Ухвала суду № 57235404, 13.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/6560/13-ц Головуючий в суді першої

Провадження №22ц/774/63/К/16 інстанції - Попов В.В.

Категорія № 27 (1) Доповідач - Ляховська І.Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2016 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Ляховської І.Є.,

суддів - Барильської А.П., Михайлів Л.В.,

із секретарем - Масловою К.В.,

за участю - представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 09 грудня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (надалі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулось до ОСОБА_3 із даним позовом, в якому просило суд звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 34,5 кв.м., житловою площею 17,5 кв.м., яку відповідач передала Банку в іпотеку, а також стягнути з відповідача на його його користь судові витрати по справі в сумі 3441 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалось на те, що 07 жовтня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є позивач, та третьою особою ОСОБА_4 укладено Кредитний договір №0309/1008/98-556, згідно з умовами якого останній надано кредит у розмірі 19500,00 доларів США, зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 15% річних з кінцевим терміном повернення коштів в строк до 06 жовтня 2018 року. У забезпечення виконання зазначеного договору 07 жовтня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та відповідачем ОСОБА_3 укладено Іпотечний договір №0309/1008/98-556-Z-1, згідно з умовами якого ОСОБА_3 передала ВАТ «Сведбанк» в іпотеку належне їй нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1. Однак, ОСОБА_4 неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого станом на 01 липня 2013 року утворилась заборгованість в розмірі 403051 грн. 98 коп. 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» (правонаступником ВАТ «Сведбанк») та TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладений договір факторингу. У свою чергу, 28 листопада 2012 року між TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та позивачем - TOB «Кредитні ініціативи» також укладений договір факторингу. Згідно із зазначеними угодами (договорами) відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 0309/1008/98-556 від 07 жовтня 2008 року, укладеним між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4, на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», яке просило звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 09 грудня 2015 року позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено. В рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №0309/1008/98-556 від 07 жовтня 2008 року в розмірі 403051 грн. 98 коп., із яких: 153257 грн. 78 коп. - заборгованість по кредиту, 106420 грн. 80 коп. - заборгованість по процентам, 143373 грн. 40 коп. - пеня, звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 34,5 кв.м., житловою площею 17,5 кв.м., належну на праві приватної власності ОСОБА_3, шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. На її думку, судом не взято до уваги відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження переходу права вимоги до фактора за договорами факторингу та за договором забезпечення, а саме: проведення розрахунків за договорами факторингу - здійснення оплати ціни продажу TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на користь ПАТ «Сведбанк» та подальшої оплати ТОВ «Кредитні ініціативи» ціни продажу на користь TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

У судове засідання до суду апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_3 не з'явилась, повідомлення суду про час та місце розгляду справи повернулось за спливом терміну зберігання.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5, а також третя особа ОСОБА_4, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, не з'явились, причини своєї неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 5 ст. 76 ЦПК України вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

Зважаючи на те, що представник відповідача ОСОБА_5 отримав судову повістку, колегія суддів дійшла висновку про належне повідомлення відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_5 про час та місце розгляду справи.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналогічні положення закріплено й в статтях 1 - 11 ЦПК України.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Статтями 27, 31 ЦПК України встановлено, що особи, які беруть участь у справі, наділені широким колом цивільних прав і лише одним обов'язком - добросовісно здійснювати свої процесуальні права та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

На думку колегії суддів, неявка в судове засідання відповідача ОСОБА_3, її представника ОСОБА_5 та третьої особи ОСОБА_4, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи, являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку зазначених осіб у судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 жовтня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та третьою особою ОСОБА_4 укладено кредитний договір №0309/1008/98-556, згідно з умовами якого останній надано кредит у розмірі 19500,00 доларів США, зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 15% річних з кінцевим терміном повернення коштів в строк до 06 жовтня 2018 року (а.с. 7-10).

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором №0309/1008/98-556 від 07 жовтня 2008 року ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 укладено Іпотечний договір №0309/1008/98-556-Z-1 від 07 жовтня 2008 року, відповідно до якого останнєю передано Банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (а.с.12-13).

12 травня 2009 року додатковою угодою №1 до кредитного договору № 0308/0408/98-074 від 01 квітня 2008 року змінено графік погашення заборгованості - збільшено щомісячний платіж з 360 доларів США до 375 доларів США (а.с. 35-36).

25 листопада 2009 року між ПАТ «Сведбанк», як правонаступником ВАТ «Сведбанк», та відповідачем укладено договори про внесення змін та доповнень № 2 та № 3 до кредитного договору (а.с. 37-41, 42-43).

У зв'язку з неналежним викононанням третьою особою ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань станом на 01 липня 2013 року утворилась заборгованість в розмірі 403051 грн. 98 коп., із яких: 153257 грн. 78 коп. - заборгованість по кредиту, 106420 грн. 80 коп. - заборгованість по процентам, 143373 грн. 40 коп. - пеня (а.с. 19).

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником ВАТ «Сведбанк», та TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладений договір факторингу (а.с. 26-27).

У свою чергу, 28 листопада 2012 року між TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та TOB «Кредитні ініціативи» укладений договір факторингу (а.с. 16-24).

Крім того, 28 листопада 2012 року між TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та TOB «Кредитні ініціативи» укладений нотаріально посвідчений договір про передачу прав за іпотечним договором (а.с. 28 - 37).

Згідно з зазначеними угодами (договорами) відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № №0309/1008/98-556 від 07 жовтня 2008 року, укладеним між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4, на користь позивача - ТОВ «Кредитні ініціативи».

08 липня 2013 року позивач направив на адресу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повідомлення про усунення порушень та дострокове повернення кредиту, сплати нарахованих процентів за користування кредитом і нарахованих штрафних санкцій на загальну суму 403051 грн. 98 коп. протягом 30 днів з дня отримання повідомлення або добровільне виселення з квартири АДРЕСА_1, (а.с. 20,21,22, 23-24).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що основний боржник ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором не виконала, та дійшов висновку про наявність у позивача право звернення стягнення на предмет іпотеки, належний відповідачеві ОСОБА_3, яка є майновим поручителем боржника.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.528 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимогам ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 ЦК України зазначає, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як убачається із матеріалів справи, п. 9.9 кредитного договору позивач та боржник дійшли згоди про те, що цей договір, за виконання якого відповідач поручилась своїм майном, вступає в силу з моменту його укладання та діє до повного погашення кредиту, сплати процентів, можливих неустойок, відшкодування банку збитків, завданих порушенням цього договору, та повного виконання позичальником усіх інших умов цього договору.

Відповідно до положень статей 1050, 1054 ЦК, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Згідно ст.. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою, відповідно до ст.. 575 ЦК України, є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями ст.. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Пунктом 5 вказаної статті передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до положень ст. ст. 39 Закону України «Про іпотеку» суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Як убачається із матеріалів справи, пунктом 12.1 укладеного сторонами іпотечного договору встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду.

Як роз'яснено в п.п. 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).

Резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Враховуючи вищенаведені роз'яснення та зважаючи на те, що предметом іпотеки є квартира вартість якої сторони оцінили в 144496,00грн., колегія суддів вважає, що допущене боржником порушення основного зобов'язання в розмірі 17937,37 доларів США, що по курсу НБУ на дату звернення 7,9930 грн. за 1 долар США становило 143373,40 грн., завдає збитків іпотекодержателю, який не отримує коштів, на які розраховував, розмір заборгованості, допущеної відповідачем, є співмірним із вартістю заставленого майна.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого рішення про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» та звернення стягнення на належний ОСОБА_6 предмет іпотеки - квартиру.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження переходу права вимоги до фактора за договорами факторингу та за договором забезпечення, а саме: проведення розрахунків за договорами факторингу, не можуть бути взятими до уваги, виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником ВАТ «Сведбанк», та TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладений договір факторингу.

У свою чергу, 28 листопада 2012 року між TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та TOB «Кредитні ініціативи» укладений договір факторингу.

Крім того, 28 листопада 2012 року, між TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та TOB «Кредитні ініціативи» укладений нотаріально посвідчений договір про передачу прав за іпотечним договором.

Згідно із зазначеними угодами (договорами) відбулося відступлення на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними в реєстрі позичальників та в переліку кредитних договорів, право на вимогу якої належить банку, в тому числі й за кредитним договором № №0309/1008/98-556 від 07 жовтня 2008 року, додатковими угодами до нього та договором іпотеки, які укладені з ОСОБА_4

На виконання пункту 2.4 договорів факторингу від 28 листопада 2012 року, в якому зазначено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги за договорами забезпечення відбувається в момент укладення договору(ів) щодо передачі права вимоги за договорами забезпечення, між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» 28 листопада 2012 року укладено договір про передачу прав за іпотечним договором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Договір факторингу є самостійним цивільно-правовим договором, який належить до групи договорів про надання фінансових послуг. Сторонами договору є фактор і клієнт (стаття 1079 ЦК України). Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа-підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Клієнтом може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

Зміст договору факторингу полягає у переході до фактора права вимоги до боржника, тобто останній зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові та у цьому повідомленні визначено грошову вимогу, яка підлягає виконанню, а також вказано фактора, якому має бути здійснено платіж.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 липня 2015 року у справі №6-166цс15 за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як убачається із матеріалів справи, таке письмове повідомлення відповідачеві надіслано.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності переходу до відповідача вимог кредитора не заслуговують на увагу, оскільки відомості про відступлення права вимоги підлягають державній реєстрації, про що в матеріалах справи мається належним чином засвідчена копія витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек, відповідно до якого іпотекодержателем є ТОВ «Кредитні ініціативи».

Посилання апелянта на не проведення розрахунків за договорами факторингу - здійснення оплати ціни продажу TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на користь ПАТ «Сведбанк» та подальшої оплати ТОВ «Кредитні ініціативи» ціни продажу на користь TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» спростовується матеріалами справи (а.с. 120,121), а також наданими представником позивача суду апеляційної інстанції доказами - довідками Банку «Омега», який є правонаступником ПАТ «Сведбанк», та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про повний розрахунок за договорами факторингу.

Крім того, питання щодо дійсності договорів факторингу та здійснення розрахунків вирішується між юридичними особами, якими укладено зазначені договори, в установленому законом порядку і не стосується прав та законних інтересів боржників, право вимоги до яких передано за цими договорами.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, надав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суду вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 09 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий І.Є.Ляховська

Судді: А.П.Барильська

Л.В.Михайлів