Ухвала суду № 57226087, 12.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2016 р. м. Київ К/800/22547/14

К/800/26634/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряТитенко М.П.та представників сторін: від позивача не з'явився від відповідача прокурорШипілова С.-Х. І. Чубенко В.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скаргиСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів та заступника прокурора Харківської областіна постановуХарківського окружного адміністративного суду від 11.02.2014

та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2014

у справі № 820/6463/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус-1»доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходівза участюпрокурора Харківської областіпроскасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіріус-1» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000070843/0 від 25.06.2008.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, заступник прокурора Харківської області подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції представником відповідача заявлено клопотання про заміну відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів) його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційних скарг, заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне:

- між НАК «Надра України», ДП НАК «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія» і ТОВ «Сиріус-1» укладено договір про спільну діяльність №17-2000 від 19.05.2000, метою якого є геологічна розвідка та науково-дослідна розробка окремих блоків свердловин № 17, №19 та №151 Сахалінського родовища Харківської області;

- відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку з питання правильності нарахування рентної плати за видобуті природний газ і газовий конденсат за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 по договору про спільну діяльність №17-2000 від 19.05.2000, укладеному між ТОВ «Сіріус-1», НАК «Надра України», ДП НАК «Надра України» «Полтаванафтогазгеологія», за результатами якої складено акт №1375/43-010-580310445 від 25.06.2008;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування» від 30.11.2006, з урахуванням вимог п.4 Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 22.03.2001;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000070843/0 від 25.06.2008, яким донараховано податкові зобов'язання по рентній платі за видобуту нафту, природний газ і газовий конденсат на суму 8 851 049,10 грн. (з яких: 5 900 699,40 грн. - основний платіж та 2 950 349,70 грн. - штрафні санкції).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій мотивували своє рішення тим, що у позивача були всі підстави, передбачені чинним законодавством України, для звернення до суду з даним адміністративним позовом, а у відповідача не було законних підстав для донарахування позивачу податкових зобов'язань зі сплати рентної плати за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат за 2007 рік, оскільки встановлення у Прикінцевих положеннях законів України про внесення змін до деяких законів з питань оподаткування, а тим більше у Порядках, затверджених актами Уряду України, податків і зборів (обов'язкових платежів), платників таких податків і зборів (обов'язкових платежів), об'єкти оподаткування, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), в тому числі, їх ставки, строки та порядок їх сплати, є порушенням норм Закону України «Про систему оподаткування», в тому числі, загальних засад побудови та призначення системи оподаткування, до яких названим Законом віднесено принцип «єдиного підходу».

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суди попередніх інстанцій, дослідивши договір про спільну діяльність №17-2000 від 19.05.2000 (в редакції додаткової угоди №202/07 від 27.07.2007) та довіреність від б/н від 13.05.2008, видану ТОВ «Сіріус-1», з урахуванням положень ст.1135 Цивільного кодексу України, дійшли обґрунтованого висновку про те, що ТОВ «Сіріус-1» є належним позивачем у даній адміністративній справі.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, з огляду на таке.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рентні платежі відносяться до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно ч.3 ст.1 названого Закону ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

За змістом п.1 ч.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України з питань оподаткування» №398-V від 30.11.2006 у випадку здійснення підприємствами, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, господарськими товариствами, більш ніж 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, а також дочірніми підприємствами, представництвами та філіями таких підприємств і товариств, учасниками договорів про спільну діяльність та/або уповноваженими особами договорами про спільну діяльність, що укладені за участю зазначених підприємств, операцій з реалізації обсягів природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку не для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, до зазначених обсягів видобутого природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) застосовується семикратний розмір рентної плати за природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ), величина якої затверджена цим пунктом.

Оскільки Законом України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України з питань оподаткування» №398-V від 30.11.2006, який набрав чинності з 01.01.2007, внесені зміни до спеціальних законів з питань оподаткування, зокрема, до Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлюються нові ставки акцизного збору, пільги по платі за землю, а також ставки та механізм справляння рентних платежів за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат в Україні, то помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що Закон України №398-V від 30.11.2006 не є спеціальним законом з питань оподаткування.

Частиною 4 розділу II Прикінцевих положень названого Закону визначено, що Кабінет Міністрів України протягом місяця після набрання чинності цим Законом повинен забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; забезпечити приведення органами виконавчої влади виданих ними нормативно-правових актів у відповідність із нормами цього Закону.

Порядок обчислення та внесення рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, на який є посилання в Законі України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України з питань оподаткування» №398-V від 30.11.2006 та який є спеціальним законом з питань оподаткування, був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 256.

У пункті 1 названого Порядку зазначено, що цей Порядок визначає механізм обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат у розмірах, установлених законом.

Постановою Кабінетом Міністрів України від 29 грудня 2006 року №1850 було внесено відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року №256, які набрали чинності з 1 січня 2007 року.

Відсутність безпосереднього посилання в постанові Кабінету Міністрів України на те, що постанова була прийнята на виконання саме Закону України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України з питань оподаткування» №398-V від 30.11.2006, який є спеціальним законом з питань оподаткування, не спростовує того, що ця постанова прийнята на підставі та на виконання закону з питань оподаткування, оскільки відповідне посилання міститься в цьому Законі. Крім того, зазначена постанова містить відсилання до вищезазначеного Закону, яким у 2007 році встановлені ставки податку.

Така правова позиція узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 23 лютого 2010 року №10/24.

Згідно п.1 Порядок обчислення та внесення рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 № 256 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2006 року №1850) нересурсний обсяг природного газу - обсяг природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу), видобутого у звітному (податковому) періоді на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами підприємствами Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Національної акціонерної компанії «Надра України», відкритим акціонерним товариством «Укрнафта», державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз», іншими підприємствами та господарськими товариствами, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, а також господарськими товариствами, більше ніж 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутних фондах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, а також дочірніми підприємствами, представництвами та філіями таких підприємств і товариств, учасниками договорів про спільну діяльність та/або уповноваженими особами договорами про спільну діяльність, що укладені за участю зазначених підприємств, але не реалізованого такими суб'єктами господарювання у звітному (податковому) періоді безпосередньо НАК «Нафтогаз України» як окремій юридичній особі на формування ресурсу природного газу, що використовується для задоволення потреб населення. Цей обсяг визначається як різниця між обсягами природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу), видобутого у звітному (податковому) періоді, та обсягами природного газу, реалізованого зазначеними суб'єктами господарювання безпосередньо НАК «Нафтогаз України» як окремій юридичній особі на формування ресурсу природного газу, що використовується для задоволення потреб населення.

За змістом ч.4 названого Порядку сума рентної плати визначається платниками відповідно до обсягу видобутої ними вуглеводневої сировини та встановлених законом ставок рентної плати. До нересурсного обсягу природного газу застосовується семикратний розмір ставки рентної плати за природний газ (у тому числі нафтовий (природний) газ).

З урахуванням наведеного та помилковості висновків судів в частині застосування матеріального права, при розгляді даної справи судами попередніх інстанцій не досліджено відповідних обставин та не перевірено правильність розміру податкових зобов'язань по рентній платі за видобуту нафту, природний газ і газовий конденсат, нарахованих платнику податків контролюючим органом згідно спірного податкового повідомлення-рішення, та застосованих штрафних санкцій.

Враховуючи усе вищезазначене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням вимог, встановлених ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів) його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС.

2. Касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів та заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

3. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2014 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний