Ухвала суду № 57287992, 15.04.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/4083/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

15 квітня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого судді Леска В.В.

суддів Готри Т.Ю. Кондора Р.Ю.

при секретарі Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на повторне заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 2 лютого 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

26 червня 2015 року публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» (далі Банк) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 В,В. про стягнення заборгованості за договором кредиту, який мотивовано тим, що 6 червня 2008 року між ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого було ВАТ «ФОЛЬКСБАНК», потім ПАТ «ФОЛЬКСБАНК», а в даний час - ПАТ «ВіЕС Банк», та відповідачем було укладено кредитний договір № KF49813, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 140000,00 доларів США, з кінцевим терміном погашення не пізніше 6 червня 2018 року зі сплатою 12,5 % річних за користування кредитом.

Позивач свої зобовязання за даним договором виконав повністю, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобовязань виникла заборгованості за договором кредиту, яка станом на 25 червня 2015 року становить загальну суму 54 399,18 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 1152066,92 грн..

Посилаючись на вказані обставини позивач просив стягнути з відповідача на користь Банку зазначену вище суму заборгованості та вирішити питання по судових витратах.

Повторним заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 2 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено.

Вирішено: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства ««ВіЕс Банк» заборгованість за кредитним договором № KF49813 від 06.06.2008 року в сумі 54 399,18 доларів США (пятдесят чотири тисячі триста девяносто девять доларів США 18 центів), що за курсом НБУ складає 1152066,92 грн. (один мільйон сто пятдесят дві тисячі шістдесят шість грн. 92 коп.) грн., з яких 50140,43 доларів США, що становить 1061875,03 грн. заборгованість по кредиту, 3018,77 доларів США, що становить 63931,57 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом, 1239,98 доларів США, що становить 26260,32 грн. - пеня.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» судові витрати по справі в сумі 3775,8 грн.».

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність судового рішення із-за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просив скасувати оскаржуване ним рішення й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Межі доводів апеляційної скарги позивачем не доведено, що відповідач отримав кредит в розмірі 140 000 доларів США, оскільки надана ним копія заяви про видачу готівки не є первинним документом та не свідчить про виконання позивачем взятих на себе умовами Кредитного договору зобовязань. Крім того, на думку апелянта, долучені до справи матеріали не є первинними бухгалтерськими документами у звязку з відсутністю усіх обовязкових реквізитів, внаслідок чого в силу ст. 59 ЦПК України, вони не є засобами доказування факту надання кредитних коштів

Представник Банку ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу відхилити та залишити законне й обгрунтоване рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 подали заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату у звязку з участю його представника в іншому судовому засіданні в м. Київ та відрядженням самого відповідача з виїздом за межі Закарпатської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України справу розглянуто у відсутності відповідача та його представника, а клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів відхилила як безпідставне, оскільки надання переваги участі в розгляді справи в іншому суді не є поважною причиною неявки представника в судове засідання, а відсутність апелянта не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представника Банку, дослідивши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 06 червня 2008 року між ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого спочатку було ВАТ «ФОЛЬКСБАНК», потім ПАТ «ФОЛЬКСБАНК», а в даний час - ПАТ «ВіЕС Банк», та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № KF49813, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 140000,00 доларів США з кінцевим терміном погашення не пізніше 6 червня 2018 року зі сплатою 12,5 % річних за його користування (а.с. 6-10).

Банк свої зобовязання за договором кредиту виконав повністю, надавши ОСОБА_1 суму грошових коштів в розмірі 140 000 доларів США, що підтверджується заявами на видачу готівки (а.с. 11-12) та здійсненням відповідачем часткового погашення кредиту (Розрахунок а.с. 5).

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. При цьому боржник зобовязаний виконати свій обовязок.

У відповідності ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2.8 Кредитного договору позичальник зобовязаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, а також можливі пеню та штрафні санкції, незалежно від строку виконання зобовязання у випадках:

- затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць;

- перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків;

- утворення у позичальника простроченої заборгованості за кредитом та/або за процентами.

Встановлено, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобовязань виникла заборгованості за договором кредиту, яка станом на 25 червня 2015 року становить суму 54 399,18 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 1152066,92 грн. та складається із: 50140,43 доларів США, що еквівалентно 1061875,03 грн. заборгованість по кредиту; 3018,77 доларів США, що еквівалентно 63931,57 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом; 1239,98 доларів США, що еквівалентно 26260,32 грн. - пеня, що підтверджується наданим Банком розрахунком, який сумнівів не викликає ( а.с. 5).

Пунктом 6.2. Кредитного договору передбачено, що за несвоєчасне (неналежне) повернення кредиту або його частини, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, обрахованої від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6.3. Кредитного договору за несвоєчасну (неналежну) сплату процентів за користування кредитом, позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, обрахованої від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до умов Кредитного договору кредитор має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобовязань з повернення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій у разі затримання позичальником сплати частини кредиту (п. 1.2. додатку № 1 до договору кредиту а.с. 9).

У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань щодо повернення кредиту у позивача виникло право на дострокове стягнення суми боргу за Кредитним договором, а тому 12 лютого 2015 року він направив відповідачу повідомлення-вимогу, яка залишилися без реагування, та відповідно - в червні 2015 року правомірно звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, вірно виходив з того, що належними та допустимими доказами доведена наявність заборгованості за кредитним договором № KF49813 від 6 червня 2008 року в загальній сумі 54 399,18 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 25 червня 2015 року еквівалентна сумі 1152066,92 грн., яку слід стягнути на користь Банку з відповідача ОСОБА_1.

Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що належними доказами не доведено виконання Банком зобовязання по виплаті кредитних коштів у валюті, не можуть бути взяті до уваги, оскільки в матеріалах справи наявні додані до позовної заяви ксерокопії заяв на видачу готівки № 1449_33 та № 1449_79 від 10 червня 2008 року з підписами отримувача ОСОБА_1 (а.с.11,12), які належним чином завірені уповноваженою особою Банку, що підтверджується печаткою на посвідчення прошитих і пронумерованих матеріалів позовної заяви (а.с.19), і які суд апеляційної інстанції вважає достатнім доказом на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів.

Крім того, як вбачається із розрахунку заборгованості відповідач здійснював часткове погашення кредиту, але при цьому допускав системні порушення встановленого Кредитним договором графіку погашення кредиту, що також свідчить про отримання останнім кредитних коштів.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, не спростовують висновків суду щодо обгрунтованості позову і не містять встановлених законом підстав для скасування чи зміни чи скасування оскаржуваного рішення, яке постановлене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене і на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити як необгрунтовану та безпідставну й залишити без змін повторне заочне рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Повторне заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 2 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: