Ухвала суду № 57167466, 14.04.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"14" квітня 2016 р. Справа №5004/1683/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Василишин А.Р.

суддя Бучинська Г.Б. , суддя Петухов М.Г.

розглянувши матеріали апеляційної скарги, яку подав Відповідач 2 Товариство з обмеженою віжповідальністю "А-сігма"

на рішення господарського суду Волинської області від "14" грудня 2015 р.

у справі № 5004/1683/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк"

до Відповідача 1: Фірма "НПП Каскад" Товариства з обмеженою відповідальністю

Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "А-сігма"

за участю тетрьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ксібоне"

про стягнення 2449358,12 дол. США та 44 775 776 грн 94 коп. шляхом звернення на предмет іпотеки та застави

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 14 грудня 2015 року (за позовом публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпорний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" (надалі - Позивач), до товариства з обмеженою відповідальністю"НПП Каскад" (надалі - Відповідач 1), товариства з обмеженою відповідальністю "А-сігма" (надалі - Відповідач 2; за участю тетьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ксібоне" (надалі - Третя особа) про стягнення 2 449 358,12 дол. США та 44 775 776 грн 94 коп. шляхом звернення на предмети іпотеки та застави), позов було задоволено частково. Стягнуто з Відповідача 1 на користь Позивача 2 449 358,12 дол. США. Стягнуто з Відповідача 2, на користь Позивача, 2 449 358,12 дол. США та 165 107 грн 52 коп. шляхом звернення стягнення на предмет застави згідно договору застави №8608Z18 від 27 серпня 2008 року.

Крім того, данним судовим рішенням було покладено на Відповідача 1 та Відповідача 2 витрати по сплаті судового збору в розмірі по 36 540 грн на кожного.

Відповідач 2 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою про оскарження рішення господарського суду Волинської області від 14 грудня 2015 року в даній справі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 5 січня 2016 року апеляційну скаргу було повернено в порядку пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, оскільки апелянтом не було додано до апеляційної скарги доказів сплати судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 9 березня 2016 року в справі № 5004/1683/12, касаційну скаргу Відповідача 1 залишено без задоволення, ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 5 січня 2016 року без змін.

13 квітня 2016 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду повторно надійшла апеляційна скарга Відповідача 2.

Вивчивши зміст апеляційної скарги та розглянувши додані до неї документи, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для відмови в задоволонні клопотання про відстрочку сплати судового збору та для прийняття апеляційної скарги до розгляду, з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати судового збору та надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, Відповідач 2 додав до апеляційної скарги скарги клопотання про відстрочку сплати судового збору, в котрому просив відстрочити сплату судового збору, посилаючись на той факт, що станом на дату звернення до апеляційного суду зі скаргою апелянт не здійснює господарську діяльність у зв'язку із тим, що у Відповідача 2 наявна заборгованість перед бюджетними платежами, зокрема Державною фіскальною службою Відповідачу 2 донараховано платежі у розмірі понад 1 000 000 грн, що підтверджується постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року по справі № 803/3267/15 за позовом Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області до Відповідача 2 про стягнення податкового боргу.

Колегією суддів було встановлено, що як доказ вищенаведеного апелянт надав постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року по справі № 803/3267/15 за позовом Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області до Відповідача 2 про стягнення податкового боргу.

При цьому, колегія суддів звернула увагу апелянта на те, що належним доказом на підтвердження відсутності у скаржника інших рахунків та відсутності коштів на цих рахунках, може бути довідка з Державної фіскальної служби України.

Згідно з статтею 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що скаржником не наведено та не надано доказів на підтвердження того, що на дату відстрочення сплати судового збору у нього буде можливість сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі.

Оскільки відстрочення сплати судового збору є правом господарського суду, яким суд користується за наявності виключних обставин, яких у даному випадку скаржником не доведено, а колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір".

Крім того, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У cправі "Креуз проти Польщі" (п.53, «Case of Kreuz v. Poland», рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001р., надалі - Рішення) суд постановив, що "Право на суд", закріплене пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Зокрема, такими обмеженнями є сплата судового збору при зверненні особи до суду.

У пункті 60 Рішення Європейський суд з прав людини постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Також колегія суддів звертає увагу апелянта, на те, що скаржник може сплатити судовий збір готівкою, а також шляхом залученням додаткових коштів, як надання йому кредиту або отриманням позики.

Враховуючи приписи статті 129 Конституції України та зміст абзацу 3 пункту 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 за № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якій зазначено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

За таких обставин, колегія Рівненського апеляційного суду констатує, що подана апеляційна скарга не містить належних та допустимих доказів на підтвердження доводів апелянта щодо звільнення його від сплати судового збору.

За таких обставин колегія суду констатує відсутність належного оформлення апелянтом належних і допустимих доказів, котрі б надали суду підстави скористатися своїм правом звільнити апелянта від сплати судового збору, що в сукупності з несплатою судового збору призводить суд висновку про неможливість прийняття до розгляду і про необхідність повернення апеляційним господарським судом даної апеляційної скарги (на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому колегія апеляційного господарського суду, що за приписами частини 4 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, що стали причиною повернення скарги апелянту, апеляційна скарга може бути подана повторно.

Також, Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що у разі пропуску строку оскарження апеляційна скарга має бути подана повторно лише з мотивованим клопотаннями про його відновлення.

Керуючись статтями 86, 93, 94 пунктом 3, частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України,колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "А-сігма" про відстрочення сплати судового збору відхилити.

2. Не приймати до розгляду та повернути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "А-сігма" на рішення господарського суду Волинської області від 14 грудня 2016 року в справі № 5004/1683/12.

3. Матеріали справи № 5004/1683/12 повернути до господарського судуВолинської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Петухов М.Г.