Постанова № 57197160, 13.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 квітня 2016 року № 826/306/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркасон" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Маркасон" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві по призначенню та проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Маркасон", за результатами якої складений акт №751/26-55-22-08/37118680 від 11.08.2014 р. (надалі - Акт перевірки №751);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві №124826552208 від 04.09.2014 р., яким ТОВ "Маркасон" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) у розмірі 1 736 691,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04 вересня 2014 року № 1248265508 в частині застосування до ТОВ "Маркасон" суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 289 449, 25 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В подальшому, Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року апеляційні скарги ДПІ у Печерському районі та ТОВ "Маркасон" залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2015 року - без змін.

Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.12.2015 скасовано вказані вище постанови, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Вищий адміністративний суд України при направленні справи на новий розгляд вказав, що судами не встановлено та не досліджено всі наявні докази у справі та не витребувано у сторін доказів, реальність виконання господарських операцій, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, питання подальшої реалізації і використання у господарській діяльності платника податку.

Ухвалою від 28 грудня 2015 року справу прийнято до провадження та призначено судове засідання.

Відповідачем не надано письмових пояснень по суті спору з урахуванням обставин, що слугували підставою для направлення справи на новий судовий розгляд, викладених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.12.2015.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ТОВ "Маркасон" (код ЄДРПОУ 37118680) є юридичною особою та перебувало обліку станом на дату проведення перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

У період з 05.08.2014 р. по 11.08.2014 р. на підставі письмового повідомлення №626/26-55-22-08 від 04.08.2014 р. та наказу №2313 від 04.08.2014 р., виданих ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 та ст.79 ПК України відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Маркасон" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "Мані-Тайм", ТОВ "Сефт Плюс" та ТОВ "Формула Профіт" за період діяльності з 01.01.2014 р. по 30.06.2014 р.

За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки №751 від 11.08.2014, в якому зазначено про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема:

- п.185.1 ст.185, п.198.3 та п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 1 157 793 грн., у т.ч.: за лютий 2014 р. - на суму 326 433 грн.; за березень 2014 р. - на суму 277 227 грн.; за квітень 2014 р. - на суму 554 133 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 11.08.2014 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №124826552208 від 04.09.2014 р., яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ, на загальну суму 1 736 691,00 грн. (з яких 1 157 793,00 грн. - за основним платежем та 578 898,00 грн. - за штрафними санкціями).

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДФС України №10245/6/99-99-10-01-04-25 від 31.12.2014 р. "Про результати розгляду скарги" було залишене без змін прийняте ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкове повідомлення-рішення №1248265508 від 04.09.2014 р., а скарга Позивача - без задоволення.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

У відповідності до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З аналізу наведених норм права, суд зазначає, що податковий орган наділений правом на проведення документальної невиїзної перевірки лише у випадку, коли платнику податку до початку проведення перевірки вручено копію наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

04.08.2014 р. в.о. начальника ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято наказ №2312 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" (надалі - Наказ №2312) та письмове повідомлення №626/26-55-22-08 (надалі - Повідомлення №626), де визначено дату початку та місце відповідної перевірки ТОВ "Маркасон".

Наказ №2312 та Повідомлення №626 податковим органом були надіслані на адресу Позивача 04.08.2014 р. рекомендованим листом із повідомленням про вручення, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія фіскального чеку №1352 від 04.08.2014 р. При цьому, будь-яких належних доказів щодо дати вручення такого листа із Наказом №2312 та Повідомленням №626 Відповідачем до суду не надано.

Враховуючи, що Верховний Суд України, усуваючи неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, у постанові від 27 січня 2015 року № 21-425а14 зазначив, що наведеною нормою Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

З огляду на вищевикладене, оскільки позивач не був ознайомлений з Наказом №2312 та Повідомленням №626 перед проведення перевірки, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог ТОВ "Маркасон" у цій частині та зазначає, що обов'язковою умовою, що надає право податковому органу реалізовувати свої повноваження щодо проведення невиїзної документальної перевірки, є ознайомлення платника податку з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце.

Щодо призначення перевірки, суд не погоджується з доводами позивача, з огляду на те що на адресу ТОВ «Маркасон» направлялись письмові запити «Про надання інформації та її документального підтвердження» з проханням надати пояснення та засвідчені копії первинних документів щодо взаємовідносин із ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс», що мають ознаки фіктивності, за 2014 р., а саме: від ГУ Міндоходів у м. Києві - запити №3678/10/26-15-16-04-04 від 23.04.2014 р. та №5372/10/26-15-16-04-04 від 17.06.2014 р.; від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві - запити №29578/10/26-55-22-10-10 від 26.06.2014 р. та №31380/10/26-55-22-08-10 від 09.07.2014 р., на які останнім, що також підтверджується представниками сторін, були надані листи-відповіді разом із копіями документів по спірним господарським взаємовідносинам, а саме: до ГУ Міндоходів у м. Києві - листи за вих. №2084/01 від 13.05.2014 р. та №2570/01 від 04.07.2014 р.; до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві - листи за вих. №060/09 від 14.07.2014 р. та №070/09 від 07.08.2014 р.

Проте, за результатами дослідження отриманих від ТОВ «Маркасон» документів та проведення фінансового розслідування щодо діяльності Позивача управління боротьби з відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ Міндоходів у м. Києві листом №9908/7/26-15-16-04-04 від 08.07.2014 р. було встановлено, що спірні господарські операції спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам, а тому зобов'язано Відповідача провести оскаржувану позапланову документальну перевірку, що, в свою чергу, стало підставою для її призначення.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Так, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

5 лютого 2014 року між ТОВ «Маркасон», як покупцем, та ТОВ «Формула Профіт», як постачальником, укладено договір №01/02/2014, згідно якого постачальник зобов'язується поставляти товар, обраний покупцем, відповідно до остаточного замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість. Також договором встановлено, що кількість, асортимент, ціна товару й інші показники й характеристики вказуються в списку, визначаються в остаточному замовленні й відображаються в накладних, які підписуються сторонами на партію товару в рамках даного договору. Покупець та постачальник погодили, що поставки за цим договором виконуються по результатам проведеної Акції для продажу товару постачальника клієнтам (кінцевим споживачам) покупця на умовах та в порядку, визначеному даним договором. День початку та закінчення акції узгоджується сторонами письмово та зазначається в списку, але у будь-якому випадку покупець має право самостійно змінювати дату проведення акцій, виходячи з комерційної необхідності, попередньо повідомивши про це постачальника.

Також 5 лютого 2014 року між ТОВ «Маркасон» та ТОВ «Формула Профіт» укладено додатки №1, №2, №3 до договору №01/02/2014, якими врегульовано надання зразків товару і ціна товару.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Формула профіт» поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю «Маркасон» товар, згідно видаткових накладних за лютий-червень 2014 року, що містяться в матеріалах справи.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Формула Профіт» виписало на користь позивача податкові накладні та розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних за лютий-червень 2014 року.

В матеріалах справи містяться накладні на повернення товару постачальнику - ТОВ «Формула Профіт» за лютий-червень 2014 року.

Також позивачем надано до суду банківські виписки з оплатою на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Формула Профіт» та платіжні доручення за період з 1 лютого 2014 року по 30 червня 2014 року.

1 квітня 2014 року між ТОВ «Маркасон», як покупцем, та ТОВ «Сефт Плюс», як постачальником, укладено договір поставки №55/04-14, за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти товар, обраний покупцем, відповідно до остаточного замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, згідно умов даного договору. Пунктом 2.2 договору визначено, що кількість асортименту, ціна товару й інші показники й характеристики вказуються в списку, визначаються в остаточному замовленні й відображаються в накладних, які підписуються сторонами на партію товару в рамках даного договору. Згідно пункту 2.3 договору покупець та постачальник погодили, що поставки за цим договором виконуються по результатам проведеної акції для продажу товару постачальника клієнтам (кінцевим споживачам) покупця на у мовах та в порядку, визначеному даним договором. День початку і закінчення акції узгоджується сторонами письмово та зазначається в списку, але у будь-якому випадку покупець має право самостійно змінювати дату проведення акцій, виходячи з комерційної необхідності, попередньо повідомивши про це постачальника.

1 квітня 2014 року між ТОВ «Маркасон» та ТОВ «Сефт Плюс» укладено додатки №1, №2, №3 до договору №55/04-14, якими врегульовано надання зразків товару і ціна товару.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Сефт Плюс» поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю «Маркасон» товар, згідно видаткових накладних за квітень-червень 2014 року, що містяться в матеріалах справи.

В матеріалах справи містяться накладні на повернення товару постачальнику - ТОВ «Сефт Плюс» за квітень-червень 2014 року.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Сефт Плюс» виписало на користь позивача податкові накладні та розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних за квітень-червень 2014 року.

Також позивачем надано до суду банківські виписки з оплатою на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сефт Плюс» та платіжні доручення.

1 квітня 2014 року між ТОВ «Маркасон», як покупцем, та ТОВ «Мані-Тайм», як постачальником, укладено договір поставки №51/04-14, за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти товар, обраний (замовлений) покупцем, відповідно до остаточного замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, згідно умов даного договору. Пунктом 2.2 договору визначено, що кількість, асортимент, ціна товару й інші показники й характеристики вказуються в списку, визначаються в остаточному замовленні й відображаються в накладних, які підписуються сторонами на партію товару в рамках даного договору. Згідно пункту 2.3 договору покупець та постачальник погодили, що поставки за цим договором виконуються по результатам проведеної акції для продажу товару постачальника клієнтам (кінцевим споживачам) покупця на у мовах та в порядку, визначеному даним договором. День початку і закінчення акції узгоджується сторонами письмово та зазначається в списку, але у будь-якому випадку покупець має право самостійно змінювати дату проведення акцій, виходячи з комерційної необхідності, попередньо повідомивши про це постачальника.

1 квітня 2014 року між ТОВ «Маркасон» та ТОВ «Мані-Тайм» укладено додатки №1, №2, №3 до договору №51/04-14, якими врегульовано надання зразків товару і ціна товару.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Мані-Тайм»» поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю «Маркасон» товар, згідно видаткових накладних за квітень-червень 2014 року, що містяться в матеріалах справи.

В матеріалах справи містяться накладні на повернення товару постачальнику - ТОВ «Мані-Тайм» за квітень-червень 2014 року.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Мані-Тайм» виписало на користь позивача податкові накладні та розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних за квітень-червень 2014 року.

Також позивачем надано до суду банківські виписки з оплатою на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мані-Тайм» та платіжні доручення.

Отже, під час розгляду справи встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркасон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сефт Плюс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Формула профіт» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Мані-Тайм» виконані зобов'язання згідно вчинених операцій, що підтверджується відповідними первинними документами.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

В матеріалах справи містяться докази, що придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сефт Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Формула Профіт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мані-Тайм» в подальшому був реалізований кінцевим споживачам.

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «Сефт Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Формула Профіт» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Мані-Тайм», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагентів не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо ненадання позивачем товарно-транспортних накладних на підтвердження факту постачання товару від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сефт Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Формула Профіт» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Мані-Тайм» з тих підстав, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, на які посилається податковий орган, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16 квітня 2013 року К/800/9087/13.

При цьому, відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2013 року у справі № К/9991/64514/11.

Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з акту перевірки, що відповідач в ході перевірки встановив факт безпідставного відображення позивачем у податковому обліку суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Мані-Тайм", ТОВ "Сефт Плюс" та ТОВ "Формула Профіт", ґрунтуються на наступних обставинах:

- акт від 12.05.2014 року № 1322/26-55-22-10/38865996 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Формула Профіт», код ЄДРПОУ 38865996, з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період січень-березень 2014 р.»;

- акт від 23.07.2014 року № 1985/26-55-22-07/36147506 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мані-Тайм», код ЄДРПОУ 36147506, щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2014 по 30.06.2014 року»;

- акт від 31.07.2014 року № 2171/26-55-22-08/38923544 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сефт Плюс» (код ЄДРПОУ 38923544) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2014 по 30.06.2014 року».

При цьому, суд зазначає, що неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента не є імперативною ознакою протиправності її діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2013 року у справі № К/800/15523/13.

В матеріалах справи міститься протокол від 02.06.2014 р. допиту свідка ОСОБА_1 (директора ТОВ "Формула Профіт"), яким встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності засновника та директора контрагента-постачальника, відсутність виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Разом з тим, суд зазначає, що матеріали досудового розслідування не можуть бути виключними доказами вини у вчиненні злочину, оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили, як це передбачено частиною другою статті 94 Кримінально-процесуального кодексу України. Згідно частини четвертої статті 95 Кримінально-процесуального кодексу України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. При цьому, статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за станом на лютий 2014 року, керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Формула Профіт" значиться ОСОБА_1, який й підписував первинні документи, складені за результатами господарської діяльності з позивачем, як керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "Формула Профіт " .

Тобто, у позивача були відсутні підстави вважати, що особа, яка представляє контрагента, є не доброчесним та неповноважним керівником зазначеної юридичної особи.

При цьому, відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

При цьому, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12).

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що на момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно віднесення до складу до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сефт Плюс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Формула Профіт» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Мані-Тайм», тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві №124826552208 від 04.09.2014 року визнається протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткового задоволення позовних вимог у справі.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркасон" задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Маркасон", за результатами якої складений акт №751/26-55-22-08/37118680 від 11.08.2014 р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві №124826552208 від 04.09.2014 р.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда