Ухвала суду № 57187116, 13.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 323/3181/15-ц Головуючий у 1 інстанції Мінаєв М.М.

Номер провадження 22-ц/778/2087/16 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Краснокутської О.М.,

ОСОБА_2,

Суддів: Сапун О.А.,

При секретарі Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 16 лютого 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, третя особа Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до Оріхівського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позовній заяві позивач зазначав, що відповідно до укладеного договору № ZP38AK10170038 від 31 жовтня 2005 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 50 017,50 грн., з кінцевим строком повернення 29 жовтня 2010 року.

У порушення зазначених вимог відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2013 року з ОСОБА_3 стягнуто на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 86529,37 грн.

Станом на 22 вересня 2015 року має заборгованість у розмірі 98068,38 грн., з яких: 5945,65 грн. заборгованість за кредитом, 39220,23 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 3969,00 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 48933,50 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

На підставі викладеного і посилаючись на те,що за вирахуванням стягнутого боргу рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2013 року , відповідачка має заборгованість в сумі 11539гр.01коп., яку позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь , та судові витрати.

Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 29 грудня 2015 року залучено Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 16 лютого 2016 року в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права,неправильне визначення судом правовідносин між сторонами, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В засідання судової колегії з»явився представник позивача. Інші учасники спору не з»явились, повідомлені судом про час і місце розгляду справи. Представник відповідачки просить справу розглянути у його відсутність. Інші учасники про причини своєї неявки не повідомили.

Судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність не з»явившихся осіб.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню,виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа(кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,встановлених договором,а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

За вимогами ст..526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,що звичайно ставляться.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції виходив із того, що відповідачкою в рахунок погашення заборгованості у 2012 році передано ПАТ КБ «Приватбанк» свій автомобіль, що встановлено рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ,яке набрало законної сили, у справі № 202/20350/13ц і ці обставини не підлягають доказуванню у відповідності до ст.61 ЦПК України.

Разом із цим позивачем не надано доказів того, що при реалізації автомобіля позивач не отримав задоволення своїх вимог за кредитним договором у повному обсязі і відповідачка має прострочену заборгованість .

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції .

Згідно з вимогами ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Із позовної заяви ПАТ «КБ»Приватбанк» видно,що підставою пред»явлення позову є невиконання відповідачкою своїх зобов»язань за кредитним договором № ZP38AK10170038 від 31 жовтня 2005 року,внаслідок чого станом на 22.09.2015 року у неї виникла заборгованість в сумі 98068гр.38коп.,від якої належить вирахувати суму 86529гр.37коп., що стягнута за заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2013 року у іншій справі за № 202/20350/13-ц , а залишок - 11539гр.01коп.- стягнути з відповідачки.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається те,що 31.10.2015р. сторони уклали кредитний договір № ZP38AK10170038 ,за яким ОСОБА_3 отримала у позивача кредит у розмірі 50 017,50 грн., з кінцевим строком повернення 29 жовтня 2010 року.

Заперечуючи проти пред»явленого до неї позову, відповідачка в суді першої інстанції посилалась на його безпідставність,оскільки вимоги позивача грунтуються на рішенні суду ,яке скасовано у встановленому законом порядку, посилалась також на відсутність заборгованості,оскільки нею був переданий позивачу на погашення кредиту автомобіль,що встановлено рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 березня 2015 року , яке набрало законної сили і яким у задоволенні позову ПАТ КБ»Приватбанк» про стягнення заборгованості відмовлено .

Із матеріалів справи вбачається,що ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2014 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2013 року у справі № 2/202/ 2385/2013 за позовом ПАТ «КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-банк», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано(а.с.27).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2015 року ,яке набрало законної сили на час розгляду судом першої і не скасовано на час розгляду спору в апеляційній інстанції у даній справі , у задоволенні позовних вимог ПАТ «КБ»Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 86529гр.37коп.за кредитним договором № ZP38AK10170038 від 31 жовтня 2005 року відмовлено. (а.с.28)

Наданий позивачем у даній справі розрахунок заборгованості відповідачки ОСОБА_3 станом на 22.09.2015 року обгрунтований розрахунком,наданим у справі № 2/202/ 2385/2013,який рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2015 визнаний недостовірним , не відповідає заявленим позовним вимогам на суму11539гр.01коп.

В заявленому позові позивач не визначив ,із чого саме складаються позовні вимоги в розмірі 11539гр.01коп., їх складові ,та чим вони підтверджуються, не надав суду про це доказів.

Між тим із копії рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2015 року у справі за позовом ПАТ «Б «Приватбанк» до ОСОБА_3 .І.,ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення суми заборгованості,яким відмовлено у задоволенні позову, встановлено,що відповідачем в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було передано автомобіль,що підтверджується актом від 23 лютого 2012 року.

Позивач не надав суду доказів щодо оцінки , реалізації переданого банку автомобіля,суми,отриманої від його продажу і її недостатності для погашення боргу.

Згідно з вимогами ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи,які беруть участь у справі,мають рівні права щодо подання доказів,їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків,встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У порушення ч. 3 ст. 10 ,ст.60 ЦПК України позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог , а саме те,що відповідачка не виконала свої зобов»язання за кредитним договором і існує заборгованість на час звернення позивача з даним позовом до суду.

Доводи апеляційної скарги про те,що суми,вирученої від продажу переданого відповідачкою автомобіля, недостатньо для повного задоволення вимог банку,є неспроможними,оскільки позивач не висував ці обставини в позові як підставу своїх вимог і не надав суду про це докази.

Посилання представника банку в засіданні судової колегії на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 25 січня 2011року про звернення стягнення на автомобіль НОМЕР_1 ,що належав відповідачці ОСОБА_3І.і недостатність отриманої від реалізації суми,не спростовують висновків суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог про стягнення боргу,оскільки позивачем не надані суду докази щодо розміру сум,отриманих від продажу автомобіля і врахування цих сум у розрахунку боргу, а зменшення суми боргу за тілом кредиту у грудні 2012року саме по собі не підтверджує зарахування сум від продажу авто і не спростовує здійснення боржником особисто сплати сум з погашення боргу.

Не може бути взятим до уваги пояснення представника позивача в засіданні судової колегії про подання у даний час апеляційної скарги на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2015 року у справі за позовом ПАТ «КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 .І.,ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення суми заборгованості ,яке на час розгляду судом першої інстанції набрало чинності і було додано до матеріалівсправи, і про відкладення розгляду справи для надання ним до суду апеляційної інстанції додаткових доказів у справі, а також про поверхнєвий розгляд судом і судовою колегією спору , оскільки відповідно до ч.1 ст..11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі.

Під час розгляду судом першої інстанції справи позивач не звертався до суду з клопотанням про сприяння всебічному і повному з»ясуванню обставин справи у відповідності до ч.4ст.10 ЦПК України,про витребування додатково доказів.

Згідно з вимогами ч.2 ст..303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази,які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази,неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Порушення порядку дослідження судом доказів відсутнє. Поважні причини неподання позивачем доказів до суду першої інстанції представником позивача не наведені,тому судова колегія вирішує справу на підставі здобутих судом першої інстанції доказів, наданих в порядку,передбаченому ст.131 ЦПК України.

Статтею 3 ЦК України передбачено, що справедливість, добросовісність та розумність є засадою цивільного законодавства. Цивільні правовідносини сторін мають відповідати загальним засадам цивільного законодавства.

Судова колегія вважає,що суд першої інстанції вирішив даний спір, керуючись засадами законності, розумності і справедливості .

Посилання апелянта на наданий ним розрахунок заборгованості не можуть бути взятими до уваги за наведеними вище підставами , і крім того самий по собі розрахунок є відображенням позовних вимог,яке підлягає доведенню належними і достовірними доказами.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи .

Посилання в апеляційній скарзі на неправильне визначення судом правовідносин,які склались між сторонами, на порушення судом норм процесуального і матеріального права є безпідставними і суперечать матеріалам справи.

Судом повно і всебічно з»ясовані обставини справи,що мають для неї значення, висновки відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами визначений правильно, норми матеріального і процесуального права не порушені, застосовані вірно, постановлено законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 16 лютого 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: