Рішення № 57231953, 13.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №317/4407/14ц Головуючий у 1 інстанції: Яркіна С.В.

Провадження № 22-ц/778/1214/16 Суддя-доповідач: Спас О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Бабак А.М.,

Полякова О.З.,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4

на заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 23 грудня 2014 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2014 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

В позові зазначало, що 10 квітня 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є AT «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_6 укладений кредитний договір № 1221-047 И із змінами та доповненнями, відповідно до якого позичальнику надано кредитні ресурси на загальну суму 60 670 дол. США строком до 08.04.2022 року із сплатою 14 % річних, а з 14.07.2008 року - 16 % річних за користування кредитними коштами. Відповідно до п. 3.2. Кредитного договору, Позичальник зобов'язується повністю повернути Кредитні ресурси, отримані за цим Договором, до 08 квітня 2022 року. Позичальник зобов'язується щомісяця, в термін з 01 до 10 числа кожного місяця, здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими Кредитними ресурсами у розмірі згідно з Додатком №1 до Додаткової угоди №1 від 14.07.2008 року до Кредитного договору №1221-047И від 10.04.2007 року. Відповідно до п. 4.2. Кредитного договору Позичальник сплачує проценти за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту, з оплатою по процентній ставці за період з 10.04.2007р. по 13.07.2008р. 14,0 % річних, з оплатою по процентній ставці за період з 14.07.2008р. по 08.04.2022р. 16,0% річних. Відповідно до п. 4.2. Кредитного договору Позичальник сплачує проценти за користування кредитними ресурсами щомісяця, згідно з Додатком №1 до Додаткової угоди №1 від 14.07.2008р. до Кредитного договору №1221-047И від 10.04.2007р. Відповідно до п. 3.4. Кредитного договору Банк має право зупинити видачу Кредитних ресурсів, відмовити Позичальнику у продовженні строку дії цього Договору, і також вимагати дострокового повернення Кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки відповідно до умов цього Договору, якщо Позичальник несвоєчасно або не в повному обсязі здійснював зарахування грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом та/або на сплату процентів, відповідно до пунктів 3.2., 4.3., 4.4. У випадку вимоги Банку про дострокове повернення Кредитних ресурсів та сплату процентів Позичальник зобов'язаний здійснити повне погашення заборгованості за цим Договором, тобто повернути отримані Кредитні ресурси та сплатити всі проценти протягом 10 банківських днів з моменту отримання вимоги Банку. Банк може повідомляти Позичальника по телеграфу, шляхом відправлення рекомендованих листів з повідомленням або шляхом доставки нарочним Позичальником за вказаною адресою. Дострокове повернення Кредитних ресурсів та сплата процентів не звільняють Позичальника від відповідальності, передбаченої розділом 6 цього Договору, за порушення умов цього Договору. Відповідно до п. 6.1. Кредитного договору, за прострочення повернення Кредитних ресурсів та/або сплати процентів, Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення Позичальником строків платежів, передбачених п. 3.2., 3.4., 4.3., 4.4., 4.6., цього Договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених Договором. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування Кредитними ресурсами. Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 10 квітня 2007 року між ОСОБА_3 та Банком укладено Іпотечний договір №1221-0471, відповідно до якого Іпотекодавець в забезпечення виконання зобов'язань надав нерухоме майно, а саме: земельну ділянку НОМЕР_1, площею 0,0929 га, що розташована на території Володимирівської сільської ради, Запорізького району, Запорізької області, якій присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення земельної ділянки - для індивідуального дачного будівництва, які належать ОСОБА_3 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого Розпорядженням Запорізької районної державної адміністрації від 02.10.2006 року, за № 14/338. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за НОМЕР_4 від 16.10.2006 року. Відповідно до п. 8.4.З. Іпотечного договору Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, колі: в момент настання терміну виконання Іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених Іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані. Відповідно до п. 8.4.8. Іпотечного договору Іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на Предмет іпотеки у разі неналежного виконання Іпотекодавцем будь-яких умов Основного зобов'язання, у томі числі, але не обмежуючись переліченим нижче, у разі несвоєчасної чи неповної сплати ануїтетних платежів, несвоєчасного повернення суми Основного зобов'язання, в т.ч. кредиту, процентів, комісійної винагороди, неустойки. Право звернення на Предмет іпотеки Іпотекодержатель набуває також, якщо Іпотекодержатель, відповідно до п.3.4. Основного зобов'язання (Кредитного договору), заявить Іпотекодавцю вимогу повернути кредит та сплатити проценти, комісійну винагороду до настання строку, зазначеного у п. З.2. Основного зобов'язання (Кредитного договору), а Іпотекодавець не виконає зазначене зобов'язання. Відповідно до п. 8.4.15. Іпотекодавець має право обирати порядок звернення на Предмет іпотеки. Відповідно до п. 10 Іпотечного договору звернення стягнення на заставлене майно здійснюється на розсуд Іпотеко держателя: або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або Іпотекодержателем самостійно на умовах цього договору. Всупереч кредитного договору, позичальник не виконав належним чином договірні зобов'язання щодо щомісячного погашення заборгованості та повернення кредитних ресурсів в обумовлені Кредитним договором строки. Пунктом 6.1. Кредитного договору передбачена відповідальність Позичальника в разі прострочення виконання договірних зобов'язань, відповідно до якого за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, Позичальник сплачує Позивачу пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. У зв'язку із невиконанням зобов'язань за Кредитним договором, Банк був вимушений звернутись до суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за В. про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. По даній цивільній справі було винесено заочне рішення 06.12.2010 року, за яким позовні вимоги Банку задоволенні повністю, а саме стягнуто солідарно з Відповідачів заборгованість за Кредитним договором у розмірі 709 180,80 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 700 грн. витрати по сплаті ІТЗ судового процесу у розмірі 120,00 грн. та звернуто стягнення на земельну ділянку НОМЕР_1, площею 0,0929 га, що розташована на території Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення - для індивідуального будівництва, що належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3, виданого на підставі розпорядження Запорізької державної адміністрації від 02.10.2006 р. № 14/338, шляхом продажу на публічних торгах за ціною, що буде встановлена в рамках виконавчого провадження. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20.07.2011 року рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 06.12.2010 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки було скасоване і залишено ці і вимоги без розгляду. В іншій частині рішення було залишено без змін. На даний час ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не виконуються рішення Запорізького районного суду Запорізької області та Апеляційного суду Запорізької області ані в добровільному, ані в примусовому порядку. У зв'язку з цим ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просило суд звернути стягнення на нерухоме майно на користь Банку на предмет іпотеки, а саме на земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0,0929га, що розташована на території Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення - для індивідуального будівництва, що належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3, виданого на підставі розпорядження Запорізької державної адміністрації від 02.10.2006 р. № 14/338 шляхом визнання права власності на вищевказане нерухоме майно за АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_6 перед АТ «Банк «Фінанси та Кредит» по Кредитному договору №1221-047И від 10.04.2007 року в розмірі 709 180,80 грн. Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування земельною ділянкою НОМЕР_1, площею 0,0929га, що розташована на території Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення - для індивідуального будівництва. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Банку суму судову витрат у розмірі 243,60 грн.

Заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 23 грудня 2014 року позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено.

Звернуто стягнення на нерухоме майно на користь AT «Банк Фінанси та Кредит» на предмет іпотеки: земельну ділянку НОМЕР_1, площею 0,0929га, що розташована на території Володимирівської сільської ради, Запорізького району, Запорізької області, Україна, якій присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення земельної ділянки - для індивідуального дачного будівництва, яка належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого на підставі Розпорядження Запорізької районної державної адміністрації від 02.10.2006 року, за № 14/338. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за НОМЕР_4 від 16.10.2006 року шляхом визнання права власності на вищевказане нерухоме майно за AT «Банк «Фінанси та Кредит».

В рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_6 перед AT «Банк Фінанси та Кредит» по Кредитному договору № 1221-047И від 10.04.2007 року в розмірі 709 180,80 грн.

Визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування земельною ділянкою НОМЕР_1, площею 0,0929га, що розташована на території Володимирівської сільської ради, Запорізького району, Запорізької області, Україна, якій присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення земельної ділянки - для індивідуального дачного будівництва;

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь AT «Банк «Фінанси та Кредит» суму судових витрат у розмірі 243,60 грн.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 13 січня 2016 року заяву ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та провадження у справі закрити. Посилається на наявність судового рішення в справі з аналогічними вимогами. А саме, рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 10.04.2012р., яким задоволені позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_6 та на погашення заборгованості за цим самим кредитним договором звергнуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку НОМЕР_1, площею 0,0929га, що розташована на території Володимирівської сільської ради, Запорізького району, Запорізької області, Україна, якій присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2, яка належить ОСОБА_3

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_4, представника позивача Петріванової Ю.О., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

На підставі п.п.2,3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів в його неупередженості, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 квітня 2007 року між ТОВ «Банк Фінанси та Кридит», правонаступником якого є AT «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_6 укладений кредитний договір № 1221-047 И із змінами та доповненнями, відповідно до якого позичальнику надано кредитні ресурси на загальну суму 60 670 дол. США строком до 08.04.2022 року із сплатою 14 % річних, а з 14.07.2008 року - 16 % річних за користування кредитними коштами.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 10 квітня 2007 року між ОСОБА_3 та Банком укладено Іпотечний договір №1221-047І, відповідно до якого Іпотекодавець в забезпечення виконання зобов'язань надав нерухоме майно, а саме: земельну ділянку НОМЕР_1, площею 0,0929га, що розташована на території Володимирівської сільської ради, Запорізького району, Запорізької області, якій присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення земельної ділянки - для індивідуального дачного будівництва, які належать ОСОБА_3 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого Розпорядженням Запорізької районної державної адміністрації від 02.10.2006 року, за № 14/338. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за НОМЕР_4 від 16.10.2006 року.

У зв'язку із невиконанням зобов'язань за Кредитним договором, Банк звернувся з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. По даній цивільній справі було винесено заочне рішення 06.12.2010 року про задоволення позову.

З матеріалів справи вбачається, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. ст. 212-215 ЦПК України щодо законності, обґрунтованості рішення суду, встановлення наявності обставин ні підтвердження вимог і заперечень та застосування до спірних правовідносин належних норм матеріального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції зазначив, що за вищевказаним кредитним договором винесено заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 06.12.2010 року, за яким позовні вимоги Банку задоволені повністю. Звернуто стягнення на земельну ділянку НОМЕР_1, площею 0,0929га, що розташована на території Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, що належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3, виданого на підставі розпорядження Запорізької державної адміністрації від 02.10.2006 р. № 14/338, шляхом продажу на публічних торгах за ціною, що буде встановлена в рамках виконавчого провадження. Суд першої інстанції також зазначив, що ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20.07.2011 року рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 06.12.2010 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки було скасоване і залишено ці позовні без розгляду.

Поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що є таке, що набрало законної сили рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 10.04.2012р., яким задоволені позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_6 та на погашення заборгованості за цим самим кредитним договором звергнуто стягнення на предмет іпотеки - рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 10.04.2012р., яким задоволені позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_6 та на погашення заборгованості за цим самим кредитним договором звергнуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку НОМЕР_1, площею 0,0929га, що розташована на території Володимирівської сільської ради, Запорізького району, Запорізької області, Україна, якій присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2, яка належить ОСОБА_3

Під час апеляційного розгляду справи витребувано вказану справу та досліджено у судовому засіданні.

Встановлено, що позовні вимоги у цих справах не є тотожними. А саме, у справі, яка наразі переглядається у апеляційному порядку, банк просить визнати за ним право власності на предмет іпотеки у порядку звернення стягнення на іпотечне майно - земельну ділянку НОМЕР_1, площею 0,0929га, що розташована на території Володимирівської сільської ради, Запорізького району, Запорізької області, Україна, якій присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2, яка належить ОСОБА_3

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для застосування п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України, як просить відповідач в апеляційній скарзі.

При цьому, колегія суддів вбачає підстави для застосування ч. 3 ст. 303 ЦПК України, за якою апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. З Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимог, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 590 Цивільного кодексу України, ст. 33 Закону «Про Іпотеку», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Також, ст. 7 Закону «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Аналізуючи позовні вимоги, суд дійшов такого висновку.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Умовами договору іпотеки від 10 квітня 2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та Банком за №1221-0471, відповідно до якого Іпотекодавець в забезпечення виконання зобов'язань надав вищевказане нерухоме майно, не передбачено набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки у порядку звернення стягнення за рішенням суду (п.п. 10-11.3.2. іпотечного договору).

Таким чином, відсутні підстави для набуття позивачем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду у справі за позовними вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказаний висновок колегії судді у порядку ст.360-7 ЦПК України ураховує правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 30.03.2016р. у справі №6-1851цс15.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вбачає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, ухвалив рішення, яке не відповідає нормам матеріального і процесуального права, а тому наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення в справі, яким рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 23 грудня 2014 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: