Постанова № 57252604, 13.04.2016, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 квітня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/119/16

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Михальченко Д.С.,

та

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

від відповідачів - Горбенка Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справи № 812/119/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, ліквідаційної комісії Білокуракинського районного відділу ГУМВС України в Луганській області про стягнення одноразової грошової допомоги при звільнені, -

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - І-ий Відповідач) про стягнення одноразової грошової допомоги при звільнені.

Ухвалою суду від 04.03.2016 як другого відповідача у справі залучено Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області (далі - ІІ-ий Відповідач) (а.с. 47).

30.03.2016 Позивачем надано уточнений адміністративний позов, в якому просив стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії одноразову грошову допомогу при звільнені у розмірі 23241,47 грн.

Ухвалою від 12.04.2016 залучено до участі у справі як відповідача - ліквідаційну комісію Білокуракінського РВ ГУМВС України в Луганській області (далі - ІІІ-ий Відповідач) (а.с. 78).

В обґрунтування позову зазначив, що був звільнений з органів МВС в запас (за власним бажанням). Відповідно до наказу ГУМВС України у Луганській області від 22.09.2015 № 331/ о/с були внесені часткові зміни в пункт наказу від 09.06.2015 № 189 о/с, замінено пункт 64 «ж» (за власним бажанням) замінено на пункт 64 «б» (через хворобу). На підставі внесених змін був проведений розрахунок одноразової грошової допомоги про звільнені з 25 на 50 відсотків грошового забезпечення. На теперішній час 25 відсотків одноразової грошової допомоги не виплачено.

В судовому засіданні Позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги з урахуванням уточненого адміністративного позову.

ІІ-ий Відповідач позов не визнав, надав заперечення (а.с. 20), в яких послався на не визначеність постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 193 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» строку виплати грошової допомоги, а лише визначено коло осіб та умови, за яких сплачується вихідна допомога у разі звільнення. Позивачу була донарахована вихідна допомога з розрахунку 50%, але оскільки Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області є бюджетною установою та здійснює розрахунки в межах асигнувань, то вихідна допомога буде сплачена позивачу після надходження коштів.

Представник відповідачів в судовому засіданні підтримав доводи викладені в запереченні, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

Згідно з пунктом 15 частини 1 статті 3 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини 2 статті 17 КАС України).

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) проходив службу в Білокуракинському РВ ГУМВС України у Луганській області, що підтверджується інформацією, зазначеною в трудовій книжці (а.с. 90).

Згідно із інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області з 06.11.2015 перебуває у стані припинення за рішенням засновників (а.с. 39-41).

Згідно інформації, зазначеній в наказі Міністерства внутрішніх справ від 30.10.2015 №1325 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», зі змінами внесеними наказом від 24.11.2015 № 1503 (а.с.42-48), утворено ліквідаційну комісію ГУМВС України у Луганській області, яка є відповідно правонаступником ГУМВС України у Луганській області.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до статті 1 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108), заробітна плата виплачується працівникові власником або уповноваженим органом, та виплата заробітної плати проводиться за місцем роботи (статті 24 цього Закону). Крім того, відповідно до пункту 27 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам необхідно враховувати, що згідно зі статті 21 Кодексу законів про працю України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.

Оскільки Позивач безпосередньо перебував у трудових відносинах та отримував заробітну плату в Білокуракінському районному відділі ГУМВС України у Луганській області, саме цей орган внутрішніх справ є належним відповідачем у справі.

Згідно із інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Білокуракинський районний відділ ГУМВС України у Луганській області з 09.11.2015 перебуває у стані припинення за рішенням засновників (а.с. 76).

Згідно інформації, зазначеній в наказі Міністерства внутрішніх справ від 30.10.2015 №1325 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», зі змінами внесеними наказом від 24.11.2015 № 1503 (а.с. 91-98), утворено ліквідаційну комісію Білокуракинського районного відділу ГУМВС України у Луганській області, яка є відповідно правонаступником Білокуракинського районного відділу ГУМВС України у Луганській області.

Статтею 19 Закону України від 20.12.1990 № 565-XII «Про міліцію» встановлено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 наказу МВС України від 13.12.2007 № 49 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Абзацом 1 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно із вимогами статті 2 Закону № 108 в структуру заробітної плати входять: основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Суд при розгляді справи керується правовою позицією зазначеною у пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013, згідно до якої під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Тотожна правова Позиція висловлена в Постанові Верховного Суду України у справі № 21-398а14 від 07.10.2014.

На підставі викладеного, сума одноразової винагороди при звільнені, встановлена пунктом 10 Постанови № 393 входить до структури заробітної плати.

Статтею 43 Конституції України, зокрема, передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Тому суд критично оцінює твердження ІІ-го Відповідача, що одноразова не входить до структури грошового забезпечення оскільки розраховується у відсотках місячного грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення).

Відповідно до приписів пункту 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік):

б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії;

ж) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Наказом № 189 о/с Позивача звільнено з органів МВС в запас з 09.06.2015 за пунктом 64 «ж» (за власним бажанням), вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні складає 19 років 09 місяців 27 днів (а.с. 7).

Наказом від 22.09.2015 № 331 о/с внесено часткову зміну в пункт наказу від 09.06.2015 № 189 о/с вважати Позивача звільненим в запас за пунктом 64 «б» (через хворобу) (а.с. 8).

Таким чином Позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 %.

Інформацією, зазначеною в листах управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління національної поліції в Луганській області від 18.03.2016 № 346/11/22-2016, Білокуракинського відділу поліції ГУ НП в Луганській області від 21.11.12.2015 № 1195/111/46-2015 підтверджено здійснення донарахування одноразової грошової допомоги при звільненні з 25 на 50 відсотків та повідомлено про сплату при надходженні фінансування (а.с. 10, 58).

Суд не приймає посилання ІІ-го Відповідача на відсутність видатків на виплату Позивачеві донарахованої суми одноразової грошової допомоги при звільнені, оскільки Європейський Суд з прав людини у справі «Кечко проти України» зазначив, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї.

Відповідно до пункту 1 Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає поновленню шляхом стягнення з ІІІ-го Відповідача донарахованої суми одноразової грошової допомоги при звільнені.

Щодо дотримання Позивачем строків звернення до адміністративного суду з позовною заявою суд зазначає наступне.

Частина третя статті 99 КАС України, якою встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, є загальною нормою, оскільки вона прямо не передбачає строк звернення до суду у справах щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення тощо).

Частина друга статті 233 КЗпП України конкретизує предмет (заробітна плата) судового захисту та встановлює, що в цьому разі звернення до суду не обмежується будь-яким строком.

Норми частини другої статті 233 КЗпП України є спеціальними, прямо встановлюють предмет (заробітна плата) судового захисту, то вони мають пріоритет над нормами частини третьої статті 99 КАС України, які є загальними і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату (грошове забезпечення тощо).

Оскільки суд дійшов висновку, що одноразова грошова допомога при звільненні входить в структуру заробітної плати, тому в цьому разі звернення до суду не обмежується будь-яким строком.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється у зв'язку з їх відсутністю.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 13 квітня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, ліквідаційної комісії Білокуракінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області про стягнення одноразової грошової допомоги при звільнені задовольнити повністю.

Стягнути з ліквідаційної комісії Білокуракінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області (код ЄДРПОУ 08670800, місцезнаходження: вул. Кірова, буд.25, смт. Білокуракине, Білокуракинський район, Луганська область, 92200, р/р 35211097016775, банк - Державна казначейська служба України, МФО 820172) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_2, адреса мешкання: АДРЕСА_1) одноразову грошову допомогу при звільнені у розмірі 23241 (двадцять три тисячі двісті сорок одну) гривню 47 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 18 квітня 2016 року.

Суддя С.М. Чиркін