Рішення № 57260419, 19.04.2016, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/6412/15-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Пархоменко О.В.

з участю секретаря Григорян Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Банк Форвард про розірвання договору банківського рахунку,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що 28 лютого 2013 року між ним, ОСОБА_1 та ПАТ ОСОБА_2 Стандарт було укладено договір банківського рахунку № 104485377. Певний час він належним чином виконував свої зобовязання за договором, але в 2014 році він, як справжній патріот України, вирішив закрити рахунки ПАТ ОСОБА_2 Стандарт, який годує коштами російський бюджет, звідти у свою чергу отримує фінансування російська армія, тобто, збройні сили, що сьогодні знехтувавши усіма, навіть військовими, законами, погрожують життю мільйонів українців. Він вважає, що тримаючи кошти у цій установі, хоч і опосередковано, але допомагаєш цинічній агресії. Відтак, він неодноразово намагався закрити рахунки в ПАТ ОСОБА_2 Стандарт, втім було розпочато процедуру ліквідації банку і його відділення закривались або його заяви не приймали.

Позивач вказує, що в 2015 році без його згоди його рахунки були передані на обслуговування в ПАТ БАНК Форвард, про що він дізнався лише із sms-повідомлення про необхідність сплатити заборгованість та величезну пеню. Він зясував, що засновником вказаного банку є зареєстроване в Російській Федерації Закрите Акціонерне Товариство ОСОБА_2 Стандарт, адреса: м. Москва, вул. Ткацька, 36, Російська Федерація. Російська насильницька анексія Криму, застосування зброї проти України, засилання збройних банд, груп, регулярних частин або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти України всі ці дії відповідно до Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року та загальновизнаних норм міжнародного права становлять спрямовані проти України акти агресії, які кваліфікуються як тяжкий злочин проти миру та безпеки і порушують основоположні норми міжнародного права. На сьогодні провідні міжнародні організації прийняли рішення із засудження військових дій Росії проти України, кваліфікуючи їх як збройне втручання та акти агресії. Так, Резолюція ПАРЄ від 09.04.2014 року засуджує російську воєнну агресію та подальшу анексію Криму, що є явним порушенням норм міжнародного права. Резолюція Європейського парламенту від 16.04.2014 року розглядає акти агресії Росії як серйозне порушення міжнародного права та її міжнародних зобовязань. Резолюція ПА ОБСЄ від 01.07.2014 року кваліфікую дії Росії з порушення суверенітету і територіальної цілісності України як воєнну агресію та різні форми примусу. 27 січня 2015 року Верховна Рада України визнала Російську Федерацію державою-агресором. Тобто, ПАТ Банк Форвард також є банком держави агресора, а він принципово не хоче фінансувати озброєні угруповання , що ведуть війну проти його Держави. Саме тому 18 березня 2015 року ним було подано заяву № 21/17-8-01116 про закриття банківського рахунку. Однак до цього часу банк відмовляє в закритті рахунку. Таку відмову банк ніяк не аргументує, лише надсилає вимоги про необхідність сплачувати борг, сума якого кожного разу збільшується, як нараховується вказана заборгованість йому невідомо.

Вважає, що такі дії (бездіяльність) банку суперечать чинному законодавству і порушують його права громадянина України та чинне в Україні законодавство.

Вказує, що статтею 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час. Пунктом 20.1 глави 20 ОСОБА_3 про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою НБУ від 12.11.2003 року № 492 передбачено, що поточні рахунки клієнтів банків закриваються на підставі заяви клієнта. Згідно з п. 20.5 ОСОБА_3 закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття рахунку. За наявності коштів на рахунку банк здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів. Виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів на підставі платіжного доручення на інший банківський рахунок клієнта, зазначений у заяві, тощо. Датою закриття рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. У день закриття рахунку банк зобовязаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.

Незважаючи на те, що заяву про закриття рахунку було подано ще 18 березня 2015 року (про своє небажання обслуговуватись в установі, через яку фактично проводиться фінансування міжнародного тероризму він заявив значно раніше), вимога про закриття рахунку виконана не була. За захистом своїх прав він звертався до Національного банку України та прокуратури Святошинського району м. Києва. Національний банк України своїм листом від 02.07.2015 року № 20-06008/45533 із посиланням на ст. 1075 ЦК України, Закон України Про банки та банківську діяльність та положення глави 20 ОСОБА_3 № 492 підтримав його позицію та запропонував звертатись за захистом своїх прав в судовому порядку відповідно до статті 16 ЦК України.

Вважає, що кошти мають знаходитися в українських державних банках і приносити дохід Україні. У людей мусить бути право вибору, вони не повинні спонсорувати збройні сили агресивної Росії. У цій країні має нарешті встановитися демократія та свобода. Внаслідок невиконання вимоги про закриття рахунку та відвертого ігнорування його заяви, а також неправомірні дії щодо безпідставного нарахування відсотків, пені тощо, а головне освідомлення, що відповідач є фінансовою установою, утвореною за участю держави-агресора завдало йому додаткових душевних страждань. Відтак, ним прийнято рішення звернутися за захистом своїх прав та інтересів до Ірпінського міського суду Київської області.

В звязку із викладеними обставинами позивач просив визнати Приватне акціонерне товариство Банк Форвард таким, що утворено за участі резидента держави-агресора; визнати договір банківського вкладу 104485377, укладений між позивачем та відповідачем розірваним достроково; зобовязати відповідача закрити всі рахунки позивача, відкриті в ПАТ Банк Форвард; заборонити діяльність на території України ПАТ Банк Форвард, як фінансової установи із капіталом держави-агресора та для запобігання подальшого фінансування російської агресії; стягнути з відповідача на користь позивача всі судові витрати за цією справою.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позов підтримав, підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала, надала суду письмові заперечення проти позову, в яких заперечувала проти задоволення позову у повному обсязі. Також пояснила, що з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості банк не звертався.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5, вивчивши письмові докази по справі, суд вважає заявлений позов таким, що підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

У відповідності до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В судовому засіданні встановлено, що 28 лютого 2013 року банк отримав від позивача ОСОБА_1 пропозицію (оферту), що викладена у п. 1 заяви № 104485377 про укладення договору про надання та використання платіжної картки та в якій ОСОБА_1 пропонував Публічному акціонерному товариству ОСОБА_2 Стандарт на умовах, викладених у цій заяві укласти з ним Договір про надання та використання платіжної картки, в рамках якого просив випустити на його імя платіжну картку, відкрити йому поточний рахунок (валюта рахунку гривня), що буде використовуватися в рамках договору про картку, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням картки, для здійснення операцій за рахунком картки, сума яких перевищує залишок грошових коштів на рахунку картки, встановити йому ліміт, в межах якого він має право здійснювати операції з використанням картки за рахунок наданого банком кредиту під операції з карткою та здійснювати у відповідності до статті 1069 ЦК України кредитування рахунку картки.

На підставі даної заяви банк встановив клієнту ліміт в розмірі 5000,0 гривень, тобто виконав свої зобовязання щодо зазначеної в Договорі інформації щодо надання кредиту, виникнення та погашення заборгованості. Станом на 18.11.2015 року заборгованість позивача перед банком складає 1382,01 гривень, яка позивачем не погашена. Відповідач до суду із позовом про стягнення з позивача зазначеної заборгованості не звертався, що визнано в судовому засіданні представником відповідача. У Публічному акціонерному товаристві Банк Форвард відкритий один поточний рахунок № 26259002813662 від 28 лютого 2013 року на імя ОСОБА_1.

Встановлено, що 18 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ Банк Форвард із письмовою заявою, яка зареєстрована за № 21/17-8-01116, в якій просив закрити всі його рахунки в російському банку, погоджувався оплатити послуги, але не штрафи, з якими він не погоджується. Також 18 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ Банк Форвард із письмовою заявою, яка зареєстрована за вх. № 21/17-8-01117, в якій він просив не обслуговувати його рахунки в банку та видати йому заяву на закриття всіх рахунків в банку. Також 18 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ Банк Форвард із письмовою заявою, яка зареєстрована за № 21/17-8-01119, в якій просив зберігати картку з номером 5220 64278024 1446 та застосувати всі дії, повязані із нею, мається на увазі заборонити рух коштів через рахунок даної карти; оригінал карти додається. Вищезазначені заяви були отримані працівником банку ОСОБА_6

Встановлено, що 03.06.2015 року ОСОБА_1 звертався із скаргою до Національного Банку України та прокуратури Святошинського району м. Києва з приводу вжиття заходів щодо бездіяльності ПАТ Банк Форвард з ненадання відповідей ОСОБА_1 на його заяви від 18.03.2015 року та притягнути винних осіб до відповідальності. Листом від 02.07.2015 року № 20-06008/45533 Національний банк України з посиланням на норми статті 1075 ЦК України, главу 20 ОСОБА_3 про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 повідомив ОСОБА_1 про розгляд його звернення та надав відповідні розяснення з приводу закриття поточного рахунку у банківських установах України.

Встановлено, що банк на підставі рішення єдиного акціонера ПАТ ОСОБА_2 Стандарт № 3 від 19.08.2014 року про зміну найменування Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 Стандарт на Публічне акціонерне товариство Банк Форвард є правонаступником всіх прав та обовязків Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 Стандарт, який у свою чергу був правонаступником всіх прав та обовязків Відкритого акціонерного товариства ОСОБА_2 Стандарт, що підтверджується Витягом із Статуту ПАТ ОСОБА_2 Стандарт із змінами та доповненнями.

Згідно копії листа від 17.04.2015 року № 14/1-08-6714/1 банк направляв відповідь ОСОБА_1 на його заяви вх. № 21/17-8-01116, № 21/17-8-01117, № 21/17-8-01119.

Наведені обставини підтверджуються поясненнями представника позивача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5, матеріалами справи.

У відповідності до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності до ч.1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

У відповідності до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У відповідності до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

У відповідності до пункту 20.1 глави 20 ОСОБА_3 про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492 поточні рахунки клієнтів банків закриваються на підставі заяви клієнта. Згідно з пунктом 20.6 глави 20 даної ОСОБА_3 за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо). Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви. У заяві про закриття поточного рахунку (паперовій копії заяви в електронній формі) головний бухгалтер банку або інша уповноважена особа банку зазначає дату та час отримання заяви, дату закриття рахунку та засвідчує це своїм підписом. Заява про закриття поточного рахунку зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку. У день закриття поточного рахунку банк зобов'язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.

У відповідності до ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

У відповідності до ст. 21 Закону України Про захист прав споживачів крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

У відповідності до ч. 12 ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи (послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, виконавець зобов'язаний негайно повідомити про це споживача. Виконавець зобов'язаний таким же чином повідомити споживача, якщо вартість робіт (послуг) може істотно зрости, ніж можна було очікувати під час укладення договору. Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) без штрафних санкцій з боку виконавця у разі виникнення обставин, передбачених в абзацах першому та другому цієї частини.

У відповідності до ст. 15 Закону України Про захист прав споживачів споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

У відповідності до ч.6 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Суб'єкти господарювання, їх працівники несуть відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із законодавством.

Позивач, звертаючись до суду із даним позовом, посилається на постанову Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, а саме на те, що суд має враховувати право споживача на пред'явлення позову також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування цієї особи або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (частина п'ята статті 110 ЦПК).

У відповідності до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.

У відповідності до п.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Разом із цим, при розгляді даної справи позивачем не було надано доказів на підтвердження обставин, які б свідчили на порушення відповідачем вимог Закону України Про захист прав споживачів у правовідносинах, які виникли між позивачем та відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, прийшов до висновку, що слід зобовязати Публічне акціонерне товариство Банк Форвард закрити рахунок № 26259002813662 від 28 лютого 2013 року, відкритий на імя ОСОБА_1, частково задовольнивши заявлені позивачем вимоги.

Оскільки в судовому засіданні не знайшли свого беззаперечного підтвердження доводи позивача про визнання договору банківського вкладу 104485377, укладеного між позивачем та відповідачем розірваним достроково, суд, виходячи із положень ст. ст. 651, 652 ЦК України не вбачає передбачених законом підстав для задоволення цих позовних вимог.

Що стосується позовних вимог позивача про визнання Приватного акціонерного товариства Банк Форвард таким, що утворено за участі резидента держави-агресора, заборони діяльності на території України ПАТ Банк Форвард, як фінансової установи із капіталом держави-агресора та для запобігання подальшого фінансування російської агресії суд вважає, що дані позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначає Закон України Про банки і банківську діяльність.

У відповідності до ст. 63 Закону України Про банки і банківську діяльність Національний банк України під час здійснення нагляду за діяльністю банків проводить перевірку банків з питань дотримання ними вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та достатності заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

У відповідності до ст. 77 Закону України Про банки і банківську діяльність банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо: 1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію; 2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії; 3) встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду. Порядок відкликання банківської ліцензії у банку, що ліквідується за ініціативою власників, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України. Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора.

Враховуючи вищевикладене, вирішення питання про визнання Приватного акціонерного товариства Банк Форвард таким, що утворено за участі резидента держави-агресора, заборони діяльності на території України ПАТ Банк Форвард, як фінансової установи із капіталом держави-агресора та для запобігання подальшого фінансування російської агресії не відноситься до компетенції суду, а тому зазначені заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином суд задовольняє позов частково.

При цьому, суд також вважає, що слід стягнути з Публічного акціонерного товариства Банк Форвард на користь держави судовий збір у сумі 1218,0 гривень

На підставі ст. ст. 15, 16, 203, 207, 628, 634, 638, 640, 652, 1054, 1069, 1075 ЦК України, Закону України Про захист прав споживачів, Закону України Про банки і банківську діяльність, керуючись ст. ст. 6, 10, 11, 60, 61, 212, 214, 215, 218 ЦПК України суд:

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Зобовязати Публічне акціонерне товариство Банк Форвард закрити рахунок № 26259002813662 від 28 лютого 2013 року, відкритий на імя ОСОБА_1.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Банк Форвард (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 105, ідентифікаційний код 34186061, код банку 380418) на користь держави судовий збір у сумі 1218,0 гривень.

В інший частині позов залишити без задоволення.

Повне рішення буде виготовлене протягом пяти днів з дня закінчення розгляду справи 19.04.2016 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_7