Ухвала суду № 57290115, 18.04.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/6145/15 Головуючий у 1 інстанції: Горбань О.Ю.

Провадження № 22-ц/783/2328/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 С. М.

Категорія:43

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.

суддів - Кабаля І.І., Монастирецького Д.І.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю апелянта - ОСОБА_2, представника апелянта - ОСОБА_3,

представника позивача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 січня 2016 року у справі за позовом Львівського комунального підприємства «Дністер» до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги,-

в с т а н о в и л а :

Позивач ЛКП «Дністер», 22 липня 2015 року звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, а саме центральне опалення в сумі 14554,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачі зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач ЛКП «Дністер» у вищезгаданий будинок надає послуги з постачання теплової енергії. За спожите центральне опалення за період по 01.07.2014 відповідачі заборгували підприємству 14554,80 грн. Відповідачам направлялось попередження про необхідність оплати наданих послуг, однак суму боргу вони не сплатили. Позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу, однак ухвалою суду від 30.01.2015 судовий наказ скасовано. Відтак, вказану заборгованість просять стягнути в судовому порядку.

Оскаржуваним рішенням Львівського комунального підприємства «Дністер» до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги позовні вимоги задоволено частково.

Вирішено стягувати солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь Львівського комунального підприємства «Дністер» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.07.2011 р. по 01.07.2014 р. в розмірі 6701 грн. 39 коп.

Решту позовних вимог ЛКП «Дністер» за період з 01.12.2006 року по 31.06.2011 року - залишено без задоволення. Вирішено питання судових витрат.

Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 27 січня 2016 року оскаржив відповідач ОСОБА_2

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним. При цьому зазначає, що доказом надання юридичною особою фізичній особі певної послуги є первинний бухгалтерський документ, який має відповідати вимогам ч.2 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», проте, позивач на підтвердження заборгованості подав суду документ, який не є бухгалтерським документом та з якого неможливо зрозуміти підстави виникнення заборгованості у відповідачів, відтак, суд незаконно взяв до уваги такі докази та мотивував ними своє рішення.

Мотивує апеляційну скаргу також і тим, що дійсно, 11 жовтня 2015 року він звернувся із заявою до ЛКП «Дністер» про відмову від послуг теплопостачання, оскільки такі фактично і не отримував. У 2005 році апелянт демонтував усю систему теплопостачання до своєї квартири та з цього часу не отримує тепло від комунальних підприємств, а відтак і не повинен за них сплачувати.

Крім того, вважає, що суд неправильно обчислив строк позовної давності, оскільки, як вбачається з рішення суду, позивач звернувся з позовом до суду у липні 2015 року, а суд обчислює строк позовної давності з липня 2011 року, що є незаконно, на думку апелянта трьохрічний строк необхідно обчислювати з липня 2012 року.

Просить рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції, оскільки вони зроблені на підставі правильного встановлення існуючих правовідносин між сторонами, а доводи апеляційної скарги правильності оскаржуваного рішення не спростовують. До такого висновку колегія суддів дійшла з врахуванням наступних обставин.

За приписами ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пленум Верховного Суд України у п.11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз»яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався.

Відповідно до положень ст. ст.11,15 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Згідно із ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

На підставі ст. ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст. ст. 57, 64 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які що мають значення для вирішення справи. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналу.

Відповідно до ст.162 ЖК України громадянин, якому належить квартира (будинок) на праві приватної власності, зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Судом встановлено, що відповідно до довідки ЛКП «Дністер» № 935 від 18.03.2015, в квартирі АДРЕСА_1 проживають і зареєстровані відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 як співвласники. Помешкання відповідачів розташовано на 7 поверсі багатоповерхового будинку. Балансоутримувачем зазначеного будинку є ЛКП "Дністер" (а.с.4).

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають в сфері надання та споживання житлово - комунальних послуг між їх виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

ОСОБА_6 належить до нормативного акту спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово - комунальних послуг.

Стаття 4 вище вказаного Закону передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно - правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно- правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово - комунальних послуг.

Згідно із ст.13 Закону , залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до відомості, відповідачі не сплачують послуги за теплову енергію, заборгованість по квартирі АДРЕСА_2 по оплаті за теплопостачання за період з 01 грудня 2006 року по 01 липня 2014 року становить 14554,60 грн.

Будь-які докази на спростування цієї відомості відповідачем не надано і в матеріалах справи такі відсутні.

Відповідно до п. 5 ч.3 ст. 20 Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч. 6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідачі як власники квартири зобов»язані здійснювати оплату за послуги, які надаються силами ЛКП «Дністер» з теплопостачання, про що свідчать договори, укладені між позивачем як покупцем послуг та енергопостачальником ЛМКП «Львівтеплоенерго».

При цьому судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги посилання відповідача на те, що його квартира відключена від системи теплопостачання, оскільки питання відключення мереж централізованого опалення в багатоповерхових житлових будинках регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовдведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів від 21.07.2005 № 630, Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Мінбуду від 22.11.2005 № 4, а також СниП 2.04.05.-91* «Отопление, вентиляция и кондиционирование».

Зокрема, відповідно до п. 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. №630 самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого спалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4 (далі Порядок).

Згаданим вище порядком установлено, що для вирішення питання відключення споживача від мережі центрального опалення (далі ЦО), споживач повинен звернутися до міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі (далі Комісія) з відповідною письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляється протоколом. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі ЦО. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання, відокремлення від мережі ЦО виконує проектна або проектно - монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які задали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. По закінченню робіт складається акт про відключення від мережі ЦО і подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. Тобто, єдиною підставою для зняття споживача з обліку і припинення відповідних нарахувань є акт про відключення, затверджений відповідною Комісією, який в матеріалах справи відсутній.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що система опалення відноситься до сантехнічного обладнання, і власник квартири не має права самовільно змінювати систему опалення та здійснювати самовільне відключення від мереж централізованого опалення, яка є системою, що гідравлічно та теплотехнічно об'єднує всі квартири в будинку в цілому. Оскільки, відповідачами не надано відповідні дозволи на відключення їх помешкання від мережі теплопостачання, в тому числі відсутні технічні пропозиції, рішення міжвідомчої комісії райадміністрації, інші документи, що є необхідною умовою для проведення від'єднань мешканців, що проживають у багатоповерхових будинках від мережі центрального опалення, а також акт про відключення, затверджений відповідною Комісією, тому позивачем підставно проводиться нарахування за спірний період за послуги з теплопостачання.

Окрім того, відповідачами не надано суду жодних доказів про намагання починаючи з 2005 року узаконити самовільність дій, пов'язаних з відключенням власного помешкання від централізованого опалення, в тому числі, не надано вищезначеного акту про відключення. Таких доказів відповідачами не надано і суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів погоджується і з висновками суду першої інстанції про те, що не заслуговує на увагу покликання представника відповідача на судове рішення, ухвалене Сихівським районним судом м. Львова від 15.10.2007 у справі за позовом ОСОБА_2 до ЛКП «Дністер» про недостовірність інформації та її спростування, оскільки таке не може підміняти визначений порядок відключення мешканця і власника квартири багатоповерхового будинку від мереж централізованого теплопостачання.

Разом з тим, з позовної заяви, розрахунків заборгованості вбачається, що позивач просить стягнути заборгованості по оплаті за центральне опалення, яка склалася у відповідачів за період з 2006 року по 2014 рік, а фактично по липень 2014 року включно (а.с.5 ). При цьому, із заявою про видачу судового наказу ЛКП "Дністер" зверталось у липні 2014 року, а з даним позовом - у липні 2015 року. (відповідно до положень ч.2 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривався).

За приписами ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу. Загальна позовна давність, згідно ст. 257 ЦК України, встановлена тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.

Відповідач заявив про застосування позовної давності, що підтверджується його письмовою заявою від 24.12.2015 (а.с.51).

Як зазначено у ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови у позові. Однак, якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ч. ч.4, 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оскільки, із заявою про видачу судового наказу ЛКП "Дністер" звертався в липні 2014 року (464/7646/14 -ц), позов про стягнення заборгованості по оплаті за послуги з центрального опалення пред'явлено у липні 2015 року, тому з відповідачів слід солідарно стягнути заборгованість в межах трирічного строку позовної давності, а саме, за період з 01.07.2011 року по 01.07.2014 року, що становить 14554 грн. 80 коп. - 7771 грн. 90 коп. = 6782 грн. 70 коп.

На підставі цього, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що задовольняючи позов в межах позовної давності, суд критично ставиться до позиції відповідача про те, що неотримання послуг з центрального опалення є підставою для відмови в позові.

Встановлено, що дійсно у помешканні відповідачів у 2005 році демонтована вся система теплопостачання і такі дії ним вчинено самовільно. Натомість, у суду відсутні правові підстави вважати, що сам по собі факт відключення помешкання від централізованого теплопостачання є підставою для звільнення відповідачів від оплати за послуги з центрального опалення.

А відтак, оцінюючи докази у їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що слід стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь позивача заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з центрального опалення в межах строку позовної давності за період з 01 липня 2011 року по 01 липня 2014 року. Решту вимог за період з 01.12.2006 року по 31.06.2011 року суд вірно залишив без задоволення за пропуском строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі є вірними та відповідають нормам як матеріального, так і процесуального права, ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні поданих суду доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення ухвалене судом на підставі наявних у справі доказів.

Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних у справі доказів.

З висновками суду слід погодитись, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України. Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 січня 2016 року відсутні.

Керуючись ст. ст. 209 ч. 3, 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 січня 2016 року залишити без змін. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днівз дня набрання ухвалою законної сили.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Кабаль І.І.

ОСОБА_7