Рішення № 57278908, 24.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2018/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» до ОСОБА_4, за участю третьої особи фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», за участю третьої особи фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, про визнання договору поруки неукладеним, визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2015 року,

встановила:

У серпні 2014 р. публічне акціонерне товариство «АВТОКРАЗБАНК» (далі Банк) звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 11/К-08-АПЗ на відкриття мультивалютної кредитної лінії від 17.03.2008 р. на загальну суму 338 089,73 долара США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 25.06.2014 р. (1 долар США 11,881919 грн.) становить 4 017154,79грн., в тому числі: - заборгованість за кредитом (строкова та прострочена) у розмірі -179 568,75 долара США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 25.06.2014 р. (1 долар США 11,881919 грн.) становить 2133621,34 грн.; - заборгованість по процентам 159 520,98 долара США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 25.06.2014 р. (1 долар США 11,881919 грн.) становить 1883533,45 грн..

Позовні вимоги Банк обґрунтовував тим, що на підставі укладеного з ТОВ «Український промисловий банк» кредитного договору № 11/К-08-АПЗ на відкриття мультивалютної кредитної лінії від 17.03.2008 р. (далі Кредитний договір) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 було надано кредит у сумі 1000000,00 грн., строком до 16.03.2023 р., зі сплатою 11,5% річних за користування грошима.

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором цього ж дня з ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 11/Zпор-08-АПЗ-02 (далі Договір поруки), за яким остання зобовязалася нести солідарну відповідальність за виконання позичальником умов кредитного договору.

14.05.2008 до кредитного договору були внесені зміни та доповнення: - збільшено ліміт кредитування до - 1800000,00 грн., зі сплатою 20,0% річних - у гривні, 15,0% - у доларах США та 14% річних у Євро.

14.05.2008 р. відповідні зміни були внесені до Договору поруки.

04.06.2013 р. між ТОВ «Укрпромбанк» (далі ТОВ) та ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором поруки.

Свої зобовязання з повернення кредиту, сплаті процентів ОСОБА_5 не виконав. Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.01.2014 р., за позовом Банку стягнуто з ФОП ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором на загальну суму 305 597,28 долара США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 09.12.2013 р. становить - 2 442639, 06грн., в тому числі: - заборгованість за кредитом у розмірі - 179 568,75 долара США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 09.12.2013 р. становить 1453 293,02 грн.; - заборгованість по процентам 126 028,53 долара США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 09.12.2013 р. становить 1007 346,04 грн.. Рішення господарського суду Одеської області знаходиться на примусовому виконанні у державній виконавчій службі, однак до теперішнього часу не виконане.

Станом на 26.06.2014 р. виникла заборгованість у вищевказаному розмірі. ТОВ повідомляло відповідачку про неналежне виконання позичальником своїх зобовязань за кредитним договором та необхідність погашення боргу. Вказане підтверджується листом-вимогою від 13.02.2009 р., вихідний № 845. Однак, відповідачка борг не погасила.

Не визнавши первісний позов Банку, у лютому 2015 р. ОСОБА_4 звернулася до суду з вищезазначеним зустрічним позовом, в якому просила визнати: 1) неукладеним договір поруки; 2) визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 04.06.2013 р., укладений між ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» (далі Договір про відступлення права вимоги).

Свої зустрічні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовувала тим, що вона не укладала ні договору поруки, ні договору про внесення змін до договору поруки. Наданий Банком договір поруки не містить її підпису. Підпис на договорі про внесення змін до договору поруки є підробленим.

Договір відступлення права вимоги не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує її права. Цей договір повинен бути укладений у такій самій формі, як і для договорів про відступлення права вимоги за іпотечним договором. Оскільки не додержано нотаріально посвідченої форми договору про відступлення права вимоги з наступною його державною реєстрацією, то він є нікчемним.

Крім того, їй відомо, що заборгованості не існує. Кошти за кредитним договором були повністю повернуті позичальником до внесення змін до кредитного договору у травні 2008 р.. В подальшому ОСОБА_5 жодних заяв про видачу кредиту не надавав, грошей не отримував. Вказане підтверджується відсутністю відповідної заяви про видачу кредиту, касових документів про видачу грошей. Договір відступлення права вимоги не був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Банк та ТОВ у судове засідання своїх представників не направили. Про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Банк надав заяву про підтримку первісного позову та розгляд справи за відсутності його представника. ТОВ причини неявки представника не повідомило. Заяв та клопотань не надало.

ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у судове засідання не зявилися. Про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили. Заяв та клопотань не надали.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2015 р. у задоволенні первісного позову ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» відмовлено повністю. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги від 04.06.2013 р., укладений між ТОВ «Український промисловий банк» та ПАТ «АВТОКРАЗБАНК», в частині умов по відступленню прав по забезпечувальним договорам. В іншій частині зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Банк в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову Банку та відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4. Посилається на те, що рішення ухвалено при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник Банку в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги, які викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач письмових заперечень на апеляційну скаргу не надала. В судовому засіданні вона та її представник вважали необхідним скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін. Посилалися на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не зявився. Про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомив, заяв та клопотань не надав.

Згідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

ОСОБА_4 рішення суду в частині відмови у задоволенні її зустрічних вимог про визнання договору поруки неукладеним, у звязку з тим, що вона його не підписувала, відмови у визнанні в повному обсязі Договору про відступлення права вимоги від 04.06.2013 р. не оскаржила, а тому в цій частині в апеляційному порядку не переглядається (ч. 1 ст. 303 ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які зявилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог Банку, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності, оскільки останній не надав доказів про отримання кредиту заяви про перерахування коштів на відкриті у банку рахунки, касові документи про видачу коштів.

Задовольняючи частково зустрічні вимоги ОСОБА_4, суд виходив з того, що договір відступлення прав вимоги стосується не тільки договору поруки, а і іпотечного договору, який було укладено в нотаріальній формі. Недодержання нотаріальної форми договору відступлення права вимоги є підставою визнання його недійсним щодо усіх забезпечувальних договорів, зокрема і договору поруки (а. с. 183 190).

Колегія суддів вважає, що погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна, цих висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального (ст. ст. 11, 15, 509, 513, 525, 526, 546, 553 559, 1050, 1054 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 10, 11, 60, 179, 213 ЦПК України) права. Не відповідають обставинам справи висновки суду про відмову в позові Банку у звязку з недоведеністю отримання позичальником кредиту, визнання недійсним договору відступлення права вимоги в частині договорів забезпечення. Доводи апелянта про те, що рішенням господарського суду Одеської області з позичальника стягнуто заборгованість за кредитним договором, нотаріальне посвідчення Договору відступлення права вимоги за договором поруки не передбачена законом є обґрунтованими.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

17.03.2008 р. між ТОВ «Український промисловий банк» та ФОП ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 11/К-08-АПЗ на відкриття мультивалютної кредитної лінії (далі Кредитний договір) про надання кредиту в сумі 1000000,00 грн., строком до 16.03.2023 р., зі сплатою 11,5% річних за користування грошима (а. с. 6 12 зворотня сторона).

Пунктом 5.2.6, 9.2 кредитного договору передбачено право Банку вимагати від Позичальника дострокового виконання зобовязань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник несвоєчасно чи не в повному обсязі сплатив черговий платіж. Позичальник у такому випадку зобовязаний протягом 10 календарних днів з дати надіслання Банком відповідної вимоги повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилася, сплатити проценти, комісії інші платежі за цим договором та штрафні санкції (а. с. 7, 9 9 зворотня сторона).

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором цього ж дня з ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 11/Zпор-08-АПЗ-02 (далі Договір поруки), за п. 4 якого остання зобовязалася нести солідарну відповідальність за виконання позичальником умов кредитного договору. Пунктом 16 договору поруки встановлено, що договір діє до повного виконання зобовязань за кредитним договором (а. с. 16). Наявний у справі договір поруки не містить підпису ОСОБА_4 (а. с. 16 17).

17.03.2008 р. для забезпечення вимог за кредитним договором між ТОВ «Укрпромбанк» та ФОП ОСОБА_5 було укладено та нотаріально посвідчено Іпотечний договір № 11/Zкіп-08-АПЗ-02 (далі Іпотечний договір), за умовами якого (п. 1.1., 1.2) в іпотеку Банку передано належне ОСОБА_5 на праві власності нерухоме майно нежила будівля салону-магазину, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. водопровідна, 5 (а. с. 203 205 зворотня сторона).

14.05.2008 р. до кредитного договору були внесені зміни та доповнення: - збільшено ліміт кредитування 1800000,00 грн., зі сплатою 20,0% річних - у гривні, 15,0% - у доларах США та 14% річних у Євро (а. с. 13 15 зворотня сторона).

14.05.2008 р. було укладено договір про відповідні зміни до Договору поруки, який підписано ОСОБА_4 (а. с. 18). Докази того, що вказаний договір підписано не ОСОБА_4 відсутні.

ТОВ «Укрпромбанк» виконало свої обовязки з надання кредиту. Позичальник ФОП ОСОБА_5 порушив умови кредитного договору з повернення грошей, сплати відсотків за користування кредитом.

13.02.2009 р. за вихідним № 845 ТОВ «Укрпромбанк» направило ОСОБА_4 лист-вимогу, в якому запропонувало поручителю погасити борг (а. с. 21).

04.06.2013 р. між ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» було укладено договір про відступлення права вимоги. Відповідно до п. п. 1.1, 1.4 до нового кредитора передається право вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення іпотечним договором та договором поруки (а. с. 23 27).

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.01.2014 р., за позовом Банку стягнуто з ФОП ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором на загальну суму 305 597,28 долара США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 09.12.2013 р. становить - 2 442639,06грн., в тому числі: - заборгованість за кредитом у розмірі - 179 568,75 долара США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 09.12.2013 р. становить 1453 293,02 грн.; - заборгованість по процентам 126 028,53 долара США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 09.12.2013 р. становить 1007 346,04 грн. (а. с. 28 31, 216 - 221).

Між сторонами по справі склалися правовідносини поруки за кредитним договором.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України передбачено право Банку вимагати дострокового повернення суми кредиту, що залишилася та сплати процентів, якщо договором кредиту встановлений обовязок позичальника повернути кредит частинами у разі прострочення повернення чергової частини.

За правилами, передбаченими ст. ст. 546, 553, 554, ч. 4 ст. 559 ЦК України, виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку.

У разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобовязання не встановлений або встановлений моментом предявлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не предявить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до розяснень, які містяться в п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.12 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що витікають із кредитних правовідносин» в разі предявлення вимоги до поручителя кредитор може звернутись до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання.

Не відповідає обставинам справи і діючому законодавству висновок суду про недоведеність вимог Банку щодо стягнення кредитної заборгованості у звязку з відсутністю доказів отримання кредиту, оскільки наявність заборгованості за кредитним договором підтверджується рішенням господарського суду Одеської області.

Разом з тим, установлено, що позичальник, а відтак і поручитель первинно взяли на себе зобовязання повернути кредит зі сплатою відповідних процентів у строк до 16.03.2023 р..

У разі зміни кредитором на підставі ч. 2 ст. 1054 ЦК України строку виконання основного зобовязання, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню з цієї дати. У разі предявлення вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання зобовязання, в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється.

Відповідно до висновків, викладених в постанові судової палати у цивільних правах Верховного Суду України від 29.01.14 р. у справі № 6-155 цс13, установивши, що договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобовязань боржника за кредитним договором, та що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявив вимоги до поручителя про виконання зобовязання, суд дійшов правильного висновку про те, що зобовязання за договором поруки припинилися.

За правилами, передбаченими ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковими для всіх судів України.

Відповідно до наявного у справі листа-вимоги від 13.02.2009 р., вихідний № 845, ТОВ «Укрпромбанк» запропонувало поручителю ОСОБА_4 погасити борг достроково (а. с. 21). Згідно з умовами кредитного договору погашення заборгованості повинно відбутися протягом 10 календарних днів з дати надіслання Банком відповідної вимоги, тобто у строк до 23.02.2009 р.. Саме з цього часу починається перебіг встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку для предявлення вимоги до поручителя.

Встановлено, що Банк звернувся до суду з вимогою до позичальника повернути заборгованість за кредитним договором. Рішенням господарського суду Одеської області від 30.01.2014 р. за позовом Банку стягнуто з позичальника - ФОП ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором на загальну суму 305 597,28 долара США, у тому числі заборгованість по кредиту.

Позов Банку до поручителя було здано на пошту наприкінці липня 2014 р. (а. с. 59), до суду він надійшов 04.08.2014 р. (а. с. і), тобто з пропуском передбаченого законом шестимісячного строку. Таким чином, порука ОСОБА_4 є такою, що припинена. Аналогічних висновків дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 17.09.14 у справі № 6 19162 св14.

В задоволенні вимог Банку до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості необхідно відмовити саме з підстав припинення поруки, а не у звязку з недоведеністю вимог Банку про отримання позичальником кредиту. Доводи відповідача в цій частині є такими, що не відповідають обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Доводи ОСОБА_4 щодо не підписання нею договору поруки та договору про внесення змін та доповнень до договору поруки не приймаються до уваги, оскільки у заяві від 17.03.2008 р. (а. с. 215) остання засвідчила про те, що їй відомі всі умови отримання та повернення кредитних коштів, та обовязок нести солідарну відповідальність щодо виконання усіх умов кредитного договору.

У випадку не підписання стороною спірного договору необхідно виходити з того, що такий договір є вчиненим. У цьому випадку положення про не вчинення договору, чи не укладення не застосовується. Зазначене вище, у разі заявлення про це вимог, є підставою для визнання договору недійсним за ст. ст. 203, 215 ЦК України як підписання договору особою, яка не має на це повноважень та волевиявлення власника, якщо власник у подальшому не схвалив такого правочину. ОСОБА_4 разом з тим заявила вимогу про визнання договору поруки неукладеним, що не відповідає передбаченим законом способам захисту порушених прав.

Підписавши договір про внесення змін та доповнень до договору поруки, ОСОБА_4 таким чином визнала укладення договору поруки. Доказів того, що наявний у договорі про внесення змін та доповнень до договору поруки підпис не належить ОСОБА_4 суду не надано. Крім того, як вказувалося вище ОСОБА_4 рішення суду не оскаржила.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 в частини визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги від 04.06.2013 р. в частині умов по відступленню прав по забезпечувальним договорам, колегія суддів зазначає наступне.

ОСОБА_4 є стороною договору поруки. Тому, має право на оскарження договору про відступлення права вимоги тільки в частині відступлення права вимоги за договором поруки.

Договір поруки укладено в простій письмовій формі. Діюче законодавство (ст. ст. 547, 553 558 ЦПК України) не вимагає нотаріального посвідчення договору поруки. Як кредитний договір (а. с. 6 15 зворотня сторона), договір поруки (а. с. 16 18), так і Договір про відступлення права вимоги (а. с. 23 27) укладені у простій письмовій формі. Тому, підстав для визнання договору відступлення права вимоги в частині договору поруки недійсним не має (ст. 513 ЦК України).

Відсутні підстави і для визнання недійсним договору відступлення права вимоги в частині іпотечного договору. По-перше, ОСОБА_4 не є стороною іпотечного договору № 11/Zкіп-08-АПЗ-02 від 17.03.2008 р., а тому за відсутності наданих їй повноважень не має права вимагати визнання недійсним договору про відступлення права вимоги в частині іпотечного договору. По-друге, договір від 21.11.2013 р. про відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 11/Zкіп-08-АПЗ-02 (а. с. 210 213) укладено в нотаріальній формі (ст. 513 ЦК України).

Виходячи з вищевказаного, апеляційна скарга Банку підлягає частковому задоволенню. Доводи Банку про те, що ОСОБА_4 не є стороною договору відступлення права вимоги, а тому не може взагалі вимагати визнання його недійсним не приймаються колегією суддів, як неспроможні.

Ураховуючи, що порушення судом першої інстанції вищевказаних норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову як у задоволенні первісного позову Банку, так і у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2015 - скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» до ОСОБА_4, за участю третьої особи фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», за участю третьої особи фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, про визнання договору поруки неукладеним, визнання недійсним договору про відступлення права вимоги відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: Л. А. Гірняк

ОСОБА_3