Ухвала суду № 57290112, 18.04.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/3164/15 Головуючий у 1 інстанції: Рудаков Д.І.

Провадження № 22-ц/783/1428/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 С. М.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.

суддів - Кабаля І.І., Монастирецького Д.І.

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю представника апелянта - ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_4 на заочне рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 30 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, з участю третьої особи - Виконавчого комітету Червоноградської міської ради про зобов»язання до виконання дій,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому, із врахуванням клопотання від 05 жовтня 2015 року, просить зобов»язати відповідача здійснити дію по отриманню нею квартири АДРЕСА_1 у власність; зобов»язати відповідача укласти основний договір міни до двох місяців після отримання квартири АДРЕСА_2 у власність на його однокімнатну квартиру, що знаходиться в м.Соснівці або в м.Червонограді з доплатою за квадратний метр різниці між загальними площами квартир в гривнях еквівалентних 100 доларів США на день укладення договору міни по курсу, визначеним Національним банком України на попередній до дня укладення договору день.

Вимоги обґрунтовані тим, що 16 лютого 2015 року між ним та відповідачем був укладений попередній договір в порядку ст. 635 ЦК України, згідно з умовами якого остання зобов»язалась здійснити дії по отриманню нею у власність квартири АДРЕСА_2 з метою в подальшому її обміну з доплатою на квартиру, що належить йому. 16.02.2015 року для отримання вказаної квартири у власність від імені відповідача до виконавчого комітету Червоноградської міської ради була подана заява, однак така залишена без розгляду. Відповідач оскаржила бездіяльність Виконкому Червоноградської міської ради та після трьох судових засідань подала заяву про залишення її позову без розгляду. Вважає, що такою дією відповідач в односторонньому порядку відмовилась від виконання зобовязань, взятих на себе договором від 16.02.2015 року.

Оскаржуваним рішенням в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3, з участю третьої особи Виконавчого комітету Червоноградської міської ради про зобов»язання до виконання дій відмовлено.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 30 листопада 2015 року оскаржив позивач ОСОБА_4

Покликаючись на приписи ст. ст. 291, 292, 294, 307, 309 ЦПК України, просить рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 30 листопада 2015 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов»язання ОСОБА_3 здійснити дії по отриманню квартири АДРЕСА_3 у власність, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цієї позовної вимоги.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції, оскільки вони зроблені на підставі правильного встановлення існуючих правовідносин між сторонами, а доводи апеляційної скарги правильності оскаржуваного рішення не спростовують. До такого висновку колегія суддів дійшла з врахуванням наступних обставин.

За приписами ч. 1 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пленум Верховного Суд України у п.11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №11 роз»яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався.

Відповідно до положень ст. ст. 11,15 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Згідно із ст. ст. 3,4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

На підставі ст. ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 16 лютого 2015 року між позивачем та відповідачем на підставі статті 635 ЦК України укладено попередній договір, відповідно до п.п.1.1 п.1, п.п.1 п.3 якого предметом договору є обмін квартири з доплатою, а саме, ОСОБА_3 зобов»язується здійснити дії по отриманню у власність квартири АДРЕСА_2, і до двох місяців після отримання її у власність укласти з ОСОБА_4В договір міни квартири №4 на належну йому квартиру, загальною площею не менше 25,0 кв.м., що знаходиться в м.Червонограді або в смт. Соснівці, та надати в користування квартиру №4 ОСОБА_4

У звязку з тим, що взяті на себе зазначені вище зобовязання відповідач не виконує, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідно до положення частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі (частина 1 статті 635 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України).

Згідно з положенням частини 1 статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до положення частини 1 статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Договір про закупівлю, який укладається відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель", на вимогу замовника підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Якщо основний договір згідно чинного законодавства підлягає нотаріальному посвідченню, то і попередній договір має бути обовязково посвідчений нотаріусом.

Так, за умовами попереднього договору від 16.02.2015 року відповідач після здійснення нею дій по отриманню у власність квартири АДРЕСА_4, повинна була укласти з позивачем договір міни, який відповідно до положень частини 1 статті 716 ЦК України, частини 1 статті 657 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що як вбачається із укладеного 16.02.2015 року попереднього договору, такий нотаріально не посвідчувався, а тому такий у відповідності до частини 1 статті 220 ЦК є нікчемним.

Водночас, згідно з вимогами статті 236 ЦК нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Наведене узгоджується й з п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9.

Згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Позивач не надав суду доказів про повне або часткове виконання попереднього договору міни, ухилення відповідачем ОСОБА_3 від нотаріального посвідчення цього договору, крім цього позивачем не заявлялася вимога про визнання його дійсним. Таких доказів позивачем не надано і суду апеляційної інстанції.

А відтак, висновки суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованим і таким, що задоволенню не підлягають є вірними.

Апелянт, погоджуючись із рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов»язання відповідача укласти основний договір міни до двох місяців після отримання квартири АДРЕСА_2 у власність на його однокімнатну квартиру, що знаходиться в м. Соснівці або в м. Червонограді з доплатою за квадратний метр різниці між загальними площами квартир в гривнях еквівалентних 100 доларів США на день укладення договору міни по курсу, визначеним Національним банком України на попередній до дня укладення договору день, оскаржує рішення суду лише в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов»язання ОСОБА_3 здійснити дії по отриманню квартири АДРЕСА_5 у власність. Однак, представник апелянта в суді апеляційної інстанції не зміг пояснити, яким чином невиконання відповідачкою цього зобов»язання, без наступного укладення договору міни, порушує його права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_4 висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі є вірними та відповідають нормам як матеріального, так і процесуального права, ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні поданих суду доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення ухвалене судом на підставі наявних у справі доказів.

Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних у справі доказів.

З висновками суду слід погодитись, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України. Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 30 листопада 2015 року відсутні.

Керуючись ст. ст. 209 ч. 3, 303, 304, 307 ч. 1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п. 1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 30 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днівз дня набрання ухвалою законної сили.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Кабаль І.І.

ОСОБА_5