Ухвала суду № 57255300, 14.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2016 року м. Київ К/800/57224/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: судді Мороза В.Ф.,

суддів: Донця О.Є.,

Логвиненка А.О.

за участю секретаря судового засідання: Слободян О.М.

за участю представників позивача - Олійник О.С., Сабліна Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року у справі

за позовом ПАТ "Український графіт"

до Запорізької митниці Міндоходів,

третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області,

про визнання дій протиправними, скасування рішень, визнання митної вартості та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

ПАТ "Український графіт" звернувся з позовом про визнання протиправними та скасування рішень відповідача про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також просив зобов'язати відповідача в установленому законодавством порядку скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновок про повернення з державного бюджету надмірно сплачених митних платежів.

Позов мотивовано тим, що позивачем при декларуванні товару надано до митниці вичерпний пакет документів, які у повному обсязі підтверджували його митну вартість.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.12.2013 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії відповідача щодо направлення запитів про надання додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення: № 57356 від 05.08.2013 р., № 57897 від 07.08.2013 р., № 61317 від 2708.2013 р., № 61790 від 29.08.2013 р. Визнано протиправними та скасовано рішення відповідача про коригування митної вартості товарів: № 112050000/2013/000637/2 від 06.08.2013 р., № 112050000/2013/000648/2 від 08.08.2013 р., № 112050000/2013/000692/2 від 28.08.2013 р., № 112050000/2013/000698/2 від 29.08.2013 р. Визнати протиправними та скасувати картки відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: № 112050000/2013/00799, № 112050000/2013/00814; № 112050000/2013/00878, № 112050000/2013/00888. Зобов'язано відповідача в установленому законом порядку скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України в Запорізькій області висновок про повернення Публічному акціонерному товариству "Український графіт" з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів в сумі 955 643,05 грн.

У касаційній скарзі митниця, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.12.2012 між позивачем та CARBON CONSTRUCTION&TRADING LIMITED" (Единбург, Великобританія) був укладений контракт № 804/1323-818/32744/34, предметом якого є поставка товару відповідно до специфікацій.

На виконання вищезазначеного контракту позивачем подано до Запорізької митниці вантажну митні декларації від 05 серпня 2013 року № 112050000/2013/020260, від 07 серпня 2013 року № 112050000/2013/020513, від 27.08.2013 р. № 112050000/2013/022279, 29.08.2013 р. № 112050000/2013/022535 та додаткові документи на підтвердження заявленої ним митної вартості. Митну вартість товарів у деклараціях зазначено за першим методом, за ціною контракту.

Митний орган, не погоджуючись із митною вартістю ввезеного товару, зобов'язав декларанта надати додаткові документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів. Позивачем додаткові документи були частково надані митниці, та зазначено про відсутність змоги надати повний перелік документів запропонованих для надання митницею.

За результатами розгляду поданих позивачем документів Запорізькою митницею винесено картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2013/00799 від 06.08.2013 р. № 112050000/2013/00814 від 08.08.2013 р., № 112050000/2013/00878 від 28.08.2013 р., № 112050000/2013/00888 від 29.08.2013 р. та прийняті рішення № 112050000/2013/000637/2 від 06.08.2013 р., № 112050000/2013/000648/2 від 08.08.2013 р., № 112050000/2013/000692/2 від 28.08.2013р, № 112050000/2013/000698/2 від 29.08.2013 р. про коригування митної вартості товарів, згідно з якими вартість задекларованих товарів митний орган визначив за другорядним методом 2а - за ціною договору щодо ідентичних товарів , а товари було випущено у вільний обіг за МД-2 № 112050000/2013/020364, № 112050000/2013/020590, № 112050000/2013/022375, № 112050000/2013/022584.

Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналізуючи зазначені норми Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій зазначили, що митним органом не було наведено обґрунтованих сумнівів у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, тоді як подані позивачем додаткові документи були оформлені належним чином, підтверджували вартість товару, їх дані піддавались обчисленню та не містили розбіжностей і неточностей.

Враховуючи, що висновок судів, зроблений на підставі досліджених ним матеріалів справи, відповідає висловленій Верховним Судом України правовій позиції, судова колегія вважає, що судами при вирішенні спору було правильно застосовано норми матеріального права.

Крім того, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій в частині зобов'язання відповідача в установленому порядку скласти та направити висновок про повернення позивачу надмірно сплачених митних платежів, з огляду на наступне.

В постанові Верховного Суду України від 16.09.2015р. у справі № 21-1465а15 зазначено:

"Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з поверненням помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.

Ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у статті 301 МК, статті 43 ПК і статті 45 БК, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення, на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.

Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Разом з тим рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

За таких обставин вимога позивача про стягнення надмірно сплачених митних платежів не є правильним способом захисту прав платника митних платежів.

Відповідно до пункту 43.5 статті 43 ПК та розділу ІІІ Порядку повернення, положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Тому у цьому випадку вимога позивача зобов'язати митний орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення".

У зв'язку з цим, Верховний Суд України дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права є зобов'язання митний орган надати висновок про повернення надмірно сплачених митних платежів до казначейської служби.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та не свідчать про допущені ними порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до закону можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянуте Верховним Судом України.

Судді: В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є Донець