Ухвала суду № 57177764, 12.04.2016, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

Справа № 183/2083/16

№ 1-кс/183/369/16

12 квітня 2016 року м. Новомосковськ

Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Лила В.М., секретар Петренко О.А., за участю прокурора Жовнерчука Д.Л., захисника ОСОБА_1 розглянувши клопотання слідчого слідчого відділення Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Тищенко Є.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Голубівка Новомосковського району Дніпропетровської області, маючого середню освіту, не працюючого, учня 1 курсу Перещепинського професійного ліцею, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1, не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України,

встановив :

ОСОБА_3 підозрюється в тому, що 08 квітня 2016 р. у вечірній час доби, він, перебуваючи в с. Голубівка Новомосковського району Дніпропетровської області, запропонував ОСОБА_4 та ОСОБА_5 умисно позбавити життя раніше малознайомого йому ОСОБА_6, з метою заволодіння належним йому автомобілем та іншим майном, на що останні надали свою згоду. Достовірно знаючи, що ОСОБА_6 займається перевезеннями осіб, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розподілили між собою ролі, а саме ОСОБА_3 повинен був зателефонувати ОСОБА_6 та під вигаданим наміром запросити останнього приїхати в с. Голубівка Новомосковського району Дніпропетровської області для їх подальшого перевезення, після чого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 повинні були сісти в салон автомобіля на заднє пасажирське сидіння та в подальшому позбавити життя ОСОБА_6 шляхом удушення, а ОСОБА_4 повинен був сісти на переднє пасажирське сидіння праворуч від ОСОБА_6 та під час удушення наносити останньому удари руками в голову.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 08 квітня 2016 р. біля 21 год. 00 хв. ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_6 та попросив його приїхати в с. Голубівка Новомосковського району Дніпропетровської області з метою перевезення до м. Новомосковська Дніпропетровської області, на що останній погодився. По приїзду на автошляху «Харків - Сімферополь» біля повороту до с.Кільчень Новомосковського району Дніпропетровської області ОСОБА_3, ОСОБА_5, та ОСОБА_4 по завчасно обумовленому плану сіли до салону автомобіля марки «ВАЗ 2171» Лада Пріора з державним номером НОМЕР_1 згідно раніше розподілених ролей та для підтвердження своїх намірів проїхати до м.Новомосковська Дніпропетровської області надали за проїзд ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 250 грн. Однак, як тільки ОСОБА_6 почав рухатися у напрямку м. Новомосковська, ОСОБА_3, перебуваючи позаду нього, накинув останньому на шию завчасно підготовлену мотузку та почав її здавлювати. ОСОБА_5, що також перебував на задньому пасажирському сидінні, став допомагати йому в цьому. ОСОБА_4, що перебував на передньому пасажирському сидінні поряд з водієм, став умисно наносити ОСОБА_6 удари руками в обличчя. Побачивши, що ОСОБА_6 перебуває без ознак життя, ОСОБА_3 після зупинення автомобіля вийшов з нього та переконався в тому, що ОСОБА_6 помер, а саме перевірив відсутність пульсу та серцебиття. Упевнившись, що ОСОБА_6 знаходиться без ознак життя, ОСОБА_3, ОСОБА_5, та ОСОБА_4 сховали тіло ОСОБА_6 в лісосмузі, розташованій поблизу автошляху «Харків-Сімферополь» біля повороту на с. Кільчень Новомосковського району Дніпропетровської області, а самі з метою приховати сліди злочину - труп ОСОБА_6, на автомобілі останнього поїхали за місцем мешкання ОСОБА_3, розташованого по АДРЕСА_1, за лопатами, маючи за мету в подальшому закопати тіло ОСОБА_6. Повернувшись до лісосмуги, ОСОБА_3, ОСОБА_5, та ОСОБА_4 поклали труп ОСОБА_6 до багажника автомобіля та поїхали у визначене ними місце в напрямку с.Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області. Однак на шляху до визначеного місця ОСОБА_3, ОСОБА_5, та ОСОБА_4 зупинилися, оскільки їх помітили невстановлені в ході досудового розслідування особи, внаслідок чого їм не вдалося закопати труп ОСОБА_6. Вирішивши, що їх можуть впізнати, ОСОБА_3, ОСОБА_5, та ОСОБА_4 залишили автомобіль марки ВАЗ 2171» Лада Пріора з державним номером НОМЕР_1, та труп ОСОБА_6, що перебував у багажнику, після чого з місця злочину втекли.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані слідчим за п. 6, п.12 ч. 2 ст. 115 КК України, як умисне вбивство з корисливих мотивів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Відомості про правопорушення було внесено до ЄРДР за №12016040350001319 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п. 6, п.12 ч. 2 ст.115 КК України.

Обґрунтованість підозри у інкримінованому ОСОБА_3 кримінальному правопорушенню підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Слідчий звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу тримання під вартою ОСОБА_3, яке підтримав, мотивуючи тим, що по справі є достатньо підстав вважати підозру у вчинені кримінального правопорушення обґрунтованою.

Про наявність ризиків, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання лише позбавлення волі, вчинив особливо тяжкий злочин із застосуванням насильства, заздалегідь планував вчинення злочину, а після чого вчинення з місця злочину втік, що свідчить про те, може переховуватися від органів досудового розслідування, тому ніякий запобіжний захід крім тримання під вартою обрати не можливо, просить обрати запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів.

Прокурор Жовнерчук Д.Л. підтримав заявлене слідчим клопотання та просить задовольнити його, оскільки на його думку наявний ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому вважає не можливим застосувати інший запобіжний захід ніж тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_3 винним себе у скоєнні вказаного кримінального правопорушення не визнав, так як не мав наміру на вбивство, але приймав участь у водіях вказаних у підозрі, вважає, що запобіжний захід тримання під вартою йому обирати не слід.

Захисник ОСОБА_1 вказала, що в задоволені клопотання повинно бути відмовлено, так як ОСОБА_3 від органів досудового не переховувався, має постійне місце проживання, живе з батьками, є неповнолітнім, тому можливо обрати йому запобіжний захід домашній арешт і він буде своєчасно з'являтися до слідчого. Ризик вказаний слідчим в клопотанні нічим не обґрунтований і не доведений, тому його врахувати при обранні запобіжного заходу неможливо.

Дослідивши обставини справи, наявність ризиків, вказаних у клопотанні, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню.

Перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до викладених вимог кримінального процесуального закону, вислухав, доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, що також відповідає правовим позиціям, викладеним в п.49 рішення ЄСПЛ "Ніколова проти Болгарії".

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_3 суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельєр проти Франції», суд вважає обґрунтованим висновок слідчого про необхідність обрання підозрюваному виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених вище ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.

При обранні запобіжного заходу суд також враховує принципи конвенційного прецедентного права, який передбачає одну із основних підстав: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд, встановленого у рішенні у справі «Штеґмюллер проти Австрії»

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчинені особливо тяжкого кримінального правопорушення передбаченого п.6, п.12 ч. 2 ст.115 КК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу тримання під вартою, суд враховує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо запобігання його спробам переховуватися від органів досудового розслідування, про який свідчить те, що підозрюваний ОСОБА_3 самостійно залишив місце вчинення злочину, переховувався дома, добровільно про вчинене правопорушення органам влади не заявив до його затримання працівниками поліції, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, і тяжкість покарання, яке може бути призначено ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим, та його перебування на волі буде спонукати ОСОБА_3 до ухиляння від слідства, що дає суду беззаперечні підстави вважати, що ОСОБА_3, перебуваючи на свободі, зможе переховуватися від органів досудового розслідування.

Відповідно до ст. 178 КПК України суд на підставі наданих стороною кримінального провадження матеріалів, оцінивши їх у сукупності враховує вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість можливого покарання за вчинений злочин до п'ятнадцяти років позбавлення волі як неповнолітній особі, яке може бути призначено у разі визнання його винуватим, тому суд враховує, що перебування на волі ОСОБА_3, буде суперечити інтересам суспільства і є беззаперечною підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів. Суд встановив, що ці ж самі підстави, враховані при обранні запобіжного заходу тримання під вартою є і відсутністю підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Суд не зазначає розміру можливої застави, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України ОСОБА_3 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення вчиненного із застосуванням насильства.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 196 КПК України, суд,

постановив :

клопотання слідчого задовольнити та обрати ОСОБА_3 запобіжний захід тримання під вартою на шістдесят днів до 00 год. 40 хв. 10 червня 2016 року.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Дніпропетровської установи виконання покарань управління Держаної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області №4.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Суддя