Ухвала суду № 57225517, 11.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а

Справа № 752/16811/15-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Ладиченко С.В.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5169/2016 Доповідач - Шиманський В.Й.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2016 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Шиманського В.Й.

Суддів - Качана В.Я., Кравець В.А.,

при секретарі - Перевузник І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 лютого 2016 року у справі за позовом позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просила стягнути з відповідача ОСОБА_4 аліменти на утримання дітей: неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 20000 грн. щомісячно, починаючи з 01 березня 2014 року.

В мотивування вимог посилалася на те, що відповідач не надає добровільно матеріальної допомоги на утримання спільних дітей, її доходів недостатньо для забезпечення в повному обсязі потреб дітей, тому вона вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 08 лютого 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 20000 грн. щомісячно, з індексацією відповідно до закону, починаючи з 09.10.2015 року та до досягнення дітьми повноліття.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах платежів на один місяць. Вирішено питання судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_2, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про зміну даного рішення шляхом стягнення аліментів починаючи з 01 березня 2014 року.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3, представник відповідача ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким частково задовольнити позовну заяву та стягнути аліменти у розмірі 500 грн., щомісячно. на кожну дитину, а разом 1000 грн., починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення дітьми повноліття

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона забов'язана надати ті докази, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що сторони мають спільних дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом з позивачкою та знаходяться на її утриманні.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 p., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 p. та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За умовами ч.1, 2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частиною 3 ст. 181 СК України закріплено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно із ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Частина 1 ст. 184 СК України передбачає, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Відповідно ч.2 ст. 191 аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Разом з тим позивачкою не надано переконливого, належного та допустимого доказу вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та його ухилення від сплати аліментів. Отже суд першої інстанції вірно вказав про стягнення аліментів починаючи саме від дня пред'явлення позову.

Виходячи з викладеного апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню

Що стосується суми аліментів на утримання двох дітей судова колегія зазначає наступне.

Діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мешкають з позивачкою та знаходяться на її утриманні.

Відповідно листа з Державної фіскальної служби України головного управління ДФС у Сумській області від 16.01.2016 року, №475/10/18-28-11-00-15, дохід ОСОБА_4 за 2014 рік складає 980324 грн.(а.с. 62) .

Відповідно довідки з Державної фіскальної служби України ДПІ у м. Сумах головного управління ДФС у Сумській області від 28.09.2015 року, №51652/М/181917.06-38, за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, згідно поданої декларації платника єдиного податку, обсяг виручки ОСОБА_4 склав 980324,00 грн. (а.с. 73).

Судова колегія не бере до уваги декларацію ОСОБА_4 від 22.01.2016 року.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва було постановлено 08.02.2016 року. Разом з тим декларацію про доходи від 22.01.2016 року відповідачем не було надано суду першої інстанції, належні докази про не можливість подати до суду першої інстанції, з поважних причин дану декларацію, відсутні.

Пленум Верховного Суду України в п.14 постанови «Про судову практику розгляду справ в апеляційному порядку» роз'яснив, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи з урахуванням положень про належність та допустимість доказів, які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувалися із порушенням установчого порядку.

За змістом ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право нa рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

При вирішення позовних вимог судом першої інстанції вірно враховано ті обставини, що позивач є працездатним, за станом здоров'я в змозі працювати та отримувати дохід, має можливість належним чином виконувати покладені на нього законодавством зобов'язання, а саме сплачувати аліменти на утримання своїх дітей, до досягнення ними повноліття.

Таким чином, твердження апеляційних скарг про незаконність та упередженість судового рішення матеріалами справи спростовуються.

З огляду на викладене, оскаржене у справі рішення постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому це рішення не може бути скасованим з підстав що наведені в апеляційних скаргах.

Керуючись ст. ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: