Рішення № 57213887, 13.04.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області в складі:

головуючої Перепелюк І. Б.

суддів: Бреславського О.Г., Чупікової В.В.

секретар Тодоряк Г.Д.

за участю: представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2, про звернення стягнення за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 та апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12 лютого 2016 року -

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2, про звернення стягнення.

Свої вимоги обгрунтовував слідуючими обставинами.

06.07.2007р. ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № CVN0AA00001029, відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 12000 дол.США з кінцевим терміном повернення 05.07.2010р.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 того ж дня був укладений договір застави рухомого майна, згідно якого ОСОБА_2 надав в заставу банку автомобіль Opel, модель Vivaro, вантажний фургон, 2003 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2(колишній номер НОМЕР_3), що належав йому на праві власності.

22-ц/794/511/ 2016р. Головуючий у 1 інстанції Яківчик І.В.

Категорія 19/27 доповідач Перепелюк І.Б.

В порушення умов кредитного договору ОСОБА_2 свої зобов'язання не виконав, не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договорами порядку та строки, у зв'язку з чим, станом на 12.06.2015р. виникла заборгованість в розмірі 32764,15дол.США, з яких: 5861,02дол.США - заборгованість за кредитом, 7874,74 дол.США - заборгованість по процентах за користування кредитом, 17,83дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом та 19010,56дол. США - пеня.

ОСОБА_2 в порушення умов договору та встановлених обтяжень, без згоди банку, реалізував заставний автомобіль, і його власником на даний час являється відповідач ОСОБА_1

Позивач просив вилучити у відповідача заставний автомобіль та передати його в заклад банку, вилучити комплект ключів та свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу і в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, звернути стягнення на предмет застави, що належить ОСОБА_1 з укладенням від його імені договору купівлі-продажу автомобіля і наданням позивачу повноважень, які необхідні для здійснення продажу та стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12 лютого 2016 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.

Вилучено у ОСОБА_1 та передано в заклад ПАТ КБ «Приватбанк», заставний автомобіль марки Opel модель Vivaro, вантажний фургон, 2003 року випуску, номер кузова номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2(колишній номер НОМЕР_3), що належить йому на праві власності, а також комплект ключів і свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу, просять рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянти вважають оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, посилаються на порушення норм процесуального та матеріального права.

Апелянти зазначають, що після 09.09.2010р. банк зобов'язаний був для забезпечення виконання умов кредитного договору переукласти з позичальником договір застави рухомого майна, тобто посвідчити його у нотаріуса та викласти в нотаріальній формі. Крім того посилаються на те, що кредитний договір був укладений не з ОСОБА_1, а з ОСОБА_2, отже, позовні вимоги до ОСОБА_1, який є добросовісним набувачем, є безпідставними і не можуть бути задоволені.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, просить рішення скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет застави та задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Апелянт вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, посилаються на порушення норм процесуального та матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт вказує, що ОСОБА_1 є фактичним власником предмета застави, позов поданий до належного відповідача, банк не надавав згоду на відчуження ОСОБА_2 рухомого майна без збереження обтяження, а тому зареєстроване обтяження зберегло силу для нового власника - відповідача.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 слід відхилити, апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити, рішення в частині відмови у зверненні стягнення на предмет застави - скасувати, зазначені позовні вимоги - задовольнити.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд обґрунтовано виходив з того, що оскільки ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконував та без згоди банку відчужив заставне майно, права позивача підлягають захисту. Крім того, оскільки відповідачем придбано заставний автомобіль, спірний автомобіль підлягає вилученню у нього в заклад банку.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним.

Встановлено, що 06.07.2007р. ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № CVN0AA00001029, відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 12000дол.США з кінцевим терміном повернення 05.07.2010р.

Відповідно до ч. І ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором позивач та ОСОБА_2 того ж дня уклали договір застави рухомого майна, згідно якого ОСОБА_2 надав в заставу банку автомобіль Opel, модель Vivaro, вантажний фургон, 2003 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2(колишній номер НОМЕР_3), що належав йому на праві власності.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», вищевказане рухоме майно було зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 16.07.2007р., що підтверджується Витягом з Державного реєстрі обтяжень рухомого майна № 47097478 від 29.05.2015р.

Однак ОСОБА_2 в порушення умов договору та встановлених обтяжень, без згоди банку, реалізував заставний автомобіль, і його власником на даний час являється відповідач ОСОБА_1, що підтверджується Листом Територіального сервісного центру Регіонального сервісного центру МВС у Чернівецькій обласиі № 5 від 12.01.2016р., з якого вбачається, що 27.06.2014р. за відповідачем був зареєстрований спірний автомобіль.

Відповідно до ч. 2 ст. 586 ЦК України, заставодавець має право відчужувати предмет застави лише за згодою заставодержателя, якщо інше не передбачено договором. Аналогічні положення містить ст. 17 Закону України «Про заставу».

Пунктом 17.7 Договору застави передбачено, що заставодавець зобов'язується не здійснювати відчуження предмету застави без письмової згоди заставодержателя.

Банк згоду на відчуження заставного автомобіля без збереження обтяження не надавав, отже, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника - відповідача.

Статтею 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків:

1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження;

2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

В порушення умов кредитного договору ОСОБА_2 не виконав взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим, станом на 12.06.2015р. виникла заборгованість в розмірі 32764,15дол.США.

Згідно ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За таких обставин підлягає задоволенню позовна вимога ПАТ КБ «Приватбанк» про звернення стягнення на предмет застави.

Обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не може бути визнаний добросовісним набувачем спірного автомобіля.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна.

Тобто, умовою добросовісного набуття у власність майна, яке перебуває в заставі, є відсутність у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна.

Станом на момент реєстрації за ОСОБА_1 спірного автомобіля відомості про його обтяження були наявні у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, термін дії обтяження - до 08.06.2017р., що підтверджується Витягом з Державного реєстрі обтяжень рухомого майна № 47097478 від 29.05.2015р.

Згідно із ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження.

Таким чином, відповідач набув право власності на автомобіль з обтяженням.

Відповідно до ст. 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" записи зберігаються у Державному реєстрі протягом 5 років з моменту їх внесення.

Оскільки запис про обтяження автомобіля Opel було внесено до Державного реєстру 16.07.2007р., то він зберігався у даному реєстрі до 16.07.2012.р.

Як вбачається з Витягу з Державного реєстрі обтяжень рухомого майна № 47097478 від 29.05.2015р., 08.02.2012р. реєстратором Дніпропетровською філією ДП «Інформаційний центр» були змінені відомості про обтяження, яким продовжено термін дії обтяження заставного майна до 08.06.2017р. та 29.05.2015р. внесено до державного реєстру дані про початок звернення стягнення на предмет застави.

Тобто, на момент перереєстрації за ОСОБА_1 автомобіля такий запис про обтяження у Державному реєстрі був, що стверджується наявним у справі витягом.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині звернення стягнення на предмет застави, суд першої інстанції зазначав, що вказані позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення в цій частині та ухвалення нового рішення про задоволення зазначених позовних вимог.

За змістом ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право у разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статтями 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 03 квітня 2013 року (справа № 6-7цс13) та від 19 листопада 2014 року (справа № 6-168цс14), яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Таким чином, оскільки відповідач набув спірне майно з обтяженням, відсутність договірних відносин між ним та банком у даному випадку не може бути підставою для відмови у звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет застави, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо незастосування судом першої інстанції строків позовної давності, то такі твердження ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки встановлено, що банк дізнався про долю автомобіля з постанов про виконавче провадження ВДВС в квітні 2014 року.

З виконавчих документів, зокрема постанов про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.04.2014р. 11.12.2014р. вбачається, що майно боржника ОСОБА_2 на яке можна звернути стягнення не виявлено. З довідки Глибоцького територіального сервісного центру №5 від 12.01.2016р. вбачається, що автомобіль зареєстрований за відповідачем ОСОБА_1 27.06.2014р.

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 11.11.2015р., в межах строку позовної давності.

Безпідставними є доводи апелянтів про порушення порядку укладення Договору застави (договір не був нотаріально посвідчений), через що він є недійсним.

Договір укладений 06.07.2007р. У відповідності до ч. 1 ст. 577 ЦК України, якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.

Тобто, ЦК України не передбачав обов'язку нотаріально посвідчувати договори застави рухомого майна.

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про заставу» в редакції, яка діяла на 06.07.2007р., також не було передбачено обов'язку нотаріально посвідчувати договори застави транспортних засобів, окрім нерухомого майна та космічних об'єктів.

Обов'язок щодо нотаріального посвідчення договорів, предметом застави яких є транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, виник із внесенням змін до згаданого Закону від 06.07.2010 р.( N 2435-VI) й така редакція ч. 2 ст. 13 Закону почала діяти із 27.07.2010р.

Відповідно до п. 6 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального зобов'язання в рішенні суду зазначається початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації.

Враховуючи п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", початкову ціну реалізації предмета застави слід визначити за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Враховуючи ці положення, з відповідача на користь позивача слід стягнути 267,96грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити.

Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12 лютого 2016 року в частині відмови у зверненні стягнення на предмет застави скасувати.

Позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2, в частині звернення стягнення на предмет застави задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CVN0AA00001029 від 06 липня 2007 року в сумі 32764,15 доларів США звернути стягнення на предмет застави: автомобіль марки Opel, модель Vivaro, вантажний фургон, 2003 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2(колишній номер НОМЕР_3), що належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в розмірі 267,96грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча (підпис)

Судді:(підписи)

З оригіналом вірно :