Постанова № 57167458, 11.04.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2016 р. Справа №903/996/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Савченко Г.І. , судді Мамченко Ю.А.

при секретарі Головченко Д.М.

Представники сторін в судове засідання не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Банк "Київська Русь" на ухвалу господарського суду Волинської області від 02.03.2016 у справі №903/996/15

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Банк "Київська Русь"

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сальве"

Третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Альба Україна"

про стягнення 2 684 134,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області №903/996/15 від 02.03.2016 (суддя Кравчук В.О.) призначено у справі №903/996/15 судово-економічну експертизу, проведення експертизи доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертизи ухвалено поставити наступні питання:

- в якому розмірі підтверджується заборгованість ТОВ "Сальве", щодо погашення суми основного боргу перед ПАТ "Банк "Київська Русь" за кредитним договором переуступки права вимоги?

- в якому розмірі підтверджується розмір штрафних санкцій з урахуванням умов договору купівлі-продажу укладеного між ТОВ "Сальве" та ПАТ "Альба Україна" та договору переуступки права вимоги укладеного між ПАТ "Альба Україна" ПАТ "Банк" Київська Русь"?

Попереджено судового експерта про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову від дачі висновку, за відмову без поважних причин від виконання обов’язків. Витрати за проведення експертизи покладено на відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Сальве".

Цією ж ухвалою провадження у справі №903/996/15 зупинено до одержання висновку судово-економічної експертизи. Експертний висновок зобов'язано направити на адресу господарського суду Волинської області: м.Луцьк, пр.Волі, 54-а.

Ухвала господарського суду Волинської області мотивована тим, що по факту ознайомлення із матеріалами справи, позовною заявою та додатками до неї, відповідачем виявлені розбіжності у розрахунках, як суми основного боргу, так і штрафних санкцій.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Банк "Київська Русь" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №903/996/15 від 30.03.2016 поновлено строк апеляційного оскарження та прийнято до провадження апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Банк "Київська Русь" на ухвалу господарського суду Волинської області від 02.03.2016 у справі №903/996/15.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №903/996/15 від 05.04.2016 розгляд справи судовою колегією відкладався з урахуванням клопотання відповідача.

Від публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Банк "Київська Русь" надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ПАТ "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - ТзОВ "Сальве" - 2 684 134,03 грн., з них: 1 651 390,29 грн. основної заборгованості; 51 252,37 грн. нарахованої пені по кожній неоплаченій накладній за період з 28.03.2014 по 23.12.2014; 58 364,20 грн. - 3% річних за період з 24.06.2014 по 27.08.2015; 923 127,17 грн. інфляційних нарахувань за період з 24.06.2014 по 31.07.2015.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на договір купівлі-продажу №Г99 від 04.01.2010, укладений між ПрАТ "Альба Україна" та ТзОВ "Сальве"; договір відступлення прав вимоги №70049-20/14-7 від 05.06.2014, укладений між ПрАТ "Альба Україна" та ПАТ "Банк "Київська Русь"; акт звірки розрахунків між ПрАТ "Альба Україна" та ТзОВ "Сальве" за період з 01.01.2014 по 28.05.2014, підписаний та скріплений печатками підприємств; акт приймання-передачі права вимоги від 05.06.2014; реєстр видаткових накладних; повідомлення про здійснення відступлення права вимоги; договір про зарахування зустрічних однорідних вимог №37 від 05.06.2014, укладений між ПрАТ "Альба Україна" та ПАТ "Банк "Київська Русь".

Ухвалою господарського суду Волинської області від 04.11.2015 позов публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку, третьої особи на стороні позивача - приватного акціонерного товариства "Альба Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Сальве" про стягнення 2 684 134,03 грн. заборгованості залишено без розгляду.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 ухвалу господарського суду Волинської області від 04.11.2015 у справі №903/996/15 скасовано, а справу направлено до господарського суду Волинської області для розгляду по суті.

08.02.2016 відповідачем подано клопотання вх.№01-81/15/16, в якому останній просив призначити судово-економічну експертизу та проведення доручити експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз виходячи з наступного:

По факту ознайомлення із матеріалами справи, позовною заявою та додатками до неї, відповідачем виявлені розбіжності у розрахунках, як суми основного боргу, так і штрафних санкцій, зокрема позивачем:

- не надано розгорнутого розрахунку основної заборгованості з посиланням на поставки та проплати та належним чином завірені копії всіх видаткових накладних та платіжних доручень, що підтверджують суму заборгованості, зазначену в акті звірки та договорі відступлення права вимоги;

- у позовній заяві зазначено період поставки з 27.02.2014 по 26.04.2014, водночас, згідно реєстру накладних та наданих копій накладних товар поставлявся з 21.02.2014;

- згідно акту звірки та договору про відступлення права вимоги заборгованість складає 2 190 405,76 грн, а згідно реєстру надано видаткових накладних на суму 1 651 390,29 грн., водночас не зазначено згідно, яких накладних відбулося зарахування оплати по заборгованості по наданих платіжних дорученнях, адже в самих платіжних дорученнях не вказана накладна, а міститься лише посилання на договір про відступлення права вимоги;

- не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами основної заборгованості саме в розмірі 1 651 390,29 грн., оскільки згідно договору відступлення права вимоги заборгованість становить 2 190 405,76 грн. Відповідачем оплачено згідно наданих позивачем копій платіжних доручень 544 000 грн. (2 190 405,76грн. - 544 000,00 грн. = 1 646 405,76 грн.), а позивач просить стягнути з відповідача 1 651 390,29 грн. основної заборгованості.

- не обґрунтовано нарахування пені за вказаний у позовній заяві період та не надано розгорнутого розрахунку по пені по кожній накладній з врахуванням часткових проплат ТзОВ "Сальве" в порядку черговості погашення заборгованості, із зазначенням початку виникнення заборгованості та періоду нарахування пені; обґрунтований розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань.

Так, за результатами розгляду клопотання відповідача, господарським судом Волинської області призначено судово-економічну експертизу, а провадження у справі №903/996/15 зупинено до отримання результатів експертизи.

Однак, з такими висновками господарського суду першої інстанції не може погодитись судова колегія апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст.41 ГПК України для роз`яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

В п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012 роз'яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов`язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов`язаний зупинити провадження у справі (ч.1 ст.79 ГПК України), і факультативний, необов`язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках призначення господарським судом судової експертизи (п.1 ч.2 ст.79 ГПК України).

Виходячи із змісту норми ст.79 Господарського процесуального кодексу України, необхідною передумовою для застосування такого необов`язкового виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розгляду по суті заявлених позовних вимог.

Зупиняючи провадження у справі, господарський суд Волинської області не обґрунтував доцільність призначення та проведення судової економічної експертизи, не зазначив які саме обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно при розгляді цієї справи.

Посилання місцевого господарського суду на виявлені відповідачем розбіжності у розрахунках не свідчать про неможливість встановлення господарським судом фактичних обставин справи самостійно.

Колегія суддів вважає неправильним висновок господарського суду першої інстанції про необхідність зупинення провадження у справі та вважає, що у суду було достатньо матеріалів для самостійного встановлення обставин та дослідження питань, поставлених перед експертом.

Так, як вбачається з матеріалів справи та з апеляційної скарги, позивач надав до суду першої інстанції всі наявні у нього докази, які, на його думку, підтверджують його вимоги.

Місцевий господарський суд мав право і був зобов'язаний надати оцінку цим доказам і при їх недостатності, розглянувши справу по суті, відмовити у задоволенні позову за його недоведеністю, адже при умові, що подані позивачем документи не можуть бути сприйнятті судом в якості належних та достатніх доказів для задоволення позову, суд відмовляє в його задоволенні, обґрунтовуючи це недоведеністю позовних вимог.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен довести факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доводити факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

Позивач, який користується принципом диспозитивності, тобто правом не надавати докази, має нести ризик відмови в позові при недоведеності позовних вимог.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду першої інстанції прийнята без врахування всіх обставин справи та без дотримання норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Згідно ч.7 статті 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Відповідно до підпункту 4.8 пункту 4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК України.

Розподіл витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги має бути вирішений судом першої інстанції за результатами прийняття кінцевого процесуального рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-106 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Банк "Київська Русь" задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 02.03.2016 у справі №903/996/15 скасувати.

3. Справу №903/996/15 повернути на розгляд до господарського суду Волинської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Мамченко Ю.А.