Ухвала суду № 57204272, 13.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 р. Справа № 876/5835/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-суддіКостіва М.В.

суддівБруновської Н.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаряКерод Х.І.

представника позивачаОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 року в справі №807/12/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

У січні 2015 року позивач звернувся в суд з позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0060541701 від 10.12.2014 року, №0051581703 від 12.11.2014 року, №0051591703 від 12.11.2014 року.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що працівниками Мукачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області було проведено перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , за результатами якої складено Акт № 5977/1703/НОМЕР_1 від 29.10.2014 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки СПД ОСОБА_2 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2014 року, що виникло в результаті декларування відємного значення за липень 2014 року» та Акт № 6540/1701/НОМЕР_1 від 26.11.2014 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки СПД ОСОБА_2, з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2014 року, що виникло в результаті декларування від'ємного значення за серпень 2014 року». Вважає зазначені висновки Актів перевірки безпідставними, а прийняті за їх наслідками податкові повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ № НОМЕР_2 від 12.11.2014 року, № НОМЕР_3 від 12.11.2014 року, № НОМЕР_4 від 10.12.2014 року такими, що підлягають скасуванню. Просив позов задовольнити.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене Мукачівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області, № НОМЕР_2 від 12.11.2014 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану за серпень 2014 року вартість у розмірі 92413,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене Мукачівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області, № НОМЕР_3 від 12.11.2014 року, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2014 року у розмірі 2 177, 00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене Мукачівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області, № НОМЕР_4 від 10.12.2014 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за вересень 2014 року у розмірі 94 590, 00 грн., штрафна санкція - 47 295,00 грн.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального й процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами Мукачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області було проведено перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2.

За результатами даної перевірки складено Акти, зокрема, Акт перевірки № 5977/1703/НОМЕР_1 від 29.10.2014 року, яким визначено, що ФОП ОСОБА_2 порушено п. 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено розмір від'ємного значення за серпень 2014 року на суму 92413,00 гривень; порушено п.200.1, п.200.6, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 2177,00 гривень по декларації за серпень 2014 року, Акт перевірки № 6540/1701/НОМЕР_1 від 26.11.2014 року зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_2 порушено п.200.1, п.200.4, пп. «б» п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, чим завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 94590,00 гривень по декларації за вересень 2014 року.

На підставі Акта перевірки № 5977/1703/НОМЕР_1 від 29.10.2014 року були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області № НОМЕР_2 від 12.11.2014 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 92413,00 гривень за серпень 2014 року та № НОМЕР_3 від 12.11.2014 року, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 2177,00 гривень за серпень 2014 року.

На підставі Акта № 6540/1701/НОМЕР_1 від 26.11.2014 року було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області № НОМЕР_4 від 10.12.2014 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 94590,00 гривень за вересень 2014 року та застосовано штрафну санкцію в розмірі 47295,00 гривень.

Як вбачається з тексту обох Актів перевірки перевіркою відображених за рядком 12.1 розділу II податкових декларацій з ПДВ «Імпортовані товари, необоротні активи та отримані від нерезидента на митній території України послуги з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які оподатковуються за основною ставкою та нульовою ставкою обсяг: придбання, податок на додану вартість, сплачений митним органом» за період 01.07.2014 року по 31.08.2014 року встановлено, що приватним підприємцем було проведено імпортну операцію, а саме: вантажний автомобіль самоскид, марки Mercedes, модель Actros 4141К, ідентифікаційний номер WDB93231511451250, тип двигуна дизельний, об'єм 11946 см.куб., номер двигуна НОМЕР_5, потужність 300кВт., рік виготовлення 2006. Відправник Ramico Kft, адреса відправника: 1126 Budapest Ugocsa utca 4/a, ВМД № 305090000/2014/013398 від 19.08.2014 року. Вартість згідно з ВМД - 420061,18 гривень. Сума ПДВ - 92413,46 гривень. Імпортований транспортний засіб зареєстровано на фізичну особу ОСОБА_2

Актом перевірки № 5977/1703/НОМЕР_1 від 29.10.2014 року та Актом перевірки № 6540/1701/НОМЕР_1 від 26.11.2014 року зазначено, що до податкового кредиту фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, можна включати суми ПДВ, нараховані (сплачені) у зв'язку з придбанням основних засобів, за умови взяття на облік такого майна в якості основних засобів, використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності та наявності належного документального оформлення, підтвердження відповідних витрат та відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку.

Також зазначено, що дія Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не поширюється на таку категорію суб'єктів як фізичні особи - підприємці, відповідно законодавством не передбачено ведення балансового обліку придбаного, спорудженого нерухомого або рухомого майна з метою документального підтвердження результатів господарської діяльності при визначенні сум ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню.

Перевіркою відображених показників в рядку 15 розділу II податкової декларації з ПДВ «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення, ввезення) з податком на додану вартість товарів/послуг та необоротних активів, які частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково в операціях, які не є об'єктом оподаткування (стаття 196 розділу V Кодексу), та/або звільнені від оподаткування (стаття 197 розділу V Кодексу, підрозділ 2 розділу XX Кодексу, міжнародні договори (угоди)), та/або не оподатковуються (постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 розділу V Кодексу за межами митної території України)» за період 01.07.2014 року по 31.08.2014 року Актом перевірки № 5977/1703/НОМЕР_1 від 29.10.2014 року та за період 01.09.2014 року по 30.09.2014 року Актом перевірки № 6540/1701/НОМЕР_1 від 26.11.2014 року встановлено, що на формування цих показників мало вплив проведення операцій з придбання паливо-мастильних матеріалів, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, послуги АсМАП.

Таким чином, за висновками податкового органу у позивача були відсутні підстави для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, та, відповідно, до сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню, оскільки останній, будучи фізичною особою-підприємцем не набув права власності на вищезгадані транспортні засоби як суб'єкт господарювання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 р. №1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», зокрема пунктами 6-7 встановлено, що: транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції. Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами. Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Згідно з п.8 зазначеної Постанови державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Пунктом 200.1. ст.200. ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (послуг); або дата отримання товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

За таких обставин, ФОП ОСОБА_2 у встановленому законом порядку при придбанні транспортних засобів з метою використання його у власній господарській діяльності у повній відповідності до вказаних норм податкового законодавства отримав право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Наведене підтверджується належним чином оформленими документами: вантажною митною декларацією № 305090000/2014/013398 із супутніми до неї транспортними документами угорською мовою та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу за № CXX 135075.

Разом з тим, норми податкового законодавства України не обмежують право платника податку на податковий кредит залежно від суб'єктного складу сторін у правовідносинах за договорами на придбання товарів (робіт, послуг), в т.ч. і транспортних засобів та визначають одинакові права та обов'язки як для юридичних, так і для фізичних осіб, платників податку (в тому числі і фізичних осіб-підприємців).

Судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що Постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 не регулює податкові відносини по сплаті ПДВ, а положення Податкового кодексу України не містять відповідних обмежень права платника податку на податковий кредит і не ставлять його в залежність від приписів даного підзаконного нормативного акту.

Згідно зі ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги є безпідставними й необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а, відтак, у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 року у справі №807/12/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а у разі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Бруновська Н.В.

ОСОБА_3

Повний текст ухвали складено 15.04.2016 року.