Рішення № 57235403, 13.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/3592/15-ц 22-ц/774/631/К/16

Справа № 215/3592/15-ц Головуючий в суді першої

Провадження 22ц/774/631/К/16 інстанції - Мельник Ю.П.

Категорія № 26 (3) Доповідач - Ляховська І.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2016 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Ляховської І.Є.

суддів - Барильської А.П., Михайлів Л.В.,

із секретарем - Масловою К.В.,

за участю - представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПАТ «Північний ГЗК») з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, спричинену втратою професійної працездатності внаслідок професійного захворювання, у розмірі 80 000 грн. В обгрунтування своїх вимог зазначив, що працював у шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого отримав професійне захворювання і висновком МСЕК від 28 квітня 2015 року йому встановлено 40 % втрати професійної працездатності.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 грудня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково та на його користь з ПАТ «Північний ГЗК» стягнуто 55 000 грн. моральної шкоди, а також на користь держави - судовий збір 550 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «Північний ГЗК» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, ставить під сумнів наявність у позивача моральних страждань і факт набуття ним професійного захворювання саме з вини відповідача,зазначаючи, що довідки МСЕК і виписки з історії хвороби позивача не є беззаперечними доказами заподіяння моральної шкоди. Крім того, на його думку, визначений судом розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню, є необґрунтованим та значно завищеним, не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості, а також характеру і тривалості фізичних та моральних страждань позивача. Також, відповідач не погоджується з сумою стягнутого судового збору, посилаючись на норми ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 працював на підприємстві відповідача з 12 травня 1983р. по 24 квітня 2015р. помічником машиніста екскаватора на відвалах виробничої дільниці № 5 по прийманню гірничої маси на відвали Першотравневого кар'єру (а.с. 5-8).

Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність професійного захворювання № 1840 11 листопада 2014 року позивачу встановлено професійне захворювання: вібраційна хвороба першого-другого ступеня та хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першої стадії), група В. ЛН першого ступеня.

Пунктами 14, 16, 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 18 березня 2015р.встановлено обставини, за яких у ОСОБА_3 виникли професійні захворювання під час роботи на ПАТ «Північний ГЗК», а також те, що причиною виникнення професійного захворювання стала робота впродовж тривалого часу в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу(а.с. 9-12).

Висновком МСЕК від 28 квітня 2015 року ОСОБА_3 встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 40%, з яких 25 % - вібраційна хвороба та 15 % - туговухість, з датою переогляду 01 квітня 2016 року (а.с.47).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог ОСОБА_3 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності, у зв'язку з цим, підстав для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним, орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як убачається з Акту розслідування розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 18 березня 2015р., причиною виникнення професійного захворювання стало перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності факту спричинення позивачу моральної шкоди з вини підприємства-роботодавця.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди не можуть бути взятими до уваги, оскільки факт заподіяння такої шкоди, у зв'язку з отриманим ним професійним захворювання, встановлений висновком МСЕК від 28 квітня 2015 року. Внаслідок чого, позивачу заподіяні моральні й фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних і професійних можливостей, погіршилися відносини з оточуючими людьми, змінився його звичний спосіб життя.

Між тим, колегія суддів приймає доводи апеляційної скарги про те, що розмір моральної шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_3, є значно завищеним.

На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначений судом без повного урахування роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер отриманого позивачем професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Зважаючи на те, що відсоток втрати професійної працездатності позивача становить 40 %, та враховуючи тривалість розладу здоров'я, конкретні обставини по справі, характер отриманого позивачем професійного захворювання і пов'язаних із ним фізичних і моральних страждань, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, наслідків, що наступили, колегія суддів вважає, що суму моральної шкоди, стягнутої судом першої інстанції з ПАТ «Північний ГЗК» на користь позивача, необхідно зменшити з 55 000 грн. до 25 000 грн., у зв'язку із чим рішення підлягає зміні на підставі п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Крім того, суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, не дотримався норм ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції, чинній на момент подання позову, якою визначено, що за подання позовної заяви немайнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 0,2 мінімальної заробітної плати, отже розмір судового збору, стягнутого судом першої інстанції з ПАТ «Північний ГЗК» на користь держави, необхідно зменшити з 550 грн. до 243 грн. 60 коп.

Керуючись ст. 303, 307, ст. 309 ч.1 п.3, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 грудня 2015 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_3, змінити, зменшивши цей розмір з 55 000 (п'ятдесят п'ять тисяч) гривень до 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 грудня 2015 року в частині визначення розміру судового збору, стягнутого з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь держави, змінити, зменшивши його з 550 (п'ятсот п'ятдесят) гривень до 243 (двісті сорок три) гривень 60 копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий І.Є.Ляховська

Судді: А.П.Барильська

Л.В.Михайлів