Ухвала суду № 57226086, 07.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2016 року м. Київ К/800/22841/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Ліміт» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним дій та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року Товариство з обмеженою «Бест Ліміт» (далі - позивач) звернулось до суду першої інстанції із позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва (далі - відповідач, ДПІ), в якому, з урахування заяви про зміну позовних вимог, просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Дарницькому районі №10912/10/26-51-18-04-10, згідно якого уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2014 року не визнаний як податкова звітність;

- вважати прийнятим та зареєстрованим 02.10.2014 року уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2014 року з додатками;

- зобов'язати відповідача відобразити задекларовані позивачем показники податкового кредиту та зобов'язань з ПДВ за липень 2014 року в АІС «Податковий блок».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2015 року позов було задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанцій вказав, що у відповідача не було правових підстав для невизнання уточнюючої податкової декларації позивача податковою звітністю, оскільки матеріалами справи спростовується посилання податкового органу на не зазначення реєстраційного номеру облікової картки керівника підприємства в уточнюючому розрахунку за липень 2014 року. Крім іншого, суд зазначив, що з огляду на протиправність невизнання податкової декларації податковою звітністю відповідачем неправомірно вносилися відповідні дані до електронних баз даних.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання відповідача відобразити задекларовані позивачем показники податкового кредиту та зобов'язань з ПДВ за липень 2014 року в АІС «Податковий блок» та ухвалено в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. У решті постанову залишено без змін.

Скасовуючи в частині рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що з моменту подання уточнюючого розрахунку у відповідача виникає обов'язок внести відповідні зміни до картки платника податків, оскільки відповідачем уточнюючу декларацію не було визнано податковою звітністю, підстав для внесення змін в бази даних у відповідача були відсутні та не вносились, відтак відсутній факт порушення прав позивача, що підлягає захисту.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що всупереч вимог п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України (далі - ПК України) надісланий позивачем засобами телекомунікаційного зв'язку уточнюючий розрахунок не може вважатись податковою звітністю, оскільки в такому не зазначено обов'язковий реквізит - реєстраційний номер облікової картки платника податків керівника підприємства, відтак відповідачем правомірно на підставі п. 48.7 ст. 48 ПК України прийнято рішення про невизнання такої звітності податковою.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

02.10.2014 року ТОВ «Бест Ліміт» було подано до відповідача уточнюючу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 року та додаток 5 у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (а.с. 26-32), яка прийнята на рівні ДПІ у Дарницькому районі, про що свідчить копія квитанції № 2 (а.с. 34).

09.10.2014 року відповідачем прийнято рішення, викладене у листі № 10912/10/26-51-18-04-10 (а.с. 48), в якому зазначено, що надіслані електронною поштою уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2014 року зареєстрований, але згідно п. 46.1 ст. 46, п. 48.1 ст. 48, п. 48.3 ст. 48 та п. 48.7 ст. 48 ПК України не вважається податковою звітністю, оскільки не зазначено обов'язків реквізит, а саме, реєстраційний номер облікової картки керівника підприємства.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Приписи п. 49.3 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 49.8 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Тобто, виключно відсутність у податковій декларації передбачених п.п. 48.3 та 48.4 ПК України відомостей може бути підставою для відмови у її прийнятті органом державної податкової служби.

Згідно п. 48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач у своєму рішенні вказав, що не вважає податкову декларацію позивача, не зважаючи на її реєстрацію, податковою звітністю, оскільки позивачем порушено порядок складання податкової декларації, а саме не вказано реєстраційний номер облікової картки керівника підприємства, при цьому доказів порушення ТОВ «Бест Ліміт» порядку складення податкової декларації відповідачем не надано та не доведено.

Крім того, згідно п. 49.11 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Порядок подання податкових декларацій в електронному вигляді визначається Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом ДПА України від 10.04.2008 року № 233 (далі - Інструкція № 233).

Відповідно до п. 7.5 вказаної Інструкції № 233 підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Пунктом 7.6 Інструкції № 233 визначено, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Судами встановлено, що уточнююча податкова декларація з ПДВ за липень 2014 року з додатками була направлена позивачем до відповідача 02.10.2014 року, про що свідчать наявна у матеріалах справи квитанція № 2 (а.с. 34) і жодних відомостей щодо наявності у податковій декларації помилок та неприйняття її податковим органом вказана квитанція не містить.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що позивачем не було допущено порушення вимог п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 ПК України, а відтак у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі № 826/1291/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко