Ухвала суду № 57285095, 20.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 876/2080/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Бруновської Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Кулик Т.Б.,

а також сторін (їх представників):

від третьої особи - ОСОБА_1;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.02.2016р. про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_3 до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Кременецького районного управління юстиції Тернопільської обл., треті особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, ОСОБА_1, про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, спонукання до вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваною ухвалою суду від 18.02.2016р. клопотання позивача ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено; заборонено державним реєстраторам реєстраційної служби Кременецького районного управління юстиції Тернопільської обл., до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, вчиняти будь-які дії щодо відчуження об'єкта нерухомості, а саме: квартири АДРЕСА_1 (а.с.103-105).

Не погодившись із ухвалою суду, її оскаржив третя особа ОСОБА_2, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати (а.с.113, 129-130).

Заслухавши суддю-доповідача, третю особу на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Як слідує із матеріалів справи, 27.11.2015р. ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому, із урахуванням поданої під час розгляду справи заяви про уточнення позовних вимог, просила скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Кременецького районного управління юстиції Тернопільської обл. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 26034588 від 11.11.2015р.; зобов'язати Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Кременецького районного управління юстиції Тернопільської обл. внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності № 11991902 за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.5-6, 55).

17.02.2016р. позивач ОСОБА_3 подала до суду письмове клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, в якому просила заборонити ОСОБА_1 та будь-яким третім особам вчиняти дії щодо відчуження об'єкта нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 (а.с.100 і на звороті).

Свої вимоги заявник обгрунтовувала існуванням ризику того, що ОСОБА_1 може відчужити спірну квартиру, і таким чином заподіяти шкоду її правам та інтересам, для відновлення яких необхідно буде докладати значних зусиль та витрат; також очевидними є ознаки протиправності рішення державного реєстратора.

Згідно оскаржуваної ухвали мотивами задоволення вищевказаного клопотання і вжиття судом заходів забезпечення позову є те, що між сторонами існує спір, предмет якого полягає у законності проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості, а тому може порушити права позивача та унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Також згідно обставин справи існують реальні підстави того, що ОСОБА_1 може відчужити спірну квартиру, яка передана їй у власність на підставі оскаржуваного рішення, що у подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Враховуючи в сукупності обставини справи, колегія суддів приходить до переконливого висновку про необґрунтованість вжитих заходів забезпечення позову і недотримання судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали вимог ст.117 КАС України.

Наведений висновок обґрунтовується наступним.

Із змісту вимог ст.117 КАС України слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Також при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;

- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;

- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Із змісту оскаржуваної ухвали убачається, що під час розгляду клопотання ОСОБА_3 суд прийшов до висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, констатувавши підставність заяви позивача про забезпечення позову, допустимість способів забезпечення позову, відповідність вжитих заходів меті застосування правового інституту забезпечення позову, при цьому невжиття останніх може призвести до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Разом з тим, переписавши диспозицію ст.117 КАС України, суд не мотивув вказаний висновок будь-якими фактичними обставинами справи, не навів доказів існування тих фактів, якими позивач обгрунтував свою заяву про забезпечення позову.

Також визнаючи підставним клопотання позивача про забезпечення позову, в оскаржуваній ухвалі судом фактично не вказано, які саме права та інтереси позивача порушені суб'єктом владних повноважень, не зазначено в чому існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або з яких причин захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також про очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

При цьому судом першої інстанції не враховано, що заявлене клопотання обгрунтовано двома обставинами: наявність ризику відчуження спірної квартири та очевидність ознак протиправності рішення державного реєстратора.

Разом з тим, в частині першої обставини колегія суддів зазначає, що судом не прийнята до уваги фактична відсутність зв'язку між вжитим способом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, розглядуваним спором не вирішується питання щодо правомірності набуття права власності чи користування спірної квартири, а предмет позову складають вимоги щодо протиправності рішень державного реєстратора. Також вжиті заходи забезпечення стосуються невизначеного кола осіб, носять неконкретизований характер, тобто, вжитий спосіб забезпечення фактично виходить за межі розглядуваного позову, є неспівмірним заявленим позовним вимогам, безпосередньо не пов'язані із предметом спору.

Стосовно другої обставини, то такій судом жодної правової оцінки не надано.

Виходячи з наведеного, в суду першої інстанції у розглядуваному випадку не було правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову згідно заявленого позивачем клопотання.

Окрім цього, приймаючи спірну ухвалу, суд першої інстанції застосував інші заходи забезпечення позову, ніж ті, які просила позивач. При цьому, будь-якого обґрунтування виходу за межі заявленого клопотання позивача судом не наведено.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу.

Даючи оцінку вказаним обставинам в сукупності, колегія суддів приходить до переконання про безпідставність і необґрунтованість винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а тому вважає, що ухвала судом постановлена з порушенням норм процесуального права, що привело до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, а відтак вона підлягає скасуванню з винесенням нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.117, 118, ч.7 ст.160, ст.ст.195, 196, п.6 ч.1 ст.199, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, п.3 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 211, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.02.2016р. про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі № 819/3472/15 - скасувати та винести нову ухвалу, якою в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти дії по відчуженню об'єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: Н.В.Бруновська

М.В.Костів