Постанова № 57285094, 12.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 876/10669/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Богородчанському районі Івано-Франківської області про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області звернулось до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Богородчанському районі Івано-Франківської області, яким просило стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування понесених ним витрат на виплату та доставку щомісячних пенсій по інвалідності (втраті годувальника) від трудового каліцтва (професійного захворювання) за межами України, державної адресної допомоги та витрати на їх доставку в розмірі 41 462, 19 грн., в тому числі з виплати державної адресної допомоги 40 954, 44 грн., з доставки - 304, 07 грн.; пенсій громадянам, що одержали трудове каліцтво (профзахворювання) за межами України (виплати пенсій пенсіонерам ОСОБА_1 та ОСОБА_2) - 203, 68 грн., та по поштовому збору у зв'язку з вказаними виплатами в розмірі 0, 82 грн. за грудень 2012 року.

Постановою Івано-Франківської області від 12 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги. Частина 2 статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-IVX, яка передбачає, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно з законодавством СРСР та законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконаннями ними трудових обов'язків мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку, відповідно до цього закону, стосується лише фізичних осіб, яким заподіяно шкоду на території України за часів СРСР та з часу проголошення незалежності України, оскільки Закон № 1105-IVX відноситься до національного законодавства і регулює питання загальнообов'язкового державного соціального страхування в просторі та часі на території України. Враховуючи те, що на час завдання шкоди потерпілим діяло законодавство, яке передбачало право позивача звернутися з регресною вимогою до страхувальника-роботодавця, а відшкодування відповідачем виплачених пенсій управлінням ПФУ потерпілим, які отримали ушкодження здоровя за межами України, діючим законодавством України не передбачено, тому відсутні підстави для стягнення з відділення витрат по виплачених пенсіях.

Не погоджуючись із постановою суду, її в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань зобов'язаний відшкодувати витрати Пенсійного фонду, пов'язані із виплатою адресної допомоги, а також пенсій, призначених по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, незалежно від місця отримання каліцтва (на території України чи на території колишніх республік СРСР), та витрати на доставку цих виплат, оскільки таке відшкодування передбачене у спільній постанові Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, а також нормами законодавства, яким встановлено відповідні виплати.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Щодо відшкодування пенсій, призначених по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» законодавство про державне соціальне страхування складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Кодексу законів про працю України, Закону України «Про охорону праці» та інших нормативно-правових актів. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством про страхування від нещасного випадку, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 цього Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Відповідно до ст. 15 цього Закону страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до п. 2 ст. 7 Прикінцевих положень Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань сплачує страхові виплати і надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

А відповідно до абз. 2 п. 5 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідно до п. «а» ст. 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги. Уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Проаналізувавши положення наведених вище норм в їх системному зв'язку, колегія суддів дійшла висновку, що обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

При цьому відповідно до абз. 6 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Водночас, відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Згідно з ст. 3 цієї Угоди всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

Враховуючи зміст наведених норм, колегія суддів дійшла висновку, що страховиком, який зобов'язаний виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, а в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодувати останньому витрати.

При цьому, колегія суддів зазначає, що наведеними вище нормами законодавства встановлено обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відшкодувати Пенсійному фонду України понесені ним витрати на виплату і доставку пенсій по інвалідності особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві, незалежного від того, де такий випадок стався - на території України чи за її межами (території республік колишнього СРСР).

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 19.05.2015 року (справа № 809/3395/13-а), де зазначено, що витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань.

А відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 203, 68 грн. витрат на виплату та доставку пенсій, призначених по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, виплачених пенсіонерам ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Щодо відшкодування державної адресної допомоги, передбачене постановою Кабінету міністрів України від 11.03.2009 року № 198, колегія суддів зазначає наступне.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до якої Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний в установленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, у тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Аналіз положень постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян», якою передбачено надання щомісячної державної адресної допомоги, на думку колегії суддів, дає підстави вважати, що така допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Так, п. 4 даної постанови встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Вирішуючи питання, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, колегія суддів враховує, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Одним із принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів, які відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не формуються за рахунок Державного бюджету України і не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Таким чином, враховуючи зазначені вище особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, колегія суддів дійшла висновку, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не може нести витрати з виплати та доставки щомісячної державної адресної допомоги, а також витрат на її виплату і доставку.

З цих же підстав колегія суддів дійшла висновку, що не підлягає відшкодуванню Пенсійному фонду Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань підвищення пенсії, передбачене постановою Кабінету міністрів України від 11.03.2009 року № 198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 14.11.2011 року (справа № 21- 343а11), від 30.01.2012 року (справа № 21-428а11), від 20.02.2012 року (справа № 21-462а11).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат, понесених останнім на виплату і доставку державної адресної допомоги, встановленого постановою Кабінету міністрів України від 11.03.2009 року № 198.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає частковому скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі № 809/1513/13-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Богородчанському районі Івано-Франківської області на користь Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області 203 (двісті три) грн. 68 коп. витрат на виплату пенсії по інвалідності та щомісячної цільової грошової допомоги і 0 (нуль) грн. 82 коп. витрат на доставку цих виплат за грудень 2012 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л. Я. Гудим

В. В. Святецький

Повний текст постанови виготовлений 18.04.2016 року