Ухвала суду № 57255301, 12.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 року м. Київ К/800/50342/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Логвиненка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Тетіївський Райсількомунгосп" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року у справі за позовом прокурора Тетіївського району Київської області в інтересах держави в особі Тетіївської міської ради Київської області до Реєстраційної служби Тетіївського районного управління юстиції в Київській області, третя особа - Приватне підприємство "Тетіївський Райсількомунгосп" про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

Прокурор в інтересах держави в особі Тетіївської міської ради Київської області звернувся з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позов мотивовано тим, що 17 березня 2014 року державним реєстратором протиправно здійснено державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою, що належить Тетіївській міській раді за ПП «Тетіївський райсількомунгосп», оскільки державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, на підставі якого вчинено реєстраційну дію, видано комунальному підприємству «Тетіївський райсількомунгосп», що ліквідовано за рішенням суду у 2011 році. Водночас, створене у 2014 році ПП «Тетіївський Райсількомунгосп» не набуло жодних прав на відповідну земельну ділянку, не є правонаступником ліквідованого КП «Тетіївський райсількомунгосп». Крім того, у силу положень Земельного кодексу, право постійного користування земельними ділянками надається певним категоріям осіб, серед яких приватне підприємство не значиться.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року, залишеною без змін Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року, позов задоволено.

Рішення мотивовано тим, що реєстрація права постійного користування проведена відповідачем без наявності відповідних правовстановлюючих документів.

У касаційній скарзі ПП "Тетіївський Райсількомунгосп", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 березня 2014 року ОСОБА_2 (директор ПП «Тетіївський райсількомунгосп») звернувся до Реєстраційної служби Тетіївського районного управління юстиції Київської області із заявою щодо проведення державної реєстрації за ПП «Тетіївський Райсількомунгосп» права постійного користування на земельну ділянку кадастровий номер 3224610100:01:180:0007, площею 1.2310 га, що знаходиться за адресою вул. Будьонного, 88, м. Тетіїв, Київська область.

17 березня 2014 року державним реєстратором прийнято рішення №11672273, яким за ПП «Тетіївський Райсількомунгосп» зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 3224610100:01:180:0007.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється на підставі заяви. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Згідно ст. 19 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

У силу положень ч. 1 ст. 24 Закону №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у тому числі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Пунктом 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі Порядок) визначено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно пункту 8-1 частини 1 статті 9 Закону №1952-IV під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно.

Відповідно до пункту 20 Порядку, за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що третьою особою в якості правовстановлюючого документу подано відповідачу державний акт на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення Тетіївської міської ради народних депутатів Київської області від 30 жовтня 2001 року № 86 із змісту якого вбачається, що виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування надано земельну ділянку по вул. Будьонного, площею 1,231 га підприємству «Тетіївський Райсількомунгосп» та зобов'язано останнє отримати у встановленому порядку акт на право постійного користування землею. Відповідне підприємство припинено за рішенням Господарського суду Київської області від 16 жовтня 2004 року №138/11-04, про що 29 квітня 2011 року до реєстру внесено запис за номером 13490000004000044.

Приватне підприємство «Тетеївський Райсількомунгосп» було зареєстроване як новостворене підприємство 19.02.2014 року.

При цьому суди зазначили, що відповідно до установчих документів третьої особи, остання не є правонаступником вищезазначеного комунального підприємства.

З огляду на це суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про невідповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують та необґрунтованість вчиненої відповідачем реєстраційної дії.

Крім того суди правомірно врахували, що третя особа не відноситься до переліку осіб, які відповідно до ч. 2 ст. 92 ЗК України можуть набувати право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають.

Доводи касаційної скарги не свідчать про допущені судами порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до закону можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Тетіївський Райсількомунгосп" залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: В.Ф. Мороз

О.Є. Донець

А.О. Логвиненко