Рішення № 57210255, 12.04.2016, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/6026/15-ц

Провадження № 2/185/1810/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді - Врони А.О., за участю секретаря Гайди Т.А., за участю позивача - ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

22 травня 2015 рокуОСОБА_1звернулась до суду з позовом доОСОБА_3,третя особа:Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області,в якому просить визнатиОСОБА_3таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул. Інтернаціональна, 69/47. Позов мотивовано тим, щоОСОБА_1є власником квартири за адресою: Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул. Інтернаціональна, 69/47, у вказаній квартирі зареєстрований ОСОБА_3, колишній чоловік, проте за даною адресою він не проживає, не оплачує комунальні послуги.

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що знаходиться: АДРЕСА_1.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2016 року заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2015 року у даній справі скасовано, справу призначено до розгляду.

Позивач, представник позивача в судовому засіданні просили позов задовольнити, посилаючись на те, що відповідач не проживав з грудня 2013 року в спірній квартирі, шлюб між сторонами розірвано.

Відповідач, представник відповідача в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позову, посилаючись, що відповідач не має іншого місця проживання, ключі від квартири у нього забрали, в квартирі знаходяться його особисті речі, також відповідач вказав, що десь два роки з сімєю, позивачем та дитиною, проживав в ІНФОРМАЦІЯ_2 та по вул.Інтернаціональна.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника, просив прийняти законне рішення.

Заслухавши сторін, представників сторін, покази свідків, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, щоОСОБА_1є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого 17.04.2001 року Павлоградською товарною біржою, р.№04/23-НД.

У вказаній квартирі зареєстровано місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС України в Дніпропетровській області.

З 22 листопада 2002 року позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі.

ОСОБА_3, після укладення шлюбу з позивачем, з 16 лютого 2004 року зареєстрований у належній позивачу квартирі за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2015 року шлюб між сторонами було розірвано. Рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї (в тому числі колишній член сім'ї) власника будинку втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 4 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Статтею 60 ЦПК України визначено, щокожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до акту від 08.08.2015 року, який складено комісією у складі голови Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Інтернаціональна,69», сусідів, у квартирі за адресою: АДРЕСА_3,ОСОБА_3 не проживає з 01 грудня 2013 року і по теперішній час, на час обстеження у квартирі відсутні його особисті речі.

Відповідно до довідки Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Інтернаціональна,69» від 10.07.2015 року ОСОБА_3 проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_3.

В судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_5, голову Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Інтернаціональна,69», яка повідомила суду, що акт від 08.08.2015 року був складений зі слів сусідів, довідку від 10.07.2015 року надала ОСОБА_3 за його проханням для шахти. Сама свідок не може підтвердити або спростувати факт проживання ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_4, їй, як голові ОСББ, сусіди скаржились на скандали в квартирі №47 в минулому році, зі слів сусідів скандали виникли з приводу доступу в квартиру.

В судовому засіданні допитано свідків, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які повідомили суду, що не бачили відповідача близько 2-3 років за адресою: АДРЕСА_5, особистих речей відповідача у вказаній квартирі не бачили також, знають, що в квартирі проживала мати ОСОБА_1, а ОСОБА_1, ОСОБА_3 та їх дитина проживали в ІНФОРМАЦІЯ_2 за взаємною домовленістю, оскільки квартира по вул. Інтернаціональна є однокімнатною там стала проживати з грудня 2013 року мати ОСОБА_1, яка зараз померла, а квартира по вул.Степового Фронту двокімнатна, тому туди переїхали ОСОБА_1, ОСОБА_3 та їх дитина, які до грудня 2013 року проживали в квартирі по вул. Інтернаціональна.

Суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_8, який повідомив суду, що був вдома у ОСОБА_3 в квартирі в будинку №69 по вул.Інтернаціональна в м.Павлоград в серпні 2015 року, бачив як ОСОБА_3 відкривав квартиру своїми ключами, та до показань свідка ОСОБА_9, який повідомив суду, що був вдома у ОСОБА_3 в квартирі в будинку №69 по вул.Інтернаціональна в м.Павлоград в 2014 році, бачив як ОСОБА_3 відкривав квартиру своїми ключами, оскільки покази цих свідків суперечать обставинам справи та поясненням відповідача, наданим в судовому засіданні, де він пояснював, що у нього ключів від квартири немає з 2013-2014 років, точніше не памятає.

Свідок ОСОБА_10, знайома ОСОБА_3, повідомила, що до 2015 року практично кожного дня бачила ОСОБА_3 у дворі будинку №69 по вул.Інтернаціональна в м.Павлоград, в квартирі ніколи не бувала.

Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 підтвердили наявність домовленості між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та матірю ОСОБА_1 щодо проживання ОСОБА_1, ОСОБА_3 та їх дитини в квартирі по вул.Степового Фронту, оскільки вказана квартира є двокімнатною, та проживання матері ОСОБА_1, яка на даний час померла, по вул.Інтернаціональна в однокімнатній квартирі з грудня 2013 року, до грудня 2013 року свідки підтвердили, що ОСОБА_1, ОСОБА_3 та їх дитина проживали в квартирі по вул.Інтернаціональна.

Конституція України у ст.47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 на праві власності інше нерухоме майно не належить, що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач в судовому засіданні не заперечувала наявність конфліктних відносин з відповідачем, не заперечувала, що змінила замки в квартирі, відповідач не має ключів.

Враховуючи вищезазначені обставини та домовленість відповідача з позивачем, власником житла, щодо тимчасового проживання з сімєю в квартирі по вул.Степового Фронту, суд приходить до висновку про наявність поважних причин не проживання відповідача в квартирі по вул.Інтернаціональна, відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,131,212-215,218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Рішення в повному обсязі складено 18 квітня 2016 року.

Суддя А. О. Врона