Ухвала суду № 57278906, 24.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2519/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому цивільну справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_5, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованого обєкту, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28 січня 2016 року про відмову в закритті провадження у справі,

встановила:

У листопаді 2013 р. Одеська міська рада звернулася до суду з вищезазначеним позовом.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13.05.2014 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 01.10.2014 р., позов Одеської міської ради задоволено. Зобовязано ОСОБА_5 та ОСОБА_4 власними силами і за свій рахунок привести до попереднього стану самовільно захоплену земельну ділянку, шляхом знесення самочинно збудованого домоволодіння, площею 127,3 кв. м., та надвірних споруд, а саме: сараїв під літ. «Е,І,З», вбиральні під літ. «Ж», навісу під літ. «К», гаражу під літ. «Л», що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Танкістів, 63.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.03.2015 р. касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13.05.2014 р. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 01.10.2014 р. скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, касаційний суд вказав, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, залишив поза увагою, що позивач Одеська міська рада звернулась до суду як субєкт владних повноважень на виконання владних управлінських функцій щодо захисту інтересів територіальної громади м. Одеси, та не перевірив, чи не є відносини між сторонами публічно-правовими та чи підлягає зазначений спір вирішенню в порядку цивільного судочинства.

18.06.2015 р. до Малиновського районного суду м. Одеси надійшло клопотання ОСОБА_4 про закриття провадження у справі.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 17.08.2015 р. клопотання ОСОБА_4 про закриття провадження у справі залишено без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13.10.2015 р. апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 17.08.2015 р. скасовано. Питання про розгляд клопотання ОСОБА_4 про закриття провадження у справі направлено на новий розгляд до Малиновського районного суду м. Одеси.

Під час нового розгляду справи, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28.01.2016 р., клопотання ОСОБА_4 про закриття провадження у справі залишено без задоволення.

ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати. Постановити нову ухвалу про закриття провадження у справі.

ОСОБА_4 та його представник у судовому засіданні підтримали викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

Одеська міська рада письмових заперечень на апеляційну скаргу не надала. ЇЇ представник у судовому засіданні вважала необхідним скаргу відхилити, ухвалу залишити без змін. Посилалися на те, що Одеська міська рада звернулася з позовом до суду як орган місцевого самоврядування, у звязку з порушенням прав територіальної громади м. Одеси щодо земель комунальної власності.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при постановлені ухвали, колегія суддів зазначає наступне.

Постановляючи ухвалу про відмову в закритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що перевіривши питання щодо того чи є спір між сторонами публічно-правовим та чи підлягає він вирішенню в порядку цивільного судочинства, суд прийшов до таких висновків. Одеська міська рада звернулася до суду на підставі ст. 319 ЦК України та ст. 152 ЗК України, як власник земельної ділянки. Здійснивши самочинне будівництво відповідачі порушили права Одеської міської ради, як власника земельної ділянки. За таких обставин, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (Т. 2, а. с. 39 - 41).

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, цих висновків суд дійшов без порушень вимог діючого законодавства.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до розяснень, які містяться у п. п. 3, 6, 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору по право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, субєктний склад такого спору (однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємоповязані між собою і окремий їх розгляд неможливий).

При вирішення питань, повязаних з компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних правовідносин, суди мають виходити з того, що згідно із статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є обєктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має зясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи повязані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових права на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

Земельні відносини, субєктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а обєктами землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України, далі ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них субєкта владних повноважень, згідно із статтею 15 ЦК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад позовів про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства, про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).

Встановлено, що позов предявлено з підстав порушення права територіальної громади м. Одеси щодо земель комунальної власності. Таким чином, суд першої інстанції, виконавши вказівки суду касаційної інстанції (ч. 4 ст. 338 ЦПК України), дійшов вірного висновку про розгляд справи у порядку цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував висновки суду касаційної інстанції не відповідають встановленим по справі обставинам, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив ухвалу без порушень діючого законодавства. Підстави для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції в межах доводів ОСОБА_4, а також для прийняття доводів його апеляційної скарги у суду апеляційної інстанції відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 210, 303, 307, 312, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28 січня 2016 року про відмову в закритті провадження у справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: А. П. Заїкін

Судді: Л. А. Гірняк

ОСОБА_3