Ухвала суду № 57204283, 14.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 р. Справа №876/11679-1/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Коцур В.К.

за участю представників: позивача Авдєєнка В.Р., відповідача Брика В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоенергопродукт» на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі №819/3144/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоенергопродукт» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про стягнення пені з державного бюджету,-

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ «Біоенергопродукт» 07.09.2015р. звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області в якому просить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пеню за затримку бюджетного відшкодування у розмірі 260 942,44 грн.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоенергопродукт» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області в частині стягнення пені на суму 750,55 грн. залишено без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню. Зокрема зазначає, що жодним актом законодавства не визначено порядок виплати пені за прострочення виплати бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та справу в частині стягнення пені на суму 750,55 грн. направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та справу в частині стягнення пені на суму 750,55 грн. направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. ТОВ «Біоенергопродукт» з 05.04.2011 року зареєстроване як юридична особа, взяте на облік платником податків у Тернопільській ОДПІ, зареєстроване платником податку на додану вартість.

21.11.2014 року ТОВ «Біоенергопродукт» подало до Тернопільської ОДПІ уточнюючі податкові декларації з ПДВ, зокрема, за червень 2014 року, в якій визначило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 52 602,00 грн., а також подало заяву про повернення бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з ПДВ).

Контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Біоенергопродукт» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень, квітень, травень, червень 2014 року. За наслідками проведеної перевірки Тернопільською ОДПІ складено довідку від 16.12.2014 року №9683/15-01/36687375, якою контролюючий орган підтвердив правомірність визначення платником суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню, у тому числі за червень 2014 року.

Фактично кошти бюджетного відшкодування за червень 2014 року на рахунок у банку позивача перераховані в сумі 52 602,00 грн. 30.01.2015 року.

За період з 31.12.2014 року по 30.01.2015 року ТОВ «Біоенергопродукт» нарахувало пеню за 31 день прострочення у розмірі 750,55 грн., обрахованої з урахуванням того, що у період з 31.12.2014 року по 30.01.2015 року облікова ставка НБУ складала 14%.

З позовною заявою з вимогою щодо стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, позивач звернувся до адміністративного суду 07.09.2015 року.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний позов подано з пропущенням строку звернення до адміністративного суду, оскільки строк звернення з позовними вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ, слід обчислювати з наступного дня після її фактичного погашення, тобто з 31.01.2015 року.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам процесуального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

У пунктах 200.10, 200.11, 200.12 статті 200 ПК України встановлено, що протягом 30 календарних днів, які настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Судом встановлено, що з урахуванням граничного строку проведення перевірки уточнюючої податкової декларації ТОВ «Біоенергопродукт» за червень 2014 року, поданої 21.11.2014 року, п'яти днів на видачу висновку податковим органом та п'яти операційних днів для перерахування коштів органами казначейства, законодавчо встановлений строк відшкодування коштів з бюджету сплинув 30.12.2014 року. Такі обставини щодо строків бюджетного відшкодування представники відповідачів не заперечували.

Кошти бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок у банку платника податків, у встановлені законодавством строки, не перераховані, а відшкодовані з порушенням таких строків у сумі 52 602,00 грн. (бюджетне відшкодування за червень 2014 року) - 30.01.2015 року.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

У спірному випадку відповідачами відшкодовані суму ПДВ ТОВ «Біоенергопродукт», проте не у строки, встановлені пунктами 200.10-200.13 ПК України, відтак, позивач набув право на нарахування пені в порядку, визначеному пунктом 200.23 статті 200 ПК України.

Разом з тим, звернення до суду щодо стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ, на думку колегії суддів, має здійснюватися з дотримання відповідних строків, встановлених законом.

Строки звернення з адміністративним позовом до суду регламентовані статтею 99 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що право на нарахування пені у позивача виникло з 31.12.2014 року, що визнається сторонами.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 03.06.2014 року у справі №21-131а14, неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та не погашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ не позбавляють платника податку права пред'являти вимоги про стягнення пені. Тобто позивач має право пред'явити вимогу про стягнення пені у будь-який момент, не зважаючи на те, чи здійснено перерахування заборгованості бюджетного відшкодування з ПДВ платнику податків; щойно спливають всі строки, визначені статтею 200 ПК України, платник податків має право на стягнення пені.

У спірному випадку ТОВ «Біоенергопродукт» нарахувало пеню на суму заборгованості бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2014 року після фактичного перерахування коштів з бюджету платнику податку.

Отже, з моменту зарахування заборгованості бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок у банку платника податків (підтвердженого випискою з банку по рахунку товариства за 30.01.2015 року) позивач, який був обізнаних про порушення своїх прав вже з моменту несвоєчасного здійснення бюджетного відшкодування (після закінчення строків, встановлених пунктами 200.11-200.12 ПК України), мав можливість визначити строк протягом якого йому не відшкодована заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ і нарахувати пеню по день її погашення.

Крім того, Податковим кодексом України не встановлено строків давності для звернення до суду платників податків щодо стягнення пені, нарахованої на суми бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ, а тому судом першої інстанції вірно застосовано строки звернення до суду з такими позовними вимогами, визначені статтею 99 КАС України, які становлять шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що адміністративний позов про стягнення пені за затримку бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2014 року у розмірі 750,55 грн. подано ТОВ «Біоенергопродукт» з пропущенням строку звернення до адміністративного суду, оскільки такий строк обчислюється з 31.01.2015 року та сплинув 31.07.2015 року, а даний позов подано до суду 07.09.2015 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суд не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоенергопродукт» - залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі №819/3144/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 18.04.2016р.