Ухвала суду № 57290117, 11.04.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/4382/15 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П.

Провадження № 22-ц/783/1990/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. О.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 грудня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про зобов"язання не чинити їй перешкод в користуванні земельною ділянкою, що розташована по вул. Молодіжній, 25 в с. Рихтичі, Дрогобицького району Львівської області, шляхом перенесення існуючого вольєру для собаки на відстань не менше 15 метрів від будинку у відповідності до існуючих санітарних норм утримання свійських тварин.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено, зобов"язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 в користуванні земельною ділянкою, що розташована по вул. Молодіжній, 25 в с. Рихтичі, Дрогобицького району Львівської області, шляхом перенесення існуючого вольєру для собаки на відстань не менше 15 метрів від будинку у відповідності до існуючих санітарних норм утримання свійських тварин. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 243.60 грн.

Рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2, вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення ухвалено лише на підставі показів позивача, в матеріалах справи відсутні докази того, що розташування вольєру спричиняє дискомфорт сім"ї позивача і порушує санітарні норми.

Також апелянт зазначає, що розміри його будинковолодіння не дають йому змоги перемістити вольєр для тримання собаки на відстані 15 метрів від сусіднього житлового будинку, а тому відповідач буде змушений його демонтувати. Проте, демонтувавши вольєр, ОСОБА_5 змушений буде виконати п. 1.2. Розпорядження Рихтицької сільської ради № 9 від 17.04.2015 року відповідно до якого, за умови тримання собаки на території присадибної ділянки без прив"язі висота огорожі повинна становити не менше 2,5 м., щоб виключити можливість її втечі і цим самим висотою такої огорожі відповідач закриє вікна спальні та кухні позивачки, що створить їй значне затінення. З наведених підстав апелянт просить рішення суду скасувати.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_3 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням осіб, в межах заявлених ними вимог. Кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

За загальними положеннямиЦПК Україниобов»язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що утримування собаки у вольєрі, що розміщений на відстані двох метрів від кухні та спальні житлового будинку позивачки, через сморід та гавкіт собаки створює для неї та членів її сім»ї нестерпні умови для проживання та відпочинку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Утримання домашніх тварин у населених пунктах врегульовано Законами України «Про захист тварин від жорстокого поводження», «Про тваринний світ», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про ветеринарну медицину», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про благоустрій населених пунктів», наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 02.06.2009 року №264 «Про затвердження Методичних рекомендацій з розроблення правил утримання домашніх тварин у населених пунктах».

Норми розміщення господарських споруд біля житлового будинку визначені в Дежавних будівельних нормах «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених Державним комітетом України у справах містобудування та архітектури 17.04.1992 р. №44.

Відповідно до п. 3.25 Державних будівельних норм «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» відстань між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами слід приймати відповідно до санітарних норм за таблицею 3.2а, але не менше протипожежних норм згідно з таблицею 1 додатка 3.1. Відповідно до цієї таблиці господарські будівлі (сараї) для худоби, свійських тварин та птахів площею до 50 м 2 до житлових будинків та літніх кухонь повинні бути розміщенні на відстані не менше 15 метрів.

Згідно п. 1.1, 1.2, 5.4 «Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів включають основні гігієнічні вимоги до планування і забудови як нових, так і існуючих міських та сільських поселень України, їх санітарного упорядкування та оздоровлення.

Дотримання цих Правил повинно забезпечити найбільш сприятливі в гігієнічному відношенні умови життєдіяльності населення. Ці Правила є обов'язковими для дотримання всіма державними, кооперативними, колективними та приватними підприємствами, організаціями та установами незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовими особами та громадянами України, інвесторами - громадянами інших держав. При вирішенні питань планування та забудови населених пунктів необхідно керуватися вимогами діючих будівельних норм і правил та інших інструктивно-методичних документів, узгоджених з Міністерством охорони здоров'я України, що використовуються для вказаних цілей.

Рішенням Рихтицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області від 26.06.2012 року №212 затверджено Правила утримання домашніх тварин на території Рихтицької сільської ради, які відповідно до п.1.2 поширюються на фізичних та юридичних осіб, які утримують тварин на території Рихтицької сільської ради.

Відповідно до п.1.4 Правила є нормативно правовим актом, яким встановлюються вимоги до утримання домашніх тварин на території сільської ради.

Пункти 4.1, 4.2.1 Правил утримання домашніх тварин на території Рихтицької сільської ради, передбачають, що особи, які утримують домашніх тварин, зобов»язані дотримуватись Правил, правил громадського порядку, норм співіснування, ветеринарних норм, не допускати порушень прав та законних інтересів інших фізичних та юридичних осіб, не створювати загрози безпеці людей. Власники домашніх тварин мають право утримувати домашніх тварин на території присадибної земельної ділянки, за умови, якщо загорожа цієї ділянки забезпечує ізоляцію тварини на цій території.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником житлового будинку та земельної ділянки по вул. Молодіжна, 25, а відповідач проживає у житловому будинку №27 по вул. Молодіжній, що в с. Рихтичі Дрогобицького району Львівської області, тобто, земельні ділянки та розташовані на них житлові будинки знаходяться по сусідству.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи фотографій, відповідач на своїй земельній ділянці, впритул до загорожі позивачки, облаштував вольєр для собаки, який знаходиться приблизно на відстані 2-х метрів від вікон кухні та спальні житлового будинку позивачки, що створює для неї та членів її сімї некомфортні умови для проживання в будинку через сморід та постійний гавкіт собаки.

Судом першої інстанції встановлено, що в порядку досудового врегулювання спору позивачка 30.03.2015 року звернулась до Рихтицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, і сільським головою було винесено розпорядження № 9 від 17 квітня 2015 року, яким зобовязано ОСОБА_2 терміново забрати на відстань не менше 15 м до сусіднього житлового будинку ОСОБА_3 самовільно влаштований вольєр для собаки на земельній ділянці по вул. Молодіжній, 27 в с. Рихтичі у відповідності до існуючих санітарних норм утримання свійських тварин (собаки); дотримуватись «Правил утримання тварин на території Рихтицької сільської ради», правил громадського порядку, норм співіснування, ветеринарних норм, не допускати порушень прав і законних інтересів фізичних осіб, не створювати загрози безпеці людей; за умови утримання собаки на території присадибної ділянки без привязі висота загорожі повинна становити не менше 2.5 м, що виключає можливість втечі собаки.

Листом за підписом сільського голови с. Рихтичі Дрогобицького району Львівської області № 283 від 17.07.2015 року, ОСОБА_2 рекомендовано дійти до взаємної згоди з сусідкою ОСОБА_3 у вирішенні питання утримання собаки у влаштованому вольєрі поряд з гаражем та дотримуватись правил добросусідства.

Згідно зі ст. 15, ч.2 ст. 16, ст.. ст.. 386, 391 ЦК України власника майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном. Підставою для задоволення позову є встановлення факту порушення прав власності і об»єктивно існуючих перешкод у здійсненні сторонами цих прав.

Судом першої інстанції встановлено, і цього не заперечував відповідач в суді апеляційної інстанції, що вищезгадане розпорядження ним не виконане, вольєр для собаки знаходиться на відстані 2 м від житлового будинку позивачки, а відтак вірним є висновок суду про те, що відповідач не дотримується Правил утримання тварин на території Рихтицької сільської ради Дрогобтицького району Львівської області, санітарних та ветеринарних норм, а утримання у вольєрі собаки через гавкіт та неприємні запахи створює некомфортні умови для проживання у житловому будинку та відпочинку позивачки, що доводить порушення відповідачем житлових прав та законних інтересів позивачки, які підлягають судовому захисту.

А відтак вірним є висновок суду про задоволення позову, яким зобов»язано ОСОБА_2 перемістити на відстань не менше 15-ти метрів від будинку позивачки самовільно облаштований відповідачем вольєр для собаки у відповідності до існуючих санітарних норм утримання свійських тварин (собаки).

Безпідставними та необгрунтованими є доводи апеляційної скарги про неможливість перенесення відповідачем вольєру на відстань не менше 15 м від житлового будинку позивачки, оскільки твердження про те, що розміри земельної ділянки відповідача не є такими, що дають йому змогу перенести вольєр в інше місце, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, не підтверджені відповідачем належними та допустимими доказами, спростовуються доданими до матеріалів справи фотографіями, а також розпорядженням сільського голови с. Рихтичі Дрогобицького району Львівської області №9 від 17.04.2015 року.

Слід зазначити і те, що розпорядження сільського голови, яким ОСОБА_2 зобов»язано терміново перемістити на відстань не менше 15 м до сусіднього житлового будинку ОСОБА_3 самовільно влаштований вольєр для собаки, ним не оскаржувалося, а відтак відповідно до п.1.3 Правил утримання домашніх тварин на території Рихтицької сільської ради, підлягають обов»язковому виконанню відповідачем.

Відтак, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції з врахуванням положень ч.1 ст. 303 в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з"ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

ОСОБА_6