутись із відповідною заявою до страхової компанії, надати відповідні документи про свої витрати на лікування потерпілих. Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які документи про таке звернення лікувальних закладів до страхової компанії. Ліміт відповідальності (п.4 страхового полісу) страхової компанії за шкоду здоров'ю потерпілих становить 100000 грн, а за шкоду майну - 50000 грн. Майнова шкода лікувальних закладів не перевищує вказані ліміти.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.11.2014 року, приблизно о 11 години, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 211120», реєстраційний номер НОМЕР_1, належному його батькові ОСОБА_4, під впливом наркотичних речовин, рухаючись по автодорозі Т 17-14 «Чорнухи-Лубни» в напрямку с. Вороньки Чорнухинського району Полтавської області, на 10 кілометрі ділянці ОСОБА_4 в порушення вимог пунктів 10.1, 11.3, п.1.1. Розділу 34 ОСОБА_8 дорожнього руху України, якими визначено, що:

-п. 10.1. - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п. 11.3. - на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу;

- п.1.1. розділу 34 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей, - не переконався, що смуга проїзної частини, яка призначена для руху зустрічного транспортного засобу вільна для достатній для обгону відстані, на підйомі з обмеженою видимістю змінив напрямок руху керованого ним автомобіля перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки, чим проявив злочинну самовпевненість, виїхав на смугу зустрічного руху і допустив зустрічне зіткнення керованого обвинуваченим автомобіля з автомобілем ЗАЗ Ланос, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням потерпілого ОСОБА_2

У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у виді відкритого скалкового перелому правового надколінніка, закритого травматичного вивиху правого стегна, забиті рани лівого колінного суглобу, садна лобної ділянки, які відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, а інший пасажир ЗАЗ Ланос потерпіла ОСОБА_3: тілесні ушкодження у виді множинних ушкоджень кісток тазу з порушенням тазового кільця, закритого перелому вертлугової западини справа з зовнішнім переломо-вивихом голівки правої стегнової кістки, закритого лівобічного перелому крижової кістки, закритого перелому лонної та сідничної кісток зліва, розриву лонного зчленування, закритої травми грудної клітки, переломів 3-7 ребер справа, 4-7 ребер зліва зі зміщенням, забою легень, травматичного гемопневмотораксу справа, забитих ран обох гомілок, саден лобної ділянки, які в момент їх заподіяння спричинили розвиток травматичного шоку тяжкого ступеню, з подальшим розвитком проявів масивної крововтрати, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні за життя.

Вироком Чорнухинського районного суду м. Полтави від 10 грудня 2015 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Задоволено цивільні позови прокурора.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь комунальної Лубенської центральної міської лікарні 1381 грн. 82 коп. (одна тисяча триста вісімдесят одна гривня вісімдесят дві копійки) - витрат на стаціонарне лікування потерпілих, перерахувавши їх на рахунок №31412544700011 в ГУ ДКСУ в Полтавській області, МФО 837019, ЄДРПОУ 37710415;

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського 35 567 грн. 93 коп. (тридцять пять тисяч пятсот шістдесят сім гривень девяносто три копійки) - витрат на стаціонарне лікування потерпілих, перерахувавши їх на рахунок №35420201031527 в ГУ ДКСУ в Полтавській області, МФО 831019, ЄДРПОУ 01999106.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 3 009 грн. 72 коп. процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експертів.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які просили апеляційну скаргу обвинуваченого задовольнити, а в задоволенні апеляційних скарг потерпілих відмовити, потерпілого ОСОБА_2 , який підтримав надану ним апеляцію та заперечував проти апеляції обвинуваченого, аналогічну думку представника потерпілої ОСОБА_3 ОСОБА_9, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини скоєного злочину та обґрунтовано визнав винним ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину за який він засуджений. Винуватість обвинуваченого у вчинені інкримінованого злочину за ст.. 286 ч.2 КК України доведена сукупністю доказів, зібраних та перевірених у відповідності до чинного законодавства, достовірність яких не викликає сумніву. Судова колегія вважає, що суд дав належну оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_4 у вчиненні зазначених у вироку дій із відповідною їх кваліфікацією. Даних про те, що у справі допущені порушення кримінально - процесуального чи матеріального закону, які б могли бути підставою для скасування вироку, колегією суддів не встановлено. У вироку суду щодо ОСОБА_4 відсутні посилання на нелегітимні докази. Всі докази зазначені у вироку суду першої інстанції колегія суддів також визнає легітимними та достовірними, відповідно до вимог діючого законодавства щодо їх правомірності.

В наданій апеляції ОСОБА_4 погодився з встановленими фактичними обставинами скоєння ним дорожньо - транспортної пригоди внаслідок тільки його вини, зазначених у вироку суду, за виключенням вказівки про скоєння злочину в стані наркотичного спяніння.

Суд першої інстанції правильно оцінив матеріали кримінального провадження та поставився критично до пояснень ОСОБА_4, що він не вчиняв інкримінованого злочину в стані наркотичного спяніння, оскільки це суперечить зібраним матеріалам справи в їх сукупності. Винуватість ОСОБА_4 в скоєнні злочину саме в стані наркотичного спяніння у даному кримінальному провадженні за обставин викладених у вироку матеріалами справи доведена. У вироку суду першої інстанції наведено правильне спростування доводів обвинуваченого щодо не визнання ним факту керування автомобілем на момент ДТП під час перебування в стані наркотичного спяніння. Правильність висновків судово- медичної експертизи № 15 стосовно перебування обвинуваченого на час скоєння ДТП в стані наркотичного спяніння підтвердив в судовому засіданні експерт ОСОБА_10. Судом першої інстанції ретельно досліджувались обставини та підстави відібрання у обвинуваченого аналізів сечі у обвинуваченого , який знаходився на стаціонарному лікування після травми отриманої під час аварії. Ні яких дій медперсоналу з зазначеного приводу , які б не відповідали вимогам діючого законодавства, колегією суддів також не встановлено. При цьому звертається на увагу факт того , що вказані зразки біологічного матеріалу з відповідною реєстрацією були відібрані (через 8 годин після скоєння ДТП) медпрацівниками в травматологічному відділенні Лубенської ЦРБ, а досліджувались в Полтавському обласному наркологічному диспансері, що на явно унеможливлює фальсифікацію результатів токсикологічного дослідження № 1187 стосовно виявлення метаболітів канабіноїдів. Також при цьому є вірним врахування судом оцінюючого критерію стосовно факту раніше притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів в сфері наркообігу.

Відповідно до вказаного, висновок судово-медичної експертизи №15 від 19.01.2015 року, витяг з Журналу реєстрації відбору зразків біологічного матеріалу в травматологічному відділенні Лубенської КЦМЛ, історію хвороби №11831/769 з травматологічного відділення Лубенської КЦМЛ, висновок токсикологічного дослідження №1187 (довідка №5635 від 28.11.2014 року Полтавського обласного наркологічного диспансеру), колегія суддів вважає достовірними та легітимними доказами відповідно до вироку суду першої інстанції та такими що не викликають сумнівів в правильності їх правової оцінки стосовно обставин скоєння обвинуваченим інкримінованого злочину в стані наркотичного спяніння.

Таким чином твердження обвинуваченого та його захисту про фальсифікацію аналізів ОСОБА_4 ( які взагалі не можливо в даному випадку підробити) та результатів їх токсикологічного дослідження, з відповідною не правильністю висновків судово- медичної експертизи № 15, колегія суддів вважає методом захисту з метою безпідставного спростування обтяжуючої покарання ознаки.

Апеляційні твердження обвинуваченого відповідно до процесуальної позиції його захисника, що цивільні позови прокурором в інтересах державних лікувальних закладів подані особою, яка не має повноважень на ведення справи, є взагалі абсурдними внаслідок не вірного тлумачення ЗУ «Про прокуратуру», оскільки вказане безпосередньо входить в прямий службовий обовязок процесуального прокурора.

Також не заслуговують на увагу і апеляційні твердження обвинуваченого в частині того , що цивільну відповідальність за відшкодування витрат на лікування потерпілих внаслідок ДТП в державних лікувальних закладах , повинне нести ПрАТ СТ «Іллічівське» згідно страхового полісу №АС/6259693 від 20.01.2014 року, внаслідок не вірного трактування та тлумачення ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який передбачає відшкодування страховими компаніями тільки потерпілим від ДТП всіх понесених ними витрат під час лікування в лікарських закладах.

Розширеного тлумачення , що лікарські заклади є потерпілими внаслідок лікування доставлених після ДТП осіб, даний закон не передбачає. Крім того ПрАТ СТ «Іллічівське» згідно страхового полісу №АС/6259693 від 20.01.2014 року) не може відшкодувати лікарському закладу витрат лікування потерпілих від ДТП внаслідок відсутності в полісі вказаного страхового випадку. Крім того визначений ліміт відповідальності (п.4 страхового полісу) страхової компанії за шкоду здоров'ю потерпілих - 100000 грн, а за шкоду майну - 50000 грн., на явно в даному випадку не покриває збитки завдані обвинуваченим здоров*ю потерпілих з урахуванням їх моральних страждань, витрат на довготривале лікування та значного пошкодженню їх майна автомобіля.

Вказані апеляційні вимоги обвинуваченого переконливо свідчать про намагання обвинуваченого уникнути наслідків цивільно - правової відповідальності, наряду з добровільним мізерним відшкодуванням шкоди потерпілим , яке має процесуальне значення на його користь при визначенні покарання.

Визначаючи покарання, суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, обставини його вчинення та його наслідки, характер та мотиви допущених ОСОБА_4 порушень правил безпеки дорожнього руху, його ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, надав вірну оцінку частковому визнанню ОСОБА_4 своєї вини та даним про його особу, вірно визначив обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання , правомірно дійшовши висновку стосовно необхідності застосування виду покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті інкримінованого злочину. Колегія суддів, враховуючи апеляційні вимоги потерпілих та їх обґрунтування стосовно значних негативних наслідків для їх родини, тяжких наслідків для їх здоровя , також не вбачає підстав для застосування стосовно обвинуваченого вимог ст..ст. 69, 75 КК України, оскільки ОСОБА_4 скоїв злочин в стані наркотичного спяніння, що і стало основною причиною скоєння дорожньо транспортної пригоди з грубим порушенням обвинуваченим ОСОБА_8 дорожнього руху України.

Таким чином визначене судом першої інстанції реальне покарання для ОСОБА_11 буде необхідним та достатнім для його виправлення та необхідним для попередження можливості скоєння нових злочинів.

Відповідно до наведеного апеляції потерпілих також задоволенню не підлягають

Підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для скасування чи зміни ухваленого судового рішення щодо ОСОБА_11, колегія суддів не вбачає, оскільки вирок суду є законним та обгрутованим.

Керуючись статтями 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Чорнухинського районного суду м. Полтави від 10 грудня 2015 року стосовно ОСОБА_4 без змін.

Взяти ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 під варту негайно в залі суду. Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту взяття під варту з 18.02.2016 року.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена учасниками кримінального провадження до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_12 ОСОБА_13